До 140-річчя від дня народження Михайла Івановича Гордієвського (1885–1938), українського філософа, історика, педагога, освітнього діяча

Багатогранна історія Одеського університету, одного з найстаріших вищих навчальних закладів України, славиться своїми традиціями, педагогічними кадрами, випускниками. Багато з них стали видатними вченими, які своєю працею визначали якість наукового і освітнього статусу закладу в різні періоди його існування. Але у перші десятиліття після встановлення радянської влади, за часи політичних репресій у небутті зникли чимало знаних свого часу викладачів і вчених, про долі яких ми довідуємося лише зараз. Одним з представників професорського складу старшого покоління, що працювали за радянських часів і потрапили у вир репресивної політики був Михайло Іванович Гордієвський.

Михайло Гордієвський народився 23 травня (4 червня) 1885 р. у с. Зеленьки Київської губернії, у родині священика. У 1899-1905 рр. він пройшов курс навчання в духовній школі м. Богуслава та Київській духовній семінарії. В Одесі навчався на історико-філологічному факультеті Новоросійського університету, якій закінчив у 1910 році ставши професорським стипендіатом кафедри філософії історико-філологічного факультету Новоросійського університету. 

Вже на I курсі навчання Гордієвський вступив до українського студентського гуртка. У 1908 році він фігурував як член одеської «Просвіти», відвідував  засідання Одеського бібліографічного товариства та Історико-філологічного товариства. Відомо про його дві доповіді в Історико-філологічному товаристві. Відомий український політик В. Кедровський згадує, що під час відвідин Одеси в 1909 р. Іван Франко зажадав відвідати засідання цього товариства. Під час візиту він потрапив на доповідь Михайла Гордієвського про виникнення  народного епосу. І. Франко дуже уважно слухав доповідь тоді вже майже випускника, який говорив жваво і цікаво. Після доповіді Франко довго та захоплено висловлював свої зауваження щодо доповіді, вражаючи присутніх своєю ерудицією.

По закінченні аспірантури, в 1915 р., під керівництвом професора М. Ланге, Михайло Гордієвський склав магістерський екзамен і був зарахований приват-доцентом на кафедру філософії. З 1918 року М. Годієвський вже доцент Новоросійського університету і Одеських вищих жіночих курсів. Почавши свій творчий шлях з вивчення філософії, в 1920-х через негативне ставлення радянської влади до цієї науки був змушений перейти до педагогіки. Темами його дослідження стали соціально-педагогічні ідеї Г. Сковороди і Й. Песталоцці. Також читав лекції про І. Франка, Т. Шевченка, М. Драгоманова. Основні напрямки його діяльності : політико-пропагандистська,  педагогічна та публіцистична. Михайло Іванович працював у часописі «Українське слово», був членом редакційної колегії видання «Ученые записки Высшей школы г. Одессы». З приходом у квітні 1919 р. в Одесу більшовиків М. Гордієвський входив до редакції газети «Боротьба», що була органом Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). У співавторстві з М. Слабченком вони написали «Відкритого листа», спрямованого проти більшовицької політики «воєнного комунізму» у питанні національного відродження. У 1924-1926 рр. очолював науково-методичну комісію Одеського губернського комітету політичної освіти з питань українізації. За роки праці Михайло Іванович зарекомендував себе дуже відповідальною і працездатною людиною, плідно працював залишивши по собі чимало учнів і вагомий науковий доробок.

Якщо до 1937 року кадрові чистки торкалися професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів переважно у вигляді виключення з лав партії та звільнення з роботи, то  початок політичних репресій 1937-1938 років призвів до фізичного винищення багатьох «непотрібних»  радянській владі викладачів, яких вважали реальними або потенціальними ворогами. Трагічна доля спіткала і Михайла Івановича Гордієвського.

27 березня 1938 року органи НКВС заарештували його, «як учасника і керівника контрреволюційної есерівської організації та проведення шпигунської роботи». 11 жовтня 1938 року виїзна сесія військової колегії Верховного суду в Одесі на засіданні, що тривало лише 15 хвилин, прийняло рішення про розстріл М. І. Гордієвського. Того ж дня він був розстріляний.

Питання про реабілітацію видатного професора порушив у 1989 р. його колишній студент, який крізь десятиліття проніс пам’ять про свого наставника, науковця і педагога.  4 червня 1992 року Генеральна прокуратура України своїм висновком припинила його справу за відсутністю доказів. Восени 2024-го на честь Михайла Івановича Гордієвського в Одесі перейменовано провулок Гагаріна.