Нащадки козацької звитяги

foto-00.jpg

З 2014 року свято Захисників України на державному рівні  відзначали 14 жовтня. З 2023 року,  відповідно до Указу Президента України  № 455/2023 від 28 липня 2023 року «Про внесення змін до деяких указів Президента України», День захисників і захисниць України  відзначається 1 жовтня. Це свято вшановує не лише сучасних захисників, а й тих воїнів, які поклали життя на захист України ще у минулі століття. 1 жовтня також відзначають День Українського козацтва. Таким чином, цього дня давнє героїчне минуле України поєднується з героїчним сьогоденням.

foto-01.jpg

Фахівці ОННБ підготували книжкову добірку, яка висвітлює сталість бойових традицій та звитягу захисників і захисниць України від давнини до сьогодення, адже українці виходять на захист своєї країни не вперше. Цей бойовий дух був властивий нашим предкам, які боронили свою землю впродовж тисячі років.

foto-02.jpg

«Історія запорізьких козаків» (Київ, 2015) – фундаментальне дослідження видатного українського історика, археолога і фольклориста Дмитра Яворницького (1885 – 1940), який використав матеріальні пам’ятки музейних і приватних колекцій, архівні документи, наративні джерела, значний археологічний матеріал, здобутий під час численних експедицій. Книга вперше була видана ще у 1890-х роках і справила величезний вплив не лише на формування української історичної науки, а й на процеси пробудження і консолідації української нації наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

foto-03.jpg

«Козацька Україна: печатки, герби, знаки та емблеми кінця XVI - ХVIII століть» (Київ, 2017) – ґрунтовна  джерелознавча праця Ігоря Ситого. У монографії досліджуються печатки доби Гетьманщини та пов’язані з ними емблеми, знаки й символи. Сфрагіси були обов’язковим елементом суспільного життя козацької держави. У дослідженні простежено історію сфрагістичних пам’яток Гетьманщини – від державних до корпоративних та особистих, установлено їхні загальні та відмінні риси, проведено аналіз основних суспільно-політичних закономірностей функціонування печаток Козацької доби та подано їх характеристику як особливого різновиду пам’яток матеріальної культури.

foto-04.jpg

Книга із серії «Історія без цензури» - «Поле битви – Україна. Від “володарів степу” до “Кіборгів” Воєнна історія України від давнини до сьогодення» (Харків, 2016),  є спільним проєктом видавництва «Клуб Сімейного Дозвілля», Інституту історії України НАН України, Українського інституту національної пам`яті, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, громадського просвітницького проєкту «LIKБЕЗ. Історичний фронт». Мета книжок цієї серії — висвітлити  українське минуле, спираючись на факти, а не на вигадки, міфи чи виконуючи  ідеологічне замовлення. В цій книзі читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, результатами останніх наукових досліджень та відкриттів. Які військові конфлікти відбувалися на українських теренах? На чому тримаються українські військові традиції? Що треба згадати і відновити, про що нагадувати постійно.

foto-05.jpg

У книзі  Ярослава Трінчука  «Україна: війни, битви, персони» (Львів, 2020) описуються історичні події та особи, які залишили свій слід в історії України з погляду сучасних соціологічних та історіософських проблем. Події охоплюють період починаючи з битв проти Золотої Орди і завершуючи XVIII століттям. Автор відходить від застарілих та скомпрометованих історіографічних штампів і міфологем і  майстерно втілює кредо: «найбільше мистецтво (і щастя) історика – це вилікувати історію нації від усіх хвороб, якими її заразили вороги. І не заразитись самому».

foto-06.jpg

«Козаки та яничари: Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500 - 1700 рр.» (Київ, 2020) - вагоме дослідження Тараса Чухліба, знаного історика, доктора наук, лауреата премій імені Михайла Максимовича та Дмитра Яворницького, заслуженого діяча науки і техніки України.

У добу раннього Нового часу на історичний поступ України значно впливала Османська імперія та її васали, головним серед яких було Кримське ханство. Впродовж довгих століть козацтво торувало собі шлях до Чорного та Азовського морів, а у відносинах зі Стамбулом та Бахчисараєм у нього були різні періоди співіснування – від наступальних воєнних дій до політичної залежності та миру. Автор досліджує місце і роль козацтва та шляхти в європейсько-османських війнах. Книжка підготовлена на досить широкій джерельній базі, що охоплює оригінальні архівні матеріали, а також великий масив опублікованих джерел.

foto-07.jpg foto-07a.jpg

Величко С. «Літопис» (Київ, 2020). Цей твір Самійла Величка належить до трьох найвідоміших та найповніших «козацьких літописів» і є унікальною пам'яткою козацької історичної думки й барокового письменства першої половини XVIII століття. Величко був канцеляристом Війська Запорозького часів гетьмана І. Мазепи і мав великі можливості для збирання й використання матеріалу. Над літописом він працював понад 30 років. Праця охоплює події від 1620 р. до 1700 р. і містить сотні документів з військової канцелярії, цитати з нині втрачених щоденників, хронік.

Пропоноване видання, що ґрунтується на оригіналі рукопису та його київській копії кінця XVIII ст., дасть змогу повніше оцінити події козацького періоду історії України, переосмислити багато історичних  міфів та уточнити конкретні події. Видання вміщує повний текст праці Величка, біографію автора, кодикологічний аналіз оригіналу рукопису та Київського списку, історію створення рукопису, його зберігання і публікацій, історіографію, археографічні коментарі, список використаних документів, літературних й історичних праць, географічний та іменний покажчики.

foto-08.jpg

«Батуринський архів та інші документи з історії українського гетьманства, 1690-1709 рр.» (Київ, 2021). До книжки увійшли документи,  що  стосуються  історії  Українського  гетьманства  1690–1709  рр.,  зокрема  корпус  так  званого  Батуринського  архіву,  вивезеного О. Д. Меншиковим з гетьманської резиденції перед її знищенням в 1708 р. Документи являють собою вхідну канцелярію гетьмана Івана Мазепи  —  єдиний  гетьманський  архів  кінця  XVII  —  початку  XVIII  ст.,  що  дійшов  до наших днів. Крім того, представлені оригінали й копії універсалів І. Мазепи, які не відомі широкому загалу. На сьогодні стоїть нагальна потреба донести ці  та інші документальні скарби до наших фахівців та усіх, хто цікавиться українською минувшиною, адже їх дослідження дозволить глибше зрозуміти цей драматичний період історії Української держави та засвоїти його уроки.

foto-9.jpg

Найден О.  «Воїн в українському фольклорі: Семантичні та образні аспекти» (Київ, 2020)

На думку автора, український воїн – особливий воїн, чий історичний контекст виявляє його волелюбність і здатність до стихійних дій. Ці риси були не лише генетично закладені та вироблені тими історичними умовами, які формували характер пасіонарності українського воїна. Оскільки наш час – час поновлення та адаптування старих архетипів, то доцільно розглядати постать українського воїна як фольклорного персонажа з точки зору еволюції цього образу протягом нашої історії.

Мета книги Олександра Найдена полягає у висвітленні тієї царини українського менталітету, у якій співвідносяться історичні й фольклорні фактори основних онтологічних питань буттєвості, у якій історична й фольклорна пам'ять творять образ сьогодення в його реальних та уявних рисах.

foto-10.jpg

Видання, що вийшли серії  «Справжні герої» від харківського видавництва «Фоліо» розповідають про долі українських героїв новітнього часу:

Вовк І. «Василь Сліпак» (Харків, 2020)

Василь Сліпак («Міф») (1974—2016) — відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери. Він не зміг залишатися осторонь драматичних подій в Україні — став учасником Революції Гідності, давав благодійні концерти, збираючи кошти для українських військових. Згодом сам вирішив їхати на війну, бо «на фронті саме та Україна і ті українці, яких мріє бачити». Заради вільної України героїчний «Міф» воював і віддав своє життя.

Згурська М. «Володимир Тітарчук та інші герої оборони Донецького аеропорту» (Харків, 2020)

Володимир Тітарчук — капітан ЗСУ, танкіст 1-ї окремої танкової бригади. Учасник російсько-української війни, «кіборг», загинув у боях за Донецький аеропорт 17 жовтня 2014 року. Донецький аеропорт — це скеля і незборимий форпост українців. І всі його оборонці, без сумніву, герої.

Бура Д. «Віталій Марків» (Харків, 2021)

Віталій Марків — теж один із добровольців. Він залишив спокійне життя в Італії і повернувся додому, боронити країну.

foto-11.jpg

Ми звикли до того, що героями війни, зазвичай, стають чоловіки. Жінки ж згадуються набагато рідше, це поодинокі випадки. Між тим, жінок, дівчат, які виборюють кращу долю для своєї країни дуже багато, не менше їх було і в минулі роки.

foto-12.jpg

У книжці Романа Коваля  «Жінки у визвольній війні: історії, біографії, спогади, 1917-1930» (Київ, 2020)  яскраво відображено роль жіноцтва у боротьбі за незалежну Україну на початку ХХ століття. Автор представив добу українсько-російської війни в 1917–1920-х рр. крізь призму буремних жіночих доль. Книжка написана на основі документів із ГДА СБУ, ЦДАВО України, спогадів, щоденників та свідчень вояків і воячок Армії УНР та учасниць повстансько-партизанського руху. Це перша книга, в якій є така кількість інформації про жінок-військових, революціонерок, громадських активісток, урядовиць та багатьох інших лідерок, чиї серця палали українським відродженням. Продовженням збірника є фотододаток зі світлинами жінок, учасниць боротьби.

foto-13.jpg

Книжка Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси» (Київ, 2020) /англомовний варіант Podobna Y. Girls cutting their locks : [a book of memories] (того ж року)/. Це спогади 25 жінок, які брали участь у російсько-українській війні в складі Збройних Сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. як кулеметниці, мінометниці, снайпери, медики та ін.  Задум книги виник у        Є. Подобної ще тоді, коли вона почала їздити в зону АТО як військовий кореспондент. Пізніше окремі історії почали складатися в єдине полотно. У спогадах йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни.

foto-14.jpg

Журналістка Вікторія Покатіс у своєму збірнику «Незламні: книжка про спротив українських жінок у війні з російськими загарбниками» (Київ, 2023)  розповідає про українок, які після повномасштабного вторгнення рф в Україну пішли до лав ЗСУ чи теороборони, збирали і розвозили гуманітарну допомогу, рятували поранених, надавали медичну допомогу, ціною власної безпеки евакуювали з окупованих територій дітей, літніх людей. Це книжка про силу українського духу, про жіночу єдність, стійкість та інші якості, які українки відкрили в собі з початком війни, про те, як вони допомагають армії та мріють відновлювати країну. До збірки включено 30 історій-інтерв’ю, які було взято  упродовж  лютого-вересня 2022 року у жінок – військових, парамедиків, волонтерів, адвокатів, журналісток, засновниць фондів і притулків, громадських діячок.

foto-15.png

24 лютого 2022 року війна зі Сходу перемістилася на всю територію України. Буча, Ірпінь, Маріуполь, Херсон… Назви цих міст – міст героїчного спротиву й незламності як і імена героїв, що стали на захист рідної землі, назавжди увійдуть в історію України. Найкращі сини і доньки України продовжують боротьбу ціною своїх життів. Дізнатися про будні героїчного опору дозволяють щоденникові записи, хроніки, свідчення від журналістів, волонтерів, що вийшли останнім часом.

foto-16.png

Нова книга відомого історика, публіциста, громадського і політичного діяча Володимира В’ятровича «Наша столітня: короткі нариси про довгу війну»  (Харків, 2023) розповідає про історію протистояння українців загарбницькій політиці російської імперії, а також розкриває передумови повномасштабного російського вторгнення на територію нашої держави 24 лютого 2022 року. Книжка складається з  45 розділів. «Нотатки неучасника бойових дій», як їх називає сам автор, –  це 45 життєво важливих уроків історії, які потрібно засвоїти, щоб відстояти незалежність і, загалом саме існування держави Україна. За висновком В’ятровича, «уся українська історія — це попередження: війни не можна було уникнути, вона, на жаль, не могла бути іншою… Наші північно-східні сусіди намагалися це робити ще й з часів руйнування Батурина в 1708 році до знищених Ірпеня, Бучі та Маруполя в наші дні».

foto-17.jpg

Низький уклін та щира вдячність нашим Збройним Силам України, нашим захисникам та захисницям за те, що боронять нас та нашу Вітчизну!

Створено: 01.10.2023
Переглядів: 1309




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.