«Більший за легенду»: до 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова (1924-1990), видатного кінорежисера, сценариста, художника

Сергій Йосипович Параджанов – особистість непересічна, починаючи з походження (в ен­цик­ло­пе­дич­но­му словнику його називають «грузинським і українським режисером вір­менсь­ко­го походження») і закінчуючи усім його життям. Ексцентричний, непередбачуваний, епатажний Параджанов не бажав і не міг жити «за правилами».

Сергій Параджанов народився 9 січня 1924 р. у Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія). У 1942 р. вступив до Тбіліської консерваторії, потім навчався на будівельному факультеті в інституті інженерів.

У 1946 р. Сергій вступив до Державного інституту кінематографії. Його наставниками були Ігор Савченко, а потім Олександр Довженко. У 1951 р. отримав диплом режисера, а за чотири роки зняв на кіностудії Довженка свій перший повнометражний фільм «Андрієш».

Свої перші 5 фільмів Сергій Йосипович вважав невдалими, але такими, які допомогли йому знайти власний стиль. Серед них – низка документальних та науково-популярних картин «Наталія Ужвій», «Думка», «Золоті руки» 1954 р. Також художні фільми для масового глядача – «Перший парубок» 1958 р., «Українська рапсодія» 1961 р. та «Квітка на камені» (робоча назва «Так ніхто не кохав») 1962 р. у співавторстві з А. Слісаренком.

Міжнародна слава прийшла до Сергія Параджанова у 1964 р. після екранізації повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» – історії про гуцульських Ромео та Джульєтту. Параджанов використав унікальну образотворчість та естетику, щоб створити вражаючу візуальну картину. Кожен кадр може бути порівняний із картинами чи фотографіями. Режисер вплітає елементи української народної культури, фольклору та традицій в сюжет, створюючи відчуття національної самосвідомості. Цей фільм отримав 39 міжнародних нагород (Аргентина, Італія, Греція та інші країни), 28 призів на різноманітних кінофестивалях (із них 24 – гран-прі).

У 1967 Параджанова запрошують на Єреванську кіностудію, де він знімає фільм «Саят-Нова» або «Колір граната» (1968) – картину про вірменського поета Саят-Нову.

1973 р. радянська репресивна машина фабрикує справу проти Параджанова. Йому присудили ув'язнення у колонії суворого режиму на 5 років.

Тільки завдяки світовій кампанії протесту і проханню французького поета Луї Арагона (який заснував Міжнародний комітет з визволення Параджанова) про звільнення режисера до Л. І. Брежнєва, яке підписали Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселіні, Мікеладжело Антоніоні, Параджанов був звільнений з-під ув’язнення 30 грудня 1977 року.

Останній свій фільм «Ашик-Керіб» С. Параджанов зняв у 1988 p. коли був уже серйозно хворим – у нього діагностували рак легенів.

«Не знаю, що чекає на мене, але знаю, що хотів померти в Україні. Хоч би там як, а я їй багато чим завдячую. Вона велика друга моя Батьківщина», – так говорив Параджанов. Але помер видатний режисер у Єревані 20 липня 1990 року. Того ж року отримав звання народного артиста УРСР (посмертно), а у 1991 році – Державну премію України ім. Тараса Шевченка.

Постать Сергія Параджанова неодноразово ставала предметом обговорення науковців, які досліджували його творчість як оригінальний мистецький феномен.

Сергій Параджанов / Михайло Павлович Загребельний. – Київ : Укрвидавполіграфія, 2018. – 126 с.– (Знамениті українці).

Легкою та цікавою для читача стане книга Михайла Загребельного «Сергій Параджанов» із серії «Знамениті українці». Ця робота стане у нагоді для початкового етапу вивчення життя митця з подальшим зануренням у професійні кінознавчі та наукові матеріали, особисті джерела.

Сергій Параджанов. Злет. Трагедія. Вічність : твори, листи, документи архівів, спогади, фотографіі / упоряд. : Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк.– Київ : Спалах ЛТД, 1994. – 280 с. : іл.

Параджанов в Україні – ось головна тема цієї книги. Це перша спроба розповісти про радісні, гіркі, а часом трагічні сторінки життя геніального режисера. Вперше читач ознайомився з документами вражаючої трагедійної сили – листами Сергія Параджанова  до рідних і друзів з таборів, куди він був кинутий за брехливим доносом. Упорядниками виступили кінокритик, культуролог Роман Корогодський та вдова режисера, філолог Світлана Щербатюк.

Екранний світ Сергія Параджанова : зб. статей / Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія", Центр європейських гуманітарних досліджень, Цент дослідж. єврейської історії та культури НАУКМА ; упоряд. Ю. Морозов. – Київ : Дух і Літера, 2014.– 332 с. : іл.

Збірка статей кінознавців України, Вірменії, США, Франції, Грузії, Польщі, присвячених фільмам режисера. Опубліковані рецензії на фільми С. Параджанова, які були написані з 1965 р. до сьогодення. Упорядник збірки – кандидат мистецтвознавства, кінознавець Юрій Морозов.

Сергій Параджанов і Україна : збірник статей і документів / упоряд. Л. І. Брюховецька. – Вид. 2-е. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2015. – 285,[2] с. : іл. – (Кінематографічні студії; вип. 1).

Сергій Параджанов. Більший за легенду / Іван Дзюба, Марта Дзюба, Нац. ун-т "Києво-Могилянська акад.", Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства, Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія", Центр європейських гуманітарних досліджень. – Київ : Дух і Літера, 2021.– 222 с. : іл. – (Постаті культури).

Автори розглядають своєрідність творчого стилю постановника «Тіней забутих предків», «Саят-Нови» та нездійсненого фільму «Київські фрески», тогочасний мистецький контекст, роль образотворчого мистецтва в його режисурі. Цінними є спогади Марти та Івана Дзюби, композитора Мирослава Скорика та інших людей, які спілкувалися з режисером.

Сергій Параджанов. Колаж. Асамбляж. Предмет / упоряд. Діана Клочко. – Київ : Дух і Літера, 2013. – 176 с. : фото.

Сергій Параджанов колажував епоху, фіксував її на площині наклеєними сіточками, обрізками тканин, квітами. А живі картинки своїх фільмів наповнював феєричними образами й бездонними сутностями. Про двоїстість митця – «режисер-художник» можна дізнатися погортавши альбом «Сергій Параджанов. Колаж. Асамбляж. Предмет» (2013).

Мечитов Ю. Сергей Параджанов. Хроника диалога. – Тбилиси : GAMS-print, 2009. – 464 с. : фото.

Юрій Мечитов – грузинський кінодокументаліст, фотограф, автор книги-фотоальбому «Параджанов. Хроніка діалогу», де до кожного фото додано розгорнутий коментар. Хронологічно видання ілюструє останній, тбіліський період режисера (1979-1990).

Фонди ОННБ дають можливість широко представити літературу про творчість відомого митця, надати користувачам наукові та популярні видання, статті з періодичних видань, ілюстративні та фактографічні матеріали. Пам’ять про славетного режисера назавжди залишиться в історії світової культури.