Євген Петрушевич (1863 – 1940) – диктатор на благо української націонал-демократії та державності: до 160-ї річниці з дня народження»

petrushevych_yevhen.jpg

7 червня 2023 року в Одеській національній науковій бібліотеці, у відділі краєзнавства, відбулася лекція доктора історичних наук Олександра Музичка на тему «Євген Петрушевич – диктатор на благо української націонал-демократії та державності».

Пройшовши тернистий шлях від провінційного громадського діяча до політика державного масштабу, Є. Петрушевич очолив українське парламентарне представництво Австрії, яке у роки Першої світової війни було уповноважене висловлювати волевиявлення українського населення імперії.

Роль Є. Петрушевича у державотворенні ЗУНР була суперечливою. Керманич всіляко сприяв становленню демократичної системи влади, але в умовах військових поразок став Диктатором. Так, він взяв на себе відповідальність, пов’язану з прийняттям ключових рішень не тільки  щодо західноукраїнської державності, але й щодо долі десятків тисяч галицьких та буковинських українців, які проливали кров за національні інтереси. Розчарування в державотворчому потенціалі українського руху Наддніпрянщини укріпили думки Петрушевича щодо неможливості самостійного державного існування і спонукали до пошуку союзників серед держав-сусідів. Будучи переконаним, що найбільшим ворогом українства є Польща, він підтримав ідею тимчасового союзу з антибільшовицькими силами Росії. У хибних уявленнях Є. Петрушевича федеративний зв’язок із могутнішим союзником дав би змогу підготувати державну самостійність Галичини.

Не можна відмовити Є. Петрушевичу та його найближчим радникам у креативності дипломатичної гри. На зміни міжнародної ситуації вони реагували різними проєктами: ідеєю утворення Галицької Республіки та пропозицією поділитись із західними державами найціннішим тоді природним ресурсом Галичини — нафтою. Однак економічні суперечки між Британією, Францією та США — головними гравцями післявоєнної Європи — були вирішені по-іншому.

Безкомпромісність у ставленні до Польщі привела голову УНРади до радянофільської орієнтації. Є. Петрушевич мав надії щодо національного визволення Західної України за допомогою більшовицького режиму. Він надто пізно усвідомив, що тоталітарні режими розглядали українців лише як інструмент здійснення їхніх експансіоністських планів. Вигнання і забуття спричинили у політика велику внутрішню драму. Радянофільство та зв’язки з більшовицькими дипломатами загнали Є. Петрушевича у глухий кут. Коли більшовицький режим в Україні змінив позірну українізацію наростанням авторитаризму і злочином проти українського народу — Голодомором, він був змушений промовчати. Втім знайшов у собі сили відповісти на виклики, які мали місце наприкінці 1930-х pp.: підписав політичний заповіт, офіційно підтримав утворення Карпатської України.

Державницька традиція, яку заклали провідники Української революції, була найвагомішим чинником кристалізації національної ідеї в наступні десятиліття та головною правовою підставою відновлення незалежності. Впродовж професійної та громадської діяльності, політичних та міжнародних зусиль Є. Петрушевич здобув високий моральний авторитет. Попри прорахункам і фатальним помилкам у зовнішньополітичних орієнтаціях, залишався прикладом шляхетності та чесності у вчинках, жертовності в національно-визвольній боротьбі.

До уваги користувачів тематичний список рекомендованої літератури із фондів ОННБ.

Створено: 13.06.2023
Оновлено: 14.06.2023
Переглядів: 996




© 2023 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.