Панельна дискусія «Українська культура в часи війни як сила, відповідь і можливість для світу, що виборює майбутнє людства»

Ключовою подією Інтелект-форуму стала панельна дискусія «Українська культура в часи війни як сила, відповідь і можливість для світу, що виборює майбутнє людства» за участі представників владних структур, експертів у галузі культури, видавничої та бібліотечної справи, які поділилися власними думками щодо сучасного стану культури та перспектив її розвитку.

Учасниками дискусії були:

	Сергій Орлов, представник Міністерства закордонних справ України в Одесі (м. Одеса).
	Іван Ліптуга, директор Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради (м. Одеса).
	Олена Охрімчук, начальник Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах Українського інституту національної памʼяті (м. Київ).
	Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, заслужений працівник культури України (м. Київ).
	Оксана Бруй, президент ВГО «Українська бібліотечна асоціація», директор науково-технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка Національного технічного університету України «КПІ імені Ігоря Сікорського», кандидат наук із соціальних комунікацій (м. Київ).
	Алла Гордієнко, генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей, заслужений працівник культури України, президент Національної секції Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (UA_IBBY), президент ГО «Українська асоціація працівників бібліотек для дітей», кандидат культурології (м. Київ).
	Ірина Бірюкова, генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки, заслужений працівник культури України (м. Одеса).

Модератор заходу Олена Кваша, журналіст, продюсер «Суспільне. Одеса», запросила учасників дискусії висловитися про своє бачення сучасного стану культури та про те, як змінилося ставлення до української культури з початку повномасштабної війни?

На думку Олександра Афоніна ставлення до української культури та літератури змінилося суттєво в кращий бік, і нині українське суспільство «активно й емоційно сприймає українську культуру, від споглядання до сприйняття, до розуміння та підтримки, суспільство дуже активно підтримує культуру… Ніколи за всі роки незалежності України не було такої пристрасної уваги і поваги з боку українського населення до, власне, української книги та літератури… Зміна вектора уваги до читання української книги розпочалася з 2014 року після Майдану, з початком війни на Сході та загарбанням Криму, а повномасштабні військові дії, російська агресія ще більше стимулювали цей процес... Кількість українських книжок, що купують українці, суттєво зросла, однак проблемою є те, що цих книжок стало менше. Війна боляче вдарила по українській книговидавничій справі, впродовж року припинило свою діяльність понад 500 видавництв». Він також акцентував увагу на важливості та необхідності державної фінансової підтримки видавничої галузі, зокрема щодо друку літератури освітнього спрямування. «Сьогодні книга - це зброя. На фронті і в тилу – це зброя, якою ми маємо завоювати майбутнє», - підсумував Олександр Васильович.

Продовжуючи тему державної підтримки галузі, Олена Кваша з наступним запитанням звернулася до Івана Ліптуги: яким чином місцеве самоврядування, зокрема Одеси, може підтримувати креативну індустрію в цілому та місцеве книговидання?

Іван Ліптуга переконаний, що гідне фінансування культури та видавничої галузі є необхідною умовою їхнього поступу та зауважив, що розвиток культури та креативних індустрій, просування української культури «потребує синергії зусиль держави, міжнародної спільноти, бізнесу та розуміння всіх верств населення… Необхідно синхронізуватися та в унісон шукати ресурси, робити спільні проєкти у сфері культури, з виховання української ідентичності». Щодо поповнення фондів міських бібліотек, він зазначив, що міського бюджету недостатньо для гідного наповнення та оновлення фондів: «на цей рік виділено 440 тисяч гривень на всі міські бібліотеки, а їх 42, і грошей надто мало, це одна тисяча книжок на рік, які можна придбати. Завдяки одній акції, яку нам вдалося здійснити спільно з Держкомтелерадіо і пані Оленою Зеленською, отримано 18 тисяч книжок для нашої міської дитячої бібліотечної мережі, і ми тільки однією такою акцією вже закрили план на 18 років вперед (з розрахунку, якщо залишити бюджет на нинішньому рівні)».

Продовжила дискусію Олена Охрімчук, яка зазначила, що «елітарна культура завжди потребує державної підтримки; та не слід скидати з рахунку публічний простір, який зараз завдяки процесам деколонізації починає позбуватися маркерів «руського міра», «російської імперії», «радянської, совєтської імперії», і цей процес знаходить відгук у громадах… Ще один аспект – це комплекс державних свят. Український інститут національної пам’яті ще в 2016 році почав готувати зміни в законодавстві щодо переходу до питомо українських свят». Пані Олена резюмувала, що культура завжди потребуватиме державної підтримки, але є такі сфери, що не потребують великих фінансових затрат та державних коштів, а «потребують переосмислення, іншого погляду та підготовки до таких змін». Як приклад вона навела музейний простір, «який, у зв’язку з декомунізацією, деколонізацією потребуватиме оновлення експозицій. На ці процеси необхідне фінансування, однак, поки фінансової підтримки немає, ніхто не забороняє вже зараз займатися концептуальними питаннями, переосмислювати експозиції, осучаснювати їх».

Оксана Бруй наголосила, що сприйняття української культури в українському суспільстві нині значно змінилося, люди активно повертаються до своєї традиційної культури, водночас змінилося й сприяння російської культури. Як приклад навела клубну діяльність українських бібліотек, які пропонують мовні та розмовні клуби з української мови, у порівнянні з минулими роками, зараз спостерігається підвищений запит на них з боку користувачів. Вона висловила думку, що «суспільство розуміє цінність бібліотек, і ми бачимо сплеск зацікавленості сучасною українською літературою… Влада різних рівнів має зрозуміти, що бібліотеки, окрім того, що це – культурні інституції, це ще й хороший інструмент для досягнення державних цілей та цілей громади. Там, де це розуміють, – там потужно розвиваються бібліотеки, культура та підвищується спроможності громади».

Під час дискусії Ірина Бірюкова звернула увагу на роль міжнародної культурної дипломатії і на те, як українським бібліотекам вдається працювати у цьому напрямі: «Свого часу був підписаний Указ Президента України про присвоєння ОННБ статусу національної, і одним з факторів, що сприяв цьому була наша активна міжнародна діяльність. І сьогодні, в часи цих страшних випробувань, з якими стикається українська культура,, ми отримуємо потужну міжнародну підтримку. У лютому 2022 року на сторінці Української бібліотечної асоціації з’явився заклик «Stay with Ukraine» і бібліотекарі з усіх куточків світу оприявнили свою підтримку. В рамках конференції з нами працюватимуть колеги з Молдови – Національної бібліотеки Республіки Молдова, яка підтримала ініціативу міністерств культури України і Молдови щодо проведення Року української культури в Молдові. Ми спостерігаємо високу хвилю уваги до української культури як у світі, так і всередині країни, аби зрозуміти, що саме ми виборюємо, де наше коріння? І чи ми є унікальними та особливими для історії, культури всього людства? І тут бібліотека є містком, який поєднує представників різних культур, активно працюючи на ниві міжнародної культурної дипломатії».

Щодо змін в українській дипломатії висловився Сергій Орлов: «2014 рік став переламним, зокрема розвинулась та отримала офіційну підтримку публічна дипломатія, і культурна дипломатія є частиною цього напряму. З 2014 року для розбудови багатостороннього співробітництва було засновано багато нових закордонних представництв, що дозволило ширше переставляти Україну в світі. Це дало поштовх до пробудження інтересу до української культури за кордоном… Разом з тим, культурна дипломатія за кордоном зводилася до суто культурних заходів, однак це не зробило закордонних українців українцями… Я вважаю, що це було через те, що культура була відокремлена від політики. То була деполітизована культура. Світ не знав Україну, українське століттями затиралося з боку Росії і українське вважалося частиною російського культурного простору. Зараз ситуація інша. Початок повномасштабної військової агресії у 2022 році приніс трагедії, водночас створив можливості. Світ почав дізнаватися про Україну та українську культуру… Ця війна - війна на виживання нашої нації, і тут важливий аспект має культура – стрижень нації… Важливо зараз поширювати та нести в світ українську книжку».

Алла Гордієнко позитивно оцінила дії місцевої влади щодо підтримки бібліотек Одеси, зокрема дитячої мережі книгозбірень, та зауважила, що «Війна, яка зараз іде в Україні, почалася з гібридної війни, культура – це величезний потужний фронт, слово – це теж зброя і має силу, слово – це рушійна сила всіх процесів, зокрема економічних, у державі». Вона переконана, що «коли починаються зв’язки між державами, то все починається зі слова, розмови, потім ідуть культурна дипломатія, культура, туризм, а потім – економічна складова. Ми на передовій. Часто багато що залежить від нас». Пані Алла запропонувала учасникам Форуму підтримати ініціативу проведення «культурного десанту працівників культури» на деокупованих територіях та у прифронтових районах з метою відновлення та підтримки української культури як основи економічного розвитку держави. «Сила і правда тільки у нас, і тільки ми можемо зробити нашу державу щасливою, вільною, заможною!».

- Якою ми бачимо культуру перемоги? – запитала Олена Кваша.

Ірина Бірюкова: «Питання культури перемоги це про те, що наповнює наші серця, ми дбаємо про те, щоб утримати цей бойовий дух, ми працюємо над цим натхненно і наполегливо щодня, працюємо, читаючи, надихаючи, навчаючись і допомагаючи один одному, кожен з нас – пункт незламності і стійкості. І це все є Перемогою. Триматися в ці страшні часи, продовжувати працювати наполегливо і віддано, підтримуючи всім, чим можемо колег, партнерів, суспільство, армію! Це є нашою переможною рисою. Ми робимо все, щоб не втратити цю переможну якість. Ніхто не бачив переможця, який зневірився. Ми сповнені віри і натхнення. Ми вже переможці. Це складова нашої Перемоги!».

Олена Охрімчук: «Візія щодо переможної культури формується з 2014 року, коли УІНП відновив діяльність як центральний орган виконавчої влади». Пані Олена розказала про політику відновлення національної пам’яті, яку проводить УІНП під гаслам: «Робимо історію популярною без брому та нафталіну», «Олюднюємо історію», «Ні віктимності». «Усвідомлення історії, наша лють стає нашою зброєю у боротьбі зараз у гарячій фазі війни, вона ж повинна давати наснагу у подальшій розбудові нашої держави».

Оксана Бруй висловила кілька тез: «Культура – це один із системоутворюючих китів, які лежать в основі того, щоб суспільство було думаючим, інтелектуальним, а значить спроможним.. Для того, щоб було можливо це зробити треба «розв’язати руки» культурі. Нині ж культура дуже зарегульована державою на різних рівнях, треба мінімізувати усі складнощі щоб було менше перешкод розвитку».

Алла Гордієнко акцентувала на важливості читання для розвитку людини, культури та просвітництва: «Роль книги й читання має надважливе значення. Всі разом, видавці, автори, чиновники, бібліотекарі, мають залучити всіх людей до читання. Нація, що читає,  – завжди перемагає».

Сергій Орлов: «Книга – це зброя. Культура захищає наші душі. Це важливий чинник для виживання нації. Треба разом знаходити можливості, ресурси, для того щоб наша нація вижила, не тільки всередині України, а й назовні».

Олександр Афонін: «Ми маємо зрозуміти, що ми всі воїни, всі на передовій лінії у боротьбі за розум нації, за її виживання. Для зайняття високої позиції культури, ми мусимо використовувати будь-які можливості, найменші елементи. Це наше завдання і місія: сприяти розвитку партнерства, залучати нових вітчизняних та зарубіжних партнерів щоб перемогти. Ми переможемо!».

Повний запис панельної дискусії можна переглянути
на офіційній Фейсбук сторінці ОННБ за посиланням