Доступ до публічної інформації в умовах воєнного стану на території України

У 1766 році король Швеції Адольф Фредерік видає указ про свободу письма і друку, який  стає першою фіксацією на законодавчому рівні права на доступ до офіційних документів. У ХХ столітті принципи цього документа стали опорними елементами при розробці законодавства щодо прав людей на доступ до інформації.

В Україні доступ до публічної інформації було закріплено в Законі «Про інформацію» від 02.10.1992 року. Відповідно до нього громадяни могли надіслати запит і отримати різноманітну інформацію від органів законодавчої, виконавчої, судової влади. Проте цей закон не став ефективним інструментом через недосконалість його змісту. Справа  в тому, що до тріади гілок в українській системі не належали деякі інституції, такі як: органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, Президент України, Рахункова палата, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Тобто цілий прошарок розпорядників інформації був недосяжним для громадян. Окрім того, строк розгляду запиту становив 30 днів та міг бути продовжений на невизначений термін.

13.01.2011 року ухвалено Закон України «Про доступ до публічної інформації». Завдяки новій редакції закону українці отримали право вимагати від органів влади публічну інформацію, а розпорядники таких відомостей зобов’язані у встановлені терміни відповідати на запити осіб та оприлюднювати публічну інформацію на своїх ресурсах.

У статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України розпорядникам довелося обмежити доступ до певних документів і даних. Це зроблено з метою захисту національних інтересів та територіальної цілісності нашої держави.

У рамках проєкту «Інформаційно-контактний центр правової допомоги» Одеська національна наукова бібліотека спільно з Одеським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги провели лекцію. Катерина Калюжна, головний юрист Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, розповіла про особливості  доступу до публічної інформації у період дії воєнного стану.

Додаткова інформація на сторінці Безоплатної правової допомоги:

Доступ до публічної інформації в умовах воєнного стану

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Право на доступ до інформації в умовах воєнного стану може підлягати обмеженням, насамперед для захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави. При цьому, право громадян на звернення до суб’єктів владних повноважень та отримання відповіді не може бути обмеженим навіть в умовах воєнного стану.

На сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини опубліковані певні рекомендації щодо надання відповідей на запити в умовах воєнного стану

Скарги та повідомлення щодо неправомірних дій розпорядників можна надати шляхом звернення до регіональних представництв Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на електронну адресу Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини   hotline@ombudsman.gov.ua або зателефонувавши на гарячу лінію за телефоном 0800-50-17-20.