Великий і жахливий Сальвадор Далі : до 120-річчя від дня народження іспанського художника

Сальвадор Далі (Сальвадор Домінго Феліпе Хасінто Далі і Доменек, маркіз Далі де Пуболь, 11.05. 1904, Фігерас, Іспанія – 23.01.1989) – один з найвідоміших художників світу. Він прославився не тільки завдяки неповторній епатажній творчості, а й через ретельно вибудуваний скандальний образ, ексцентричну поведінку та визивні висловлювання як про себе, так і про оточення. Прожив довге життя, був одружений зі своєю єдиною і неповторною Галόю, яку увічнив у своїх творах та обожнював до кінця своїх днів.  

Талант Сальвадора до малювання проявився у досить юному віці. Перша персональна виставка Сальвадора Далі відбулась у 1918 р. у муніципальному театрі Фігераса, художнику тоді було 14 років. Коли Далі виповнилося 15, він успішно вступив до художнього інституту, а пізніше до Мадридської художньої академії. Тут вже повною мірою визначилися риси, що стали основою майбутнього успіху Далі: крім великих амбіцій і надзвичайних здібностей він мав цілеспрямованість, посидючість і завидну працездатність: «Я не вештався вулицями, ніколи не ходив у кіно, не відвідував своїх товаришів... Я повертався і закривався у себе в кімнаті, щоб продовжувати працювати на самоті, –  згадував Далі про своє студентське дозвілля. –  У неділю я ходив у музей Прадо і брав каталоги картин різних шкіл... Батько, повідомлений директором і поетом Маркіна (під опікою якого залишив мене) про те, що я веду життя пустельника, непокоївся. Кілька разів він писав мені, радячи мандрувати околицями, ходити до театру, робити перерви в роботі. Але все було марно… Моє внутрішнє життя задовольнялося цим». Він бачив себе ренесансним митцем – великим майстром олійного живопису, та все ж іноді порушував суворі межі дисциплінованого красного мистецтва. Незважаючи на захопленість роботою, він таки знайшов час на знайомство та спілкування з поетом Федеріко Гарсіа Лоркою та режисером Луїсом Бунюелем. З першим його зв'яже ніжна дружба, а з другим – спільна творчість у кінематографі. Далі не закінчив Академію. Його волелюбному духу виявилося тісно у стінах закладу, де обмежували політ творчої думки. Він вступив у конфронтацію з консервативними викладачами, внаслідок чого був виключений.

Художник вирішив відправитись у відомий вільними звичаями Париж, де поринув у світ авангардного мистецтва. Там він познайомився з поетом-сюрреалістом Андре Бретоном та художником Пабло Пікассо. 1929 р. став знаковим для Далі: він вступив до товариства сюрреалістів і зустрівся з Галою (Олена Дьяконова), дружиною поета Поля Елюара, що була на десять  років старша за Далі і вразила його з першого погляду. Гала стала дружиною, артменеджером, музою митця та дала йому можливість повністю зануритися в роботу.

Її опіка дає свої плоди: саме в цей час Далі пише свої хрестоматійні роботи: «Постійність пам'яті» (1931), «Обличчя Мей Вест» (1935) або «Сон» (1937). На зламі 1920 – 1930-х рр. сформувалася авторська манера Далі-сюрреаліста, його творчість стала засобом вивільнення ідей несвідомого, породжених його власним життєвим досвідом та фантазією. Свій авторський міф художник створив на основі декларованого ним «параноїдально-критичного» методу як засобу отримання ірраціонального знання про світ. Він вбачав у сюрреалізмі можливість «знайти систему в хаосі й таким чином остаточно дискредитувати світ реальності». Малюючи «пейзажі сну», він вводив себе у транс, щоб досягти стану «критичної параної» та отримати «фотографії сну, розфарбовані вручну», і вважав, що чим реалістичнішими виглядають нереальні образи, тим потужніший їх вплив на глядача.

У 1973 р. у Фігерасі був відкритий «Музей Далі». Останні роки художник провів у затворництві в Башті Галатії у Фігерасі, поруч із заснованим ним власним Театром-музеєм свого імені. Цей незрівнянний сюрреалістичний витвір і нині захоплює відвідувачів. 1989 р. серце художника зупинилося. Попрощатися з Далі за два дні прийшло близько двадцяти тисяч шанувальників. Він заповів поховати себе під скляним куполом в одному із залів свого музею.

Далі був багатогранним майстром: створював ілюстрації, рекламні логотипи, інтер'єри, меблі, писав мемуари, сценарії та художні твори, видавав кулінарні книги.

Далі залишається фігурою складною і суперечливою. Його шаленість, навіть маніакальність, та анархізм були зовнішнім проявом особистості художника, за яким ховалися сумніви, намагання подолати комплекси жагучої та одержимої творчої натури.

Про все це ви можете дізнатися докладніше з видань, присвячених майстру, що зберігаються у відділі мистецтв ОННБ.

Список літератури