Магічний Альбін Гавдзинський (1923 – 2014). До 100-річчя від дня народження українського живописця, графіка, літератора

4 липня виповняється 100 років від дня народження народного художника України А.С. Гавдзинського. Симфонія повітря, світла та кольору – так говорять про його творчість мистецтвознавці. Ми пишаємося тим, що художник був одним із наших читачів та подарував бібліотеці свій альбом «Я люблю...» (2008) з автографом. У відділі мистецтв ОННБ зберігається чимало книг та статей, присвячених творчості А.С. Гавдзинського. Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з цими матеріалами.

«Мені подобається традиційний, класичний імпресіонізм майстрів одеської школи – моя ж творчість реалістичною була і такою лишиться... Те, що створила природа – краще придумати неможливо. Це досконало! Дай Боже наблизитися!»

«Я щасливий від того, що все моє життя пройшло в Одесі, серед товаришів, чудових людей, друзів, це місто творчості – звідси й натхнення. Я вдячний долі, що пов’язала моє життя з мистецтвом»  

Альбін Гавдзинський

автопортрет

Народний художник України Альбін Станіславович Гавдзинський народився 4 липня 1923 р. у селі Бобрик, Любашівського р-ну, Одеської обл. З дитинства він мешкав в Одесі – місті, що виховало безліч різноманітних талантів. Хлопчиком відвідував художні студії для дітей та юнацтва, а 1938 р. здобув свою першу професійну нагороду – став лауреатом конкурсу журналу «Юний художник». 1940 р. вступив до Одеського художнього училища. Війна змусила перервати навчання – закінчити училище вдалося тільки у 1950 р.

З 1951 р. Гавдзинський брав постійну участь у художніх виставках і 1955 р. став членом Спілки художників. У ті роки пройшли перші персональні виставки митця в музеях Одеси, Києва, Харкова. «Його твори проникнуті натхненним почуттям художника і забарвлені радісним сприйняттям буття. У них віддзеркалилася і сама натура, характер мислення молодого живописця, його оптимізм і доброта» (А. Шистер, художник, мистецтвознавець). 

За життя митця його твори експонувалися на багатьох виставках в Україні, а також у США, Франції, Німеччині, Японії, Англії, Канаді та ін. Персональні виставки майстра з успіхом відбулися в канадському місті Клайберзі (1993) та у Лондоні (1999). «Цінність його творів – у зупинці чудової миті вічного руху життя... Відчуття трепету життя в його вічному русі досягається здатністю художника злитися з природою в нерозривній єдності та втілити в картині переведений на мову кольору та світла стан любові й захоплення» (О. Тарасенко, доктор мистецтвознавства, професор).

Улюбленим жанром художника був пейзаж. «Коло пейзажних мотивів проходить крізь всю творчість живописця, через роки і десятиріччя: рибалки на пірсі, дині й кавуни на березі моря, алея Лермонтовського парку, засніжені дерева й марево сонця в тумані. Подиву гідний той молодечий запал, те піднесення – чи то 50-ті, 60-ті, чи 80-ті роки минулого сторіччя, чи зараз – на початку ХХІ сторіччя. Незалежно і від формату – навіть етюд розміром з поштову листівку сприймається самоцінним завершеним твором. А ще творчість Альбіна Гавдзинського напрочуд органічно увійшла у світ образів одеської художньої традиції, що має понад сторіччя безперервного розвитку, високі творчі здобутки, славні імена наших попередників і сучасників» (В. Кабаченко, засл. художник України).

У 1976 р. Альбіну Станіславовичу Гавдзинському було присвоєне звання заслуженого художника України, а в 2004 – народного художника України.

За своє життя митець подарував вітчизняним музеям та іншим закладам велику кількість картин. Зокрема, 40 творів він передав у 1981 р. для створення художнього музею у місті Іллічівську (тепер Чорноморськ), а Новій Каховці, почесним громадянином якого він став у 1961 р. – 300 творів, які склали основу колекції художньої галереї його імені. Картини майстра  зберігаються в музеях і приватних колекціях України та інших країн світу. Він працював до останнього – у грудні 2013 р. відзначив своє 90-річчя ретроспективною персональною виставкою в Одеському музеї західного та східного мистецтва. 12 травня 2014 р. А.С. Гавдзинський пішов з життя.

«Любов до людей та природи, бажання допомагати, співпереживати, віддавати себе, свій труд щиро, нічого не вимагаючи замість того – це те, чому кожен може повчитись у художника та Людини з великої літери – Альбіна Станіславовича Гавдзинського», – таким мистецтвознавець, галерист, онука художника Лінда Стоянова запам’ятала свого діда. Таким він залишився в пам’яті усіх, хто його знав.