Історико-культурна спадщина України: втрати та збереження екзистенційний виклик

Сучасна війна, спрямована на знищення українського народу й України як держави, актуалізувала низку проблем, у тому числі в гуманітарній сфері. В умовах російської агресії державна політика у сфері культури стає важливим чинником забезпечення національної безпеки України, а збереження культурної спадщини України та національної пам’яті українського народу є одним з головних елементів формування його ідентичності, консолідації й розвитку української нації.

Інформація про дії у разі виявлення викрадених або втрачених культурних цінностей / https://mcsc.gov.ua/kulturna-spadshchyna/zakhyst-kulturnykh-tsinnostey-u-razi-zbroynoho-konfliktu/

Іnternational Council of Museums (ICOM) спільно з Міністерством культури та стратегічних комунікацій України підготували «Надзвичайний Червоний список культурних цінностей під загрозою – Україна» (Emergency Red List of Cultural Objects at Risk – Ukraine). / https://mcsc.gov.ua/kulturna-spadshchyna/chervonyy-spysok-kulturnykh-tsinnostey-ukrainy-pid-zahrozoiu/

1453 пам’ятки культурної спадщини та 2286 об’єктів культурної інфраструктури постраждали в Україні через російську агресію / https://mcsc.gov.ua/news/1453-pamyatky-kulturnoyi-spadshhyny-ta-2286-obyektiv-kulturnoyi-infrastruktury-postrazhdaly-v-ukrayini-cherez-rosijsku-agresiyu/ Міністерство культури та стратегічних комунікацій продовжує фіксувати пошкодження об’єктів культурної спадщини й об’єктів культурної інфраструктури в Україні внаслідок повномасштабної російської агресії.

Возний І. Захист культурної спадщини України в контексті російсько-української війни / Ігор Возний // Український історичний журнал. – 2025. – № 1 (580). – С. 96-120 : іл. – Бібліогр.: 73 назв.

Анотація. Проаналізовано досвід подолання наслідків руйнування культурної спадщини у країнах, де були воєнні конфлікти. Розглянуто діяльність ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій щодо вдосконалення відповідних аспектів гуманітарного права. Проаналізовано проблему реституції культурних цінностей, втрачених на тимчасово окупованих територіях. Окреслено основні напрями пам’яткоохоронної діяльності щодо збереження, відновлення зруйнованих і повернення викрадених культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини в умовах війни та у повоєнний період.

З перших днів повномасштабної війни ЮНЕСКО й інші організації підтримали нашу державу в подоланні наслідків російської агресії щодо культурної спадщини. Захист матеріальних свідчень української історії, невід’ємної складової світового культурного надбання став одним зі стратегічних напрямів. Розробляються різноманітні проєкти, ґрантові програми для збереження й відновлення об’єктів культури, в тому числі на тимчасово окупованих територіях. Україна повинна стати ініціаторкою та активною учасницею створення дієвої системи охорони культурної спадщини, вироблення новітніх механізмів міжнародного права, які стосувалися б означеної проблематики. Вже сьогодні вітчизняні пам’яткоохоронні служби, правоохоронні органи та громадські організації повинні посилити моніторинґ ситуації й документування злочинів окупантів, спрямованих проти об’єктів культури, щоб у подальшому через міжнародні судові інстанції вимагати повернення та відновлення втрачених матеріальних і нематеріальних цінностей. Перспективи подальших студіювань визначаються актуальністю дослідження механізмів обліку втрачених об’єктів культурної спадщини, розробки стратегічних напрямів збереження й відновлення таких об’єктів з урахуванням світового досвіду.

Ключові слова: міжнародне гуманітарне право, Всесвітня спадщина ЮНЕСКО, культурна спадщина України, об'єкти культурної спадщини, історико-культурна спадщина України, знищення пам'яток історії та культури, археологічні пам'ятки, архітектурні пам'ятки, культові споруди, музейні експонати, російсько-українська війна.

2024

Реєнт О. Культурна спадщина України в умовах російсько-української війни: виклики та наслідки збройної агресії / Олександр Реєнт, Галина Денисенко // Український історичний журнал .– 2024. – № 6 (579). – С. 44-65. – Бібліогр.: 34 назви.

Анотація. «Гібридна війна» Російської Федерації проти України з 2014 р. та широкомасштабна агресія 24 лютого 2022 р. актуалізували тему культурної спадщини, масштабів втрат національного культурного надбання України. Знищення і руйнування пам’яток історії та культури – це не лише матеріальні збитки, а й спроба підірвати моральний дух українців, знищити минуле українського народу, історичну пам’ять, історію, матеріалізовану в пам’ятках. Після закінчення війни основними завданнями у сфері культури стануть збереження культурного надбання, розробка стратегії її відновлення із залученням державних інституцій і міжнародних організацій ЮНЕСКО, ІКОМОС, ІКОМ, культурної дипломатії, інформування світової спільноти про збитки й втрати, завдані країною-агресоркою культурній спадщині України, розробка механізму їх оцінки й визначення розмірів компенсації. Російська агресія проти України викликала хвилю спротиву громадянського суспільства, що інспірувало процес демонтажу низки пам’ятних об’єктів, пов’язаних з історією та культурою РФ, декомунізацію української топоніміки та очищення публічного простору від маркерів імперських претензій на українські землі.

У статті доводиться необхідність дослідження стану культурної спадщини України під час російсько-української війни, переосмислення історичного минулого, аналізу процесів декомунізації та деколонізації в публічному просторі, які значно посилилися після російського вторгнення в Україну 2022 р.

Ключові слова: культурна спадщина України, знищення пам'яток історії та культури, публічний простір, деколонізація, декомунізація в Україні, дерусифікація, російсько-українська війна.

Малиш Н. Проблема захисту культурної спадщини під час війни: державно-управлінський аспект / Наталія Малиш, Світлана Москаленко // Науковий вісник: державне управління. – 2024. – № 2 (16). – С. 176-190 : іл. – Бібліогр.: 19 назв.

Анотація. Здійснено аналіз ключових засад державно-управлінського впливу на розв’язання проблем захисту культурної спадщини під час війни. Констатовано факт нарощування Росією культурного впливу на Україну, щоб не випустити її зі своєї цивілізаційної орбіти. Водночас російські окупанти безжально нищать культурні цінності в нашій країні: пошкоджують об’єкти культурної інфраструктури, руйнують пам’ятки культурної спадщини. Наголошено на необхідності активізації державно-управлінського чинника впливу на розв’язання проблем захисту культурної спадщини. Обґрунтовано важливість притягнення до відповідальності Росії як держави-агресора, а також конкретних фізичних осіб, винних у знищенні, пошкодженні або викраденні культурних цінностей України. Зазначено, що придатним для застосування на вітчизняних теренах є досвід формування та реалізації політики ЄС і Ради Європи щодо культурної спадщини, коли її охорону здійснюють у межах не лише культурної політики, а й у межах інших галузевих політик ЄС: стійкість, управління ризиками стихійних лих, охорона природи, цифрові політики, освіта. Важливим напрямом діяльності зі збереження культурної спадщини є оцифрування та інвентаризація архівних фондів, музейних колекцій, картографування. Наведено позитивні приклади діяльності неурядових організацій міжнародного рівня та вітчизняних організацій громадянського суспільства, спрямованої на захисту культурної спадщини. Дійшли висновку, що в Україні має бути удосконалено законодавство щодо захисту об’єктів культурної спадщини. Слід більше уваги приділяти превентивним заходам, зокрема освітнім програмам і просвітницькій роботі. Держава має опікуватися також інвентаризацією культурних цінностей та формуванням відповідних баз даних, аналізом загроз та управлінням ризиками. Таким чином, йдеться про системну роботу, здійснювану у співпраці з неурядовим сектором, із залученням міжнародних організацій та максимальним використанням можливостей міжурядового співробітництва.

Ключові слова: культурна спадщина України, збереження культурної спадщини, культурні цінності, інвентаризація, оцифрування культурної спадщини, національна безпека України, державне управління в Україні, нормативно-правове регулювання.

Біляєва С. Історико-культурна спадщина України в умовах екзистенційного виклику / Світлана Біляєва, Ольга Скус, Олена Джагунова // Наукові записки. Серія: Історія. / Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Коцюбинського. – 2024. – Вип. 47. – С. 99-108. – Бібліогр.: 18 назв.

Анотація. У статті викладено низку певних дискусійний питань, які дозволяють зробити висновки щодо основних концептуальних положень, ідентифікації і персоніфікації матеріальної та духовної спадщини України, деколонізації музейного контенту. Це відкриває шлях для визначення обсягу, національної, мультикультурної та загальносвітової складових, внеску української історико-культурної спадщини у розвиток світової цивілізації. Реалії сьогодення вимагають формулювання нових засад захисту та збереження пам’яток історії і культури (монументального мистецтва  та археології як нерухомого та рухомого компонентів спадщини, інституцій її місцезнаходження – музеїв, заповідників, науково-дослідних, навчальних закладів та ін.); дослідження особливостей формування нових контурів історико-культурного простору, його існування та розвитку в умовах продовження воєнних дій і після їх завершення, нових засад пошуку та повернення історико-культурної спадщини на основі міжнародного права; вдосконалення існуючого світового законодавства з урахуванням специфіки сучасних форм агресії та військових злочинів на основі фактологічного матеріалу російсько-української війни.

Ключові слова: історико-культурна спадщина України, культурно-історична ідентифікація, деколонізація, збереження культурної спадщини, міжнародне право, російсько-українська війна.

 

Матіос В. О. Документування злочинів проти культурної спадщини України: основні проєкти та ініціативи за підтримки громадськості / Віталій Олександрович Матіос // Вісник Книжкової палати. – 2024. – № 7 (336). – С. 12-18. – Бібліогр.: 21 назва.

Анотація.  У статті проаналізовано ініційовані та реалізовані громадськістю проєкти, пов'язані з документуванням злочинів проти національної культурної спадщини (НКС) України в умовах повномасштабного російського вторгнення. Зазначено, що діяльність громадських організацій із документування злочинів проти НКС України зосереджено на формуванні єдиної бази обліку, що дасть змогу розв'язати низку питань, які стануть нагальними після закінчення воєнних дій. Наведено класифікацію мотивів злочинів щодо культурних цінностей в умовах збройного конфлікту; окреслено шляхи обліку культурної спадщини та принципи документування пошкоджень НКС. Наголошено, що в Україні офіційно немає Національного комітету «Блакитного щита» — організації, яка опікується захистом культурної спадщини від загрози збройних конфліктів і стихійних лих. З огляду на це в межах повноважень офіційної представниці Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ в Україні ВГО «Українська бібліотечна асоціація» та офіційної представниці в нашій країні Міжнародного комітету архівів Державної архівної служби України запропоновано знову порушити питання про організацію Комітету та доєднатися до розроблення його статуту. Підсумовано, що створення такого представництва в Україні не гарантує захисту від російського вандалізму, однак міжнародний досвід із залучення громадських організацій, представників органів влади, органів охорони культурної спадщини, ДСНС, Нацполіції, прокуратури до місії з оцінювання пошкоджень НКС в умовах російсько-української війни дасть змогу в майбутньому домогтися виконання положень Гаазької конвенції та отримати фінансування на відновлення культурних цінностей.

Ключові слова: проєктна діяльність, документування, воєнні злочини, культурна спадщина, громадські організації.

Буйських А. В. Моніторинг археологічних пам'яток України: сучасний стан та втрати в результаті воєнної агресії РФ : стенограма доп. на засід. Президії НАН України 13 груд. 2023 р. / Алла Валеріївна Буйських // Вісник Національної академії наук України. – 2024.– № 2. – С. 87-93 : іл.

Анотація.  У доповіді розглянуто зміни у форматі проведення наукових досліджень Інституту археології НАН України, які відбулися внаслідок збройної агресії РФ проти України. Науковці інституту приділяють велику увагу моніторингу актуального стану пам’яток археології на територіях, що постраждали від воєнних дій, зазнали руйнувань і ландшафтних перетворень унаслідок ворожих обстрілів. Важливість таких досліджень зумовлена тим, що археологічна спадщина України, представлена хронологічним діапазоном від майже мільйона років тому до модерних часів, — це невід’ємна складова європейської та світової археологічної і загалом культурної спадщини. Знищення навіть її частини стало б непоправною втратою для української культури, оскільки такі пам’ятки не підлягають відновленню.

Ключові слова: археологічні пам'ятки, історико-культурна спадщина, російсько-українська війна, збройна агресія.

Дзнеладзе О. Ювелірні прикраси, викрадені з Херсонського обласного краєзнавчого музею / Олена Дзнеладзе // Археологія і давня історія України. – 2024. – Вип. 2 (51). – С. 263-273 : іл. – Бібліогр.: 31 назва.

Анотація.  У статті описано ювелірні вироби з чотирьох різних пам’яток раннього залізного віку: Зелене, Солонці, Давидів Брід, Червоний Маяк. Вони входили до складу експозиції Херсонського обласного краєзнавчого музею і були викрадені російськими військами під час відступу з Херсону восени 2022 року.

Ключові слова: воєнні злочини, історико-культурна спадщина України, музейні колекції, прикраси, поховальний інвентар, залізний вік, історичні та краєзнавчі музеї, Херсон.

 

2023

Бучко Ж. Об'єкти історико-культурної спадщини України в умовах війни: урбіцид та його наслідки / Жанна Бучко, Андрій Стецюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу. – 2023. – Т. 47. – С. 20-27 : іл., табл. – Бібліогр.: 9 назв.

Анотація. Метою статті стало узагальнення наслідків військового урбіциду для об’єктів історико-культурної спадщини України в розрізі регіонів і вирішення таких завдань, як аналіз концептуальних підходів до вивчення питання впливу військового урбіциду на історико-культурну спадщину регіонів України. До аналізу поточної ситуації спонукали звернутися прямі чи опосередковані деструктивні наслідки для об’єктів культурно-історичної спадщини, втрати містами їх ідентичності. У статті розглянуто концепцію урбіциду як специфічну насильницьку політику проти міст, що має місце упродовж останнього року, з часу початку повномасштабної російсько-української війни. Досліджено регіональні особливості зафіксованих на території України злочинів щодо історико-культурної спадщини. З’ясовано, що за рік повномасштабної російсько-української війни зазнали руйнувань та пошкоджень 569 об’єктів культурної спадщини. Найбільша кількість таких випадків характерна для Донецької, Харківської та Київської областей. Зруйновано та пошкоджено ряд музеїв, колекції деяких знищені, розграбовані, вивезені на непідконтрольну Україні територію. Зруйновано та пошкоджено 170 пам’яток національного та місцевого значення, 146 об’єктів цінної історичної забудови та культурної спадщини, а також 58 меморіальних пам’ятників та творів мистецтва.

Ключові слова: історико-культурна спадщина України, культурні цінності, музеї, урбіцид, наслідки війни, російсько-українська війна.

Міщенко М. О. Охорона нерухомих об'єктів культурної спадщини в умовах агресивної війни: теоретико-практичні аспекти / Марина Олексіївна Міщенко // Культурологічна думка. – 2023. – № 23. – С. 168-177. – Бібліогр.: 12 назв.

Анотація.  У статті проаналізовано теоретичні основи та практичні складові охорони нерухомих об’єктів культурної спадщини в умовах агресивної війни, розв’язаної РФ на території України. Наголошено на тому, що до обставин, які суттєво ускладнюють охорону нерухомих пам’яток в умовах воєнного стану, належать відсутність прямого законодавчого регулювання пам’яткоохоронної діяльності в цей період, практичної можливості для прогнозування ступенів ризику для них у межах різних регіонів нашої держави, достатнього фінансування для убезпечення пам’яток залежно від їхнього виду та фактичного місця перебування. Визначено, що, незважаючи на воєнний стан, продовжується діяльність уповноважених органів стосовно державної реєстрації нерухомих об’єктів культурної спадщини за категорією національного чи місцевого значення. Також було аргументовано, що в контексті забезпечення захисту нерухомих об’єктів культурної спадщини методи «фізичного захисту» не можуть застосовуватися до всіх їх видів.

Ключові слова: об'єкти культурної спадщини, історичні пам'ятки, знищення пам'яток історії та культури, повномасштабне воєнне вторгнення,російсько-українська війна, нормативно-правове регулювання.

Підбережник Н. П. Організаційно-правові засади державної політики захисту національно-культурної спадщини України в умовах війни / Надія Петрівна Підбережник // Ефективність державного управління. – 2023. – Вип. 3/4 (76/77). – С. 45-49. – Бібліогр.: 17 назв.

Анотація. Досліджено організаційно-правове забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України в умовах війни та окреслено шляхи його удосконалення. Визначено, що правовою основою діяльності органів публічного управління у пам'яткоохоронній сфері є Конституція України, Закони України «Про охорону культурної спадщини», «Про культуру», «Про охорону археологічної спадщини», які регулюють питання захисту матеріальної та нематеріальної культурної та археологічної спадщини, визначають загальні завдання органів державної влади у цій сфері. З'ясовано, що важливим правовим актом, яким послуговуються для забезпечення захисту культурної спадщини в умовах воєнних дій, є Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколи до неї (1954 р., 1999 р.), ратифіковані Україною.

Охарактеризовано організаційне забезпечення збереження національно-культурної спадщини. Доведено, що серед актуальних проблем організаційно-правового забезпечення державної політики збереження національно-культурної спадщини України є: відсутність чітких механізмів реалізації правових норм та неналежний контроль за виконанням законодавства, відсутність чіткого розподілу повноважень та координації між органами публічного управління у цій сфері, недосконалість системи обліку об'єктів культурної спадщини.

Запропоновано впорядкувати систему обліку об'єктів культурної спадщини, прискорити темпи формування Державного реєстру нерухомих пам'яток України; забезпечити регулярний моніторинг за дотриманням чинного законодавства про охорону культурної та археологічної спадщини; ініціювати створення спеціального міжнародного фонду для підтримки післявоєнного відновлення об'єктів культурної спадщини України та виключення Росії з міжнародних культурних організацій.

Ключові слова: культурна спадщина України, збереження культурної спадщини, культурні цінності, державна політика в Україні, повномасштабне воєнне вторгнення, організаційно-правове забезпечення, ЮНЕСКО, міжнародні конвенції.

Грач М. Війна і спадщина: досвід збереження культурної ідентичності / Микита Грач, Лариса Поліщук // Current Issues in Research, Conservation and Restoration of Historic Fortifications. – 2023. – № 19. – С. 43-53 : іл. – Бібліогр.: 18 назв.

Анотація.  Протягом усієї історії людства культура та конфлікти завжди переплетені. Під час збройних протистоянь відбувається навмисне націлювання на об’єкти культурної спадщини. Метою агресора є не тільки окупація земель, але й насадження іншої ідеології, стирання історичної пам’яті. Оскільки культурна спадщина є складовою культурної ідентичності, її також можуть безпосередньо атакувати з ідеологічних причин, як це можемо спостерігати в Україні. Неповага до чужого культурного простору виявляється в цілеспрямованому руйнуванні історичних споруд та монументів, викраденні творів мистецтва, спалюванні архівів та бібліотек, нищенні пам’яток архітектури та містобудування. 

Ключові слова: історико-культурна спадщина, об’єкти культурної спадщини, збереження культурної спадщини, культурна ідентичність, музеєфікація, світовий досвід, збройні конфлікти.

Скленар І. Знищення музейної спадщини російським агресором у 2022 році: за матеріалами мас-медіа / Ігор Скленар // Український інформаційний простір. – 2023. – № 1 (11). – С. 72-88. – Бібліогр.: 18 назв.

Анотація.  Одним із засобів війни РФ проти України є знищення культурних і релігійних пам’яток. Музейна спадщина належить до матеріального культурного надбання українського народу. В статті розглянуто факти знищення й пограбування музейних установ протягом 2022 року – з початку повномасштабної російської агресії. Описано стан деяких музеїв України в зонах бойових дій. В ході дослідження теми зроблено спробу вирішити такі завдання: виділити найрезонансніші приклади пошкоджень та руйнувань російськими окупантами об’єктів музейної спадщини в зазначений період; проаналізувати ці приклади крізь призму статистики, наукових статей і публіцистичних оцінок; розглянути суспільний резонанс, який виник у зв’язку з фактами руйнувань та пограбувань музеїв у зонах бойових дій.

Основою пошуку емпіричного матеріалу стали повідомлення Міністерства культури та інформаційної політики України про цільові атаки з боку російського агресора на культурну спадщину України. Оскільки тема медійного висвітлення цих фактів є доволі широкою, ми обрали публікації передусім деяких зарубіжних мас-медіа (дві з них стосувалися перших місяців війни, а одна – 10-го місяця війни), які показують кричущі факти руйнувань і грабувань унікальних музеїв. Стаття одного із найавторитетніших економічних часописів у світі «Forbes» (США), як і матеріал найдавнішого інформагентства «Аssoсiated Press» (США), були виділені в документальному фільмі «Мистецтво, яке викрали росіяни: історії музейників та сценарії повернення» на «UA: Суспільне». Саме велика аудиторія цих мас-медіа на суспільному рівні відповідно реагує на статистику й огляд поруйнованих і пограбованих музеїв України під час війни. Навіть у польській версії «глянцевого» американського часопису «Vogue» вміщено статтю-огляд про нищення російськими окупантами музейних надбань у перші два місяці повномасштабного вторгнення РФ.

Окремо проаналізовано контент документального фільму польського режисера й журналіста Т. Гживачевського «Знищити народ» (лютий 2023 року), який їздив у знищені музейні заклади Харківської, Чернігівської, Київської областей. Розглянуто соціальні проєкти підтримки міжнародною спільнотою культурного надбання загалом і музейної справи зокрема.

Ключові слова: музеї, культурна спадщина, знищення пам'яток історії та культури, російська окупація, російсько-українська війна, мас-медіа.

Бірьова О. Історико-культурна спадщина України: цифрові технології збереження та популяризації в умовах воєнних дій / Ольга Бірьова // Грані. – 2023. – Т. 26, № 5. – С. 90-94. – Бібліогр.: 11 назв.

Анотація.  У статті характеризуються сучасні умови історико-культурної спадщини та музеїв України. Пропонуються віртуальні засоби збереження та популяризації, використовуючи новітні інформаційні технології. Метою даної статті є дослідження способів збереження та популяризації історико-культурної спадщини України під час воєнних дій. Аналізується питання збереження історико-культурних пам’яток та можливості популяризації музеїв під час воєнних дій, шляхи, які можуть бути використані регіонами України для переведення історико-культурної спадщини у цифровий формат.

В сучасних умовах України неможливо зберегти всі  історико-культурні пам’ятки та музейні колекції. Тому музеї сьогодні переходять у віртуальний простір. Створення віртуальних музеїв, екскурсій, гідів, використання доповненої та віртуальної реальності дає змогу зберегти історико-культурну спадщину у віртуальному просторі та популяризувати її серед населення України та світу.

Ключові слова: історико-культурна спадщина України, збереження культурної спадщини, цифрові технології, віртуальний простір, віртуальні музеї, воєнні дії.

Стрішенець Н. В. Міжнародна допомога українським бібліотекам у час війни: приклад Британської бібліотеки / Надія Володимирівна Стрішенець // Бібліотечний вісник. – 2023. – № 2 (270). – С. 114-120.

Анотація.  Розпочата Росією війна проти України стала порушенням усіх міжнародних норм і визнаних після Другої світової війни кордонів. Надзвичайна самовідданість і мужність українських воїнів вже у перший період навали викликали повагу й солідарність зарубіжних країн з Україною у її боротьбі з загарбниками. Водночас жорстокі бомбардування й постійні масовані обстріли далекобійними ракетами українських міст і сіл, тотальне руйнування багатьох із них викликали занепокоєння щодо збереження численних українських культурних пам’яток, музеїв, бібліотек, насамперед тих, що володіють фондами рідкісних і цінних видань. Крім того, під загрозою втрати опинилися і створені у бібліотеках значні електронні ресурси, у тому числі е-каталоги, що налічують сотні тисяч записів.

Ключові слова: міжнародна допомога, збереження культурної спадщини, інформаційна, бібліотечна та архівна справа, міжнародна підтримка України, російсько-українська війна.

Бодак О. П. Діяльність Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: в умовах воєнного стану / Ольга Петрівна Бодак, Тетяна Миколаївна Коваль, Ірина Степанівна Корчемна // Бібліотечний вісник. – 2023. – № 3 (271). – С. 36-48. – Бібліогр.: 16 назв.

Анотація. Висвітлено результати роботи Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у 2022 р. та першій половині 2023 р., окреслено проблемні питання. Проаналізовано загрози рукописним пам’яткам, що зберігаються в Інституті рукопису, в умовах російської збройної агресії, висвітлено практичні кроки щодо їх захисту та збереження, а саме, проведення консерваційних робіт з метою збереження особливо цінних фондів; відновлення роботи Інституту в дистанційному режимі; долучення Інституту до протидії російській пропаганді, активізація участі Інституту у спільних міжнародних та національних науково-культурних проєктах; посилення вимог до збереження рукописних документів на період їх передачі на тимчасове зберігання іншим установам під час проведення виставкових та інших заходів; виготовлення страхових копій рукописних документів; нарощування темпів оцифрування національної культурної спадщини.

Ключові слова: Інститут рукопису НБУВ, рукописна спадщина, рукописи, збереження культурної спадщини, цифрові колекції, оцифрування документів, воєнний стан.

 

2022

Поплавська М. В. Сучасні дослідження міжнародно-правового захисту культурної спадщини під час збройного конфлікту / Мирослава Володимирівна Поплавська // Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти. – 2022. – Вип. 10. – С. 69-84. – Бібліогр.: 23 назви.

Анотація.  У статті розглянуто сучасні напрацювання зарубіжних учених та аналіз проблем, які в них розглядаються, у зв’язку з міжнародно-правовим захистом культурної спадщини під час збройного конфлікту. Продемонстровано, що захист культурної спадщини під час збройних конфліктів є актуальною та важливою сферою дослідження у ХХІ столітті. Доведено, що зміна кількісно-якісних показників загрози, які постали перед культурною спадщиною у зв’язку із масштабами руйнування та незаконної торгівлі культурними цінностями, вчиненої терористичними групами і країнами останнім часом, спрямовує дослідницький інтерес у напрямі вивчення роботи Ради Безпеки ООН та ЮНЕСКО, поглибленого аналізу доктрин міжнародного права, удосконалення законодавчої бази в частині захисту саме нематеріальної спадщини під час війн і збройних конфліктів та індивідуальної кримінальної відповідальності, постконфліктної реконструкції культурної спадщини та ін.

Ключові слова: збереження культурної спадщини, культурні цінності, збройні конфлікти, міжнародні організації, міжнародно-правовий захист, міжнародне гуманітарне право, міжнародний досвід.

Рачков Є. Знищення, збереження та переосмислення міської культурної спадщини України під час російсько-української війни / Євген Рачков // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна: Серія: Історія. – 2022. – Вип. 62. – С. 12-48. – Бібліогр.: 82 назви.

Анотація.  Статтю присвячено дослідженню проблем знищення, збереження та переосмислення міської культурної спадщини України в умовах російського військового вторгнення. Наголошується, що сьогодні  охорона культурної спадщини залишається важливим напрямом гуманітарної політики України. Починаючи з 2014 р., російська військова агресія призвела до значних руйнувань українських міст. Злочинні дії російських військ на території України мають характер урбіциду, оскільки вони спрямовані на знищення гетерогенного культурно-символічного міського простору та різноманітності міської культурної спадщини. За висновками експертів, унаслідок російсько-української війни культурна спадщина та культурна інфраструктура України зазнає найбільших знищень, руйнувань та пошкоджень від часу Другої світової війни. У статті відзначається, що за цих умов в Україні відбувається формування нових стратегій охорони культурної спадщини. Важливе значення мають різноманітні громадські ініціативи, волонтерський рух і допомога міжнародних організацій. Загалом Україна потребує довгострокової підтримки в галузі охорони культурної спадщини. Враховуючи різноманітність і багатогранність культурної спадщини України, важливим для її збереження стає застосування різних підходів і технологій. Зокрема, цифрові технології мають сприяти поліпщенню обліку та забезпечити діджиталізацію об’єктів культурної спадщини. Зроблено висновок, що російська військова агресія спричинила певний «поворот» у розумінні й ставленні до культурної спадщини в Україні. Важливого значення набули пошук і відродження традиційних складників національної культури, а також критичне переосмислення російської імперської та радянської спадщини. Наголошується, що масштабна російська військова агресія спровокувала в українських містах чергову хвилю зміни топонімів, демонтування певної категорії міських пам’ятників, переформатування  музейних експозицій тощо.

Ключові слова: міста, культурна спадщина України, збереження культурної спадщини, охорона культурної спадщини, деколонізація, урбоцид, цифрові технології, російсько-українська війна.

Єремєєв П. Руйнація культових споруд Харкова в період російської військової агресії: суспільне сприйняття та переосмислення культурної спадщини / Павло Єремєєв // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Історія. – 2022. – Вип. 62. – С. 49-85, – Бібліогр.: 106 назв.

Анотація. У статті здійснено спробу з’ясувати, у який спосіб суспільна реакція на процеси руйнування культових об’єктів Харкова в період російської військової агресії відображається в українських інтернет-ЗМІ. Визначено, як релігійний характер об’єктів культурної спадщини впливає на сприйняття їх руйнації, як у цих умовах відбувається переосмислення значущості культових об’єктів, якою мірою характеристики руйнації культових об’єктів поєднують релігійні, етнонаціональні та інші конотації. Спираючись на теоретичні дослідження культурної пам’яті, які здійснила Аляйда Ассман, з’ясовано, під впливом яких чинників у ЗМІ актуалізуються окремі аспекти історії пошкоджених культових об’єктів. Відзначено, що, попри досить високий рівень секуляризації суспільства, у колективних уявленнях зберігається сприйняття храмів та інших релігійних споруд саме як сакральних об’єктів, руйнування яких є особливим блюзнірством. Мистецьке та історичне значення пошкоджених культових об’єктів у проаналізованих матеріалах актуалізується значно рідше. Визначено, що конкретна конфесійна належність пошкоджених культових споруд у матеріалах ЗМІ залишається радше на другому плані, що можна вважати певним проявом «стихійної релігійності», за якої сакральний характер культових об’єктів визнається, проте без серйозної рефлексії, усвідомлення конфесійних меж, регулярної зануреності в духовні практики. Крім того, у такий спосіб демонструється повага до вірян різних конфесій: особлива значущість культових об’єктів визнається, зважаючи передусім на їх значення для інших. Водночас вивчено вплив конфесійної належності культових об’єктів на характер згадок про їх пошкодження в деяких українських ЗМІ.

Ключові слова: культові споруди, культурна спадщина, соціальна перцепція, цифрові медіа, інтернет-видання, інтернет-ЗМІ, повномасштабне воєнне вторгнення, Харків.

Демідко О. О. Знищення окупантами культурної спадщини Приазов’я та Донбасу / Ольга Олександрівна Демідко // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. – 2022. – Вип. 43: Напрям: культурологія. – С. 27-32. – Бібліогр.: 11 назв.

Анотація. Окреслено злочини російських окупантів проти культурної спадщини Приазов’я та Донбасу. Проаналізовано норми міжнародного гуманітарного права, що захищають культурні цінності під час ведення воєнних дій. Виявлено, що сторони конфлікту зобов’язані поважати та захищати їх, забороняти, попереджати й припиняти будь-які акти крадіжки або незаконного присвоєння культурних цінностей в будь-якій формі, а також будь-які акти вандалізму. Надано характеристику найбільш постраждалим чи повністю знищеним архітектурним пам’яткам Приазов’я та міст Донбасу. Встановлено, що до основних засобів компенсації шкоди, заподіяної культурній спадщині та культурним цінностям внаслідок порушення міжнародних норм у період збройного конфлікту є реституції. Підкреслено, що відновлення культурної спадщини та повернення культурних цінностей стане важливим завданням держави і суспільства після перемоги України.

Ключові слова: знищення пам’яток історії та культури, об’єкти культурної спадщини, культурні цінності, повномасштабне воєнне вторгнення, російсько-українська війна.

Кузнецова Л. Публічні бібліотеки України в умовах воєнного стану: втрати і виклики / Людмила Кузнецова // Український журнал з бібліотекознавства та інформаційних наук. – 2022. – Вип. 10. – С. 105-113 : табл. – Бібліогр.: 17 назв.

Анотація.  У статті досліджено та узагальнено наслідки руйнувань і втрат публічних бібліотек України під час повномасштабного наступу Росії на територію України.

Враховуючи, що бібліотеки відіграють значну роль у збереженні національних інтересів, проблема захисту бібліотечних фондів в умовах війни є важливою складовою культурної політики Української держави. Міністерству культури та інформаційної політики необхідно вже нині, не чекаючи завершення війни, розробляти разом з іншими державними структурами пропозиції щодо відновлення пошкоджених будівель бібліотек, збереження існуючих і створення нових фондів. Основними завданнями бібліотекарів має бути також збереження для майбутніх поколінь пам’яті про героїчну боротьбу українців за свою державу під час збройної російської агресії, систематизація документальних свідчень про бойовий шлях ЗСУ та добровольчих батальйонів, діяльність територіальної оборони, волонтерів, про факти злодіянньросійських агресорів під час тимчасової окупації окремих регіонів України.

Ключові слова: публічні бібліотеки, російсько-українська війна, воєнний стан, втрати бібліотек, збереження культурної спадщини, бібліотечні фонди.

 

Матеріал підготовлений Ольгою Кудрявцевою,
відділ аналітико-синтетичної обробки інформації ОННБ