ЖУРНАЛУ «НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ» — 100 РОКІВ

Одеська національна наукова бібліотека – скарбниця, де зберігаються унікальні історичні документи, рідкісні видання, що розкривають історію України, її культуру й самі є культурним спадком. Сьогодні – про повне зібрання номерів журналу «Народна творчість та етнологія» - науково-популярний ілюстрований часопис, заснований Національною академією наук України та Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАНУ, який цими днями відзначає сторічний ювілей.

Журнал був заснований у 1925 році Етнографічною комісією Всеукраїнської академії наук (нині – Національна академія наук України) та до 1932 року носив назву «Етнографічний вісник». У 1937-1939 роках змінив назву на «Український фольклор», з 1939-го по 1941 рік  виходив уже під назвою «Народна творчість», а з 1957-го до 2010-го - «Народна творчість та етнографія». З 2011 року це видання ми вже знаємо як «Народна творчість та етнологія».

У різні періоди журнал друкувався як щоквартальник, чи  щодвомісячник. Його редагували знані літератори, літературознавці, творчі особистості, зокрема з 1957-го по 1964 рік головним редактором журналу був Максим Рильський. У 1960–70-х роках тираж журналу становив 12 710 примірників (!), а від 2000 року - вже лише 850 примірників.

Часопис висвітлює питання теорії, історії та сучасного стану народної культури, а саме: словесної, музичної та пісенної народної творчості, хореографічної народної творчості, народного образотворчого мистецтва, народного побуту, театральної та кінематографічної самодіяльності. Також на його сторінках публікуються: нові зразки народної творчості, критично-бібліографічні огляди нових видань, інформації з питань народної творчості та етнографії, в яких відображені досягнення в галузі культури українського та інших народів, етнологічні розвідки, народознавчі статті з історіографії та питань етногенезу українського народу.

Також - порушуються проблеми етносу й культури, релігії, розміщуються польові та архівні матеріали. Часопис ілюструється репродукціями зразків народного мистецтва. Цікавість читачів викликають матеріали з історії фольклористики й етнографії, розповіді про творчість видатних народних музикантів, розповідачів, майстрів народного мистецтва.

Сторінки журналу - платформа для друку матеріалів як видатних вчених, молодих дослідників, так і не байдужих до питань народної творчості дописувачів – краєзнавців, учителів, працівників культури.

У фондах Одеської національної наукової бібліотеки зберігаються усі номери журналу «Народна творчість та етнологія» з усіма варіантами його назви, починаючи з 1925 року. Особливу цінність має рідкісний сьогодні  «ЕТНОГРАФІЧНИЙ ВІСНИК» – періодичний часопис Етнографічної комісії при ВУАН, який видавався у 1925–32 роках. Вийшло друком 10 випусків, в яких вміщено близько 150 публікацій із проблем етнографії, фольклористики та краєзнавства. Тематика матеріалів різноманітна та багато в чому унікальна. Перші  п’ять років свого існування часопис переживав справжній розквіт. Незважаючи на скромну поліграфію та обмаль ілюстрацій, журнал був надзвичайно інформативним, яскравим явищем в українській народознавчій науці. На сторінках вісника значна увага приділялася фольклорові в усіх його проявах, розвідкам за матеріалами польових досліджень про обрядовість і вірування, культурно-побутовим особливостям різних етносів України (греків, євреїв, болгар). Низку публікацій присвячено народознавчому дослідженню українців, які мешкали за межами України (на Кубані, Поволжі, Далекому Сході) та міжетнічним культурно-побутовим взаєминам.

Серед авторів: Андрій Лобода, Віктор Петров, Олександр Андрієвський, Олена Пчілка, Дмитро Яворницький, Дмитро Чижевський, Степан Савченко,  Климент Квітка,  Михайло Гайдай, Олександр Малинка, Євген Рихлік, Микола Левченко та ін.

З початку 30-х років комуністична влада почала наступ на академічну українську науку та її періодичні видання. Під удар брутальної критики потрапив і «Етнографічний вісник», особливо після показового процесу СВУ, сфабрикованого НКВС СРСР. У 1930 році радянські спецслужби заарештували члена редколегії Євгена Рихліка, у справі СВУ — Миколу Левченка. У критичний 1931 рік помирають редактор Андрій Лобода, та впливовий співавтор журналу Олександр Андрієвський. У 1932 році журнал було остаточно розгромлено, а діяльність керівництва Етнографічної Комісії ВУАН була кваліфікована як «ворожа пролетаріатові та реакційна»…