Пам’яті Валерія Шевчука

6 травня 2025 року на 86-му році життя відійшов у вічність Валерій Шевчук — видатний український письменник, історик літератури, перекладач, дослідник давньоукраїнської культури, лауреат Шевченківської премії.

Шевчук був не просто письменником — це був феномен української культури, один із провідників національного духу в літературі другої половини XX – початку XXI століття. Його творча та дослідницька спадщина стала своєрідним мостом між давньою українською літературою та сучасністю.

Валерій Олександрович Шевчук народився 20 серпня 1939 р. в Житомирі у скромній родині: батько працював шевцем. У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був направлений на роботу на бетонний завод. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Під час навчання налагодив стосунки з літературними студіями «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.

Він належав до покоління шістдесятників — інтелектуальної еліти, яка формувалася в умовах радянського тиску, але несла в собі дух свободи й національного самоусвідомлення. У доробку Валерія Шевчука — близько 40 книжок художньої прози: романи, повісті, оповідання, казки, п’єси, а також поезія та есеїстика. Твори письменника вирізняються глибоким психологізмом, філософічністю, бароковою образністю та готичною атмосферою. Він майстерно поєднував історичну тематику із сучасними моральними викликами. Серед найвідоміших його творів: «Дім на горі», «Три листки за вікном», «Тіні зникомі. Сімейна хроніка».

Сумну звістку на своїй фейсбук-сторінці прокоментував український письменник і громадсько-політичний діяч Василь Шкляр: «На своєму віку я не знав людини таких знань, якими володів він. Багато письменників удостоювалися ситого звання академіка невідомо за що, а він - ні. Валерій Шевчук сам був україноцентричною Академією, яку нам осягати ще довго. Я не знав працездатнішої людини за нього. І не треба казати, що він ще багато міг би зробити. Більше просто неможливо. Більше не можна уявити.
Я мав щастя бути причетним до публікації його творів у журналах "Ранок" та "Дніпро", коли Валерія Шевчука "остерігалися" інші видання. Здавалося, він не брав те близько до серця. Знав, що всьому свій час. Він прозирав у такі глибини, до яких іншим було зась.
Я не прощаюся з Вами, МАЙСТРЕ. Лиш димок від Вашої люльки гірко стискає горло...».

У фонді Одеської національної наукової бібліотеки понад два десятки книжок Валерія Шевчука, серед них:  

Шевчук В. Крик півня на світанку. – Київ: Молодь, 1979.
VII> 5473

Шевчук В. Долина джерел. – Київ: Рад. письменник, 1981.
VII> 8781

Шевчук В. Маленьке вечірнє інтермецо. – Київ: Молодь, 1984.
VII> 20551

Шевчук В. Камінна луна. – Київ: Молодь, 1987.
VII> 33356

Шевчук В. Дзиґар одвічний. – Київ: Молодь, 1990.
VII> 44817

Шевчук В. Дорога в тисячу років. – Київ: Рад. письменник, 1990
VII> 46339

Шевчук В. Із вершин та низин. – Київ: Дніпро, 1990.
VII> 46897

Шевчук В. Дім на горі. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.
VII> 73331