Великий і жахливий Сальвадор Далі : до 120-річчя від дня народження іспанського художника

Сальвадор Далі (Сальвадор Домінго Феліпе Хасінто Далі і Доменек, маркіз Далі де Пуболь, 11.05. 1904, Фігерас, Іспанія – 23.01.1989) – один з найвідоміших художників світу. Він прославився не тільки завдяки неповторній епатажній творчості, а й через ретельно вибудуваний скандальний образ, ексцентричну поведінку та визивні висловлювання як про себе, так і про оточення. Прожив довге життя, був одружений зі своєю єдиною і неповторною Галόю, яку увічнив у своїх творах та обожнював до кінця своїх днів.  

foto-2-avtoportret-z-rafaelivskoyu-shiyeyu-1921.jpg

Талант Сальвадора до малювання проявився у досить юному віці. Перша персональна виставка Сальвадора Далі відбулась у 1918 р. у муніципальному театрі Фігераса, художнику тоді було 14 років. Коли Далі виповнилося 15, він успішно вступив до художнього інституту, а пізніше до Мадридської художньої академії. Тут вже повною мірою визначилися риси, що стали основою майбутнього успіху Далі: крім великих амбіцій і надзвичайних здібностей він мав цілеспрямованість, посидючість і завидну працездатність: «Я не вештався вулицями, ніколи не ходив у кіно, не відвідував своїх товаришів... Я повертався і закривався у себе в кімнаті, щоб продовжувати працювати на самоті,  згадував Далі про своє студентське дозвілля.  У неділю я ходив у музей Прадо і брав каталоги картин різних шкіл... Батько, повідомлений директором і поетом Маркіна (під опікою якого залишив мене) про те, що я веду життя пустельника, непокоївся. Кілька разів він писав мені, радячи мандрувати околицями, ходити до театру, робити перерви в роботі. Але все було марно… Моє внутрішнє життя задовольнялося цим». Він бачив себе ренесансним митцем – великим майстром олійного живопису, та все ж іноді порушував суворі межі дисциплінованого красного мистецтва. Незважаючи на захопленість роботою, він таки знайшов час на знайомство та спілкування з поетом Федеріко Гарсіа Лоркою та режисером Луїсом Бунюелем. З першим його зв'яже ніжна дружба, а з другим – спільна творчість у кінематографі. Далі не закінчив Академію. Його волелюбному духу виявилося тісно у стінах закладу, де обмежували політ творчої думки. Він вступив у конфронтацію з консервативними викладачами, внаслідок чого був виключений.

foto-3.jpg foto-4.jpg foto-5.jpg

Художник вирішив відправитись у відомий вільними звичаями Париж, де поринув у світ авангардного мистецтва. Там він познайомився з поетом-сюрреалістом Андре Бретоном та художником Пабло Пікассо. 1929 р. став знаковим для Далі: він вступив до товариства сюрреалістів і зустрівся з Галою (Олена Дьяконова), дружиною поета Поля Елюара, що була на десять  років старша за Далі і вразила його з першого погляду. Гала стала дружиною, артменеджером, музою митця та дала йому можливість повністю зануритися в роботу.

foto-6.jpg foto-7.jpg foto-8.jpg

Її опіка дає свої плоди: саме в цей час Далі пише свої хрестоматійні роботи: «Постійність пам'яті» (1931), «Обличчя Мей Вест» (1935) або «Сон» (1937). На зламі 1920 – 1930-х рр. сформувалася авторська манера Далі-сюрреаліста, його творчість стала засобом вивільнення ідей несвідомого, породжених його власним життєвим досвідом та фантазією. Свій авторський міф художник створив на основі декларованого ним «параноїдально-критичного» методу як засобу отримання ірраціонального знання про світ. Він вбачав у сюрреалізмі можливість «знайти систему в хаосі й таким чином остаточно дискредитувати світ реальності». Малюючи «пейзажі сну», він вводив себе у транс, щоб досягти стану «критичної параної» та отримати «фотографії сну, розфарбовані вручну», і вважав, що чим реалістичнішими виглядають нереальні образи, тим потужніший їх вплив на глядача.

foto-9.jpg foto-10.jpg foto-11.jpg foto-12.jpg

У 1973 р. у Фігерасі був відкритий «Музей Далі». Останні роки художник провів у затворництві в Башті Галатії у Фігерасі, поруч із заснованим ним власним Театром-музеєм свого імені. Цей незрівнянний сюрреалістичний витвір і нині захоплює відвідувачів. 1989 р. серце художника зупинилося. Попрощатися з Далі за два дні прийшло близько двадцяти тисяч шанувальників. Він заповів поховати себе під скляним куполом в одному із залів свого музею.

Далі був багатогранним майстром: створював ілюстрації, рекламні логотипи, інтер'єри, меблі, писав мемуари, сценарії та художні твори, видавав кулінарні книги.

foto-1.jpg foto-2.jpg foto-3-1.jpg foto-4.jpeg
foto-5-1.jpg foto-6-1.jpg foto-7-1.jpg foto-8-1.jpg

Далі залишається фігурою складною і суперечливою. Його шаленість, навіть маніакальність, та анархізм були зовнішнім проявом особистості художника, за яким ховалися сумніви, намагання подолати комплекси жагучої та одержимої творчої натури.

Про все це ви можете дізнатися докладніше з видань, присвячених майстру, що зберігаються у відділі мистецтв ОННБ.

Список літератури

«Благородство часу» 1984. За гуашевим оригіналом 1977

«Благородство часу» 1984. За гуашевим оригіналом 1977

«Враження від Африки» 1938

«Враження від Африки» 1938

«Галатея зі сферами» 1952

«Галатея зі сферами» 1952

«Галюциногенний Тореадор» 1970

«Галюциногенний Тореадор» 1970

«Геополітична дитина, що спостерігає за народженням нової людини» 1943

«Геополітична дитина, що спостерігає за народженням нової людини» 1943

«Дівчина біля вікна» («Жіноча фігура біля вікна») 1925

«Дівчина біля вікна» («Жіноча фігура біля вікна») 1925

«Жираф у вогні» 1936-1937

«Жираф у вогні» 1936-1937

«Кубісти?чний автопортре?т» 1923

«Кубісти?чний автопортре?т» 1923

«Метаморфози Нарциса» 1937

«Метаморфози Нарциса» 1937

«Портрет Гали з двома реберцями ягняти, що балансують на її плечі» 1933

«Портрет Гали з двома реберцями ягняти, що балансують на її плечі» 1933

«Постійність пам'яті» 1931

«Постійність пам'яті» 1931

«Сон» 1937

«Сон» 1937

«Спокуса святого Антонія» 1946

«Спокуса святого Антонія» 1946

«Таємна вечеря» 1955

«Таємна вечеря» 1955

«Христос Святого Іоанна Хреста» 1951

«Христос Святого Іоанна Хреста» 1951


Створено: 02.05.2024
Переглядів: 1110




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.