До Всеукраїнського дня краєзнавства: «Діяльність Одеської краєзнавчої комісії при Всеукраїнській академії наук: до 100-річчя від дня заснування»

1.jpg

До Всеукраїнського дня краєзнавства, який відзначається 28 травня, фахівці відділу краєзнавства ОННБ пропонують здійснити подорож у часі та повернутися на сто років назад – у 1923 рік та познайомитися з важливою сторінкою історії краєзнавчого життя Півдня України — діяльністю Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській академії наук.

У 20-ті рр. ХХ ст. відбувалося пожвавлення краєзнавчого руху в Україні, саме тоді закладалися методологічні і методичні основи краєзнавства як науки. Основні напрями його розвитку було визначено на І Всеросійській конференції краєзнавців (1921), після чого почалося формування різноманітної і розгалуженої мережі відповідних організаційних структур на місцях. Організаційним і науково-методичним центром краєзнавчого руху Української СРР, що згуртував навколо себе кращі наукові та творчі сили, стала Всеукраїнська академія наук (ВУАН). Тоді ж при ній з’явився ряд наукових структур краєзнавчого спрямування: Український комітет краєзнавства, мережа комісій і кафедр ВУАН та її Історична секція, а також кафедри краєзнавства у вищих навчальних закладах, наукові товариства на місцях, музеї та архіви. З ініціативи Київської комісії краєзнавства для активізації регіональної краєзнавчої діяльності було створено Харківську та Одеську комісії краєзнавства.

На той час Одеса вже мала міцні краєзнавчі традиції. Тут діяли «Товариство сільського господарства Південної Росії» (з 1828), а також «Товариство історії та старожитностей» (з 1839), члени яких зробили значний внесок у дослідження Півдня України. Результати своїх розвідок вони друкували на сторінках місцевої періодичної преси та у свої наукових журналах: «Записках Общества сельского хозяйства Южной России», «Записках Одесского общества истории и древностей». Тож заснована наприкінці 1923 р. при ВУАН Одеська комісія краєзнавства стала спадкоємцем та продовжувачем краєзнавчого руху на Півдні України. Її діяльність була вельми ефективна: вона значно збагатила тематичний спектр досліджень, згуртувала навколо себе науковців, громадських діячів, краєзнавців великого регіону нинішніх Одеської, Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської областей. Основним завданням новоствореної організації було поглиблене вивчення соціально-історичного, етнографічно-лінгвістичного, археологічного та природничого розвитку Причорномор`я.

Головою комісії став відомий історик і археолог, професор С. Дложевський. Комісія складалася з чотирьох секцій: вивчення природних багатств (голова – проф. Г. Танфільєв), соціально-історична (голови – проф. М. Слабченко, потім – Є. Трифільєв), етнографічно-діалектична (голова – проф. Р. Волков), археологічна (голова – С. Дложевський). Пізніше були створені німецька (1926 р., голова – П. Р. Таубергер) та грецька (1927 р., голова – С. Дложевський) секції.

Голова комісії професор С. Дложевський розглядав краєзнавство в контексті тогочасної науки: і як окрему дисципліну, і як методику організації масової науково-дослідної роботи, тож першим своїм завданням комісія вважала невпинне та безмежне збирання фактичного матеріалу. У зв’язку з цим координаційна робота комісії мала різнобічний характер: проведення археологічних розкопок, обстеження розгромлених у часи революції поміщицьких садиб, збирання ремісничих виробів і предметів побуту, створення архівів, бібліотек і музеїв, записи фольклорних творів, географічні дослідження регіону, проведення зібрань краєзнавців, публікація дослідницьких матеріалів та ін.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності Одеської комісії краєзнавства було збереження культурної спадщини. Так, у 1924 р. члени комісії клопоталися перед ВУАН та Наркомосвітою про перегляд рішення Колегії НКП щодо перевезення до Харкова Воронцовської бібліотеки, що входила до складу Вищої школи м. Одеси та мала виняткове значення як пам’ятка історії та культури південного краю. Нині вона зберігається у складі Наукової бібліотеки Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

На початку 1924 р. члени комісії заснували бібліотеку, яка поповнювалася виданнями ВУАН та зберігалась у бібліотеці Одеського історико-археологічного музею.

За роки існування комісія сформувала величезний архів, який, на превеликий жаль, не зберігся: ймовірно, був втрачений після тго як багатьох діячів комісії на початку 1930-х років було репресовано.

2.jpg

Проте збереглися комплекти «Вісника Одеської краєзнавчої комісії при ВУАН» – друкованого органу комісії, що виходив у розрізі окремих секцій. На його сторінках друкувалися матеріали про діяльність комісії, наукові статті, доповіді, бібліографічні огляди. Було випущено 5 номерів у 3 книгах. Саме завдяки «Віснику» ми можемо скласти більш детальне уявлення про діяльність Одеської комісії краєзнавства. Через брак фінансування для його видання члени комісії неодноразово змушені були вдаватися до самооподаткування.

3.jpeg

Примірник «Вісника Одеської краєзнавчої комісії при ВУАН», подарований комісією Одеській публічній бібліотеці

«Вісник Одеської комісії краєзнавства» донині зберігає своє наукове значення. Тож, у 1999 р. головний бібліограф відділу науково-допоміжної та рекомендаційної бібліографії ОННБ Л. О. Жирнова зробила хронологічний розпис змісту «Вісника», що удоступнює його для дослідників. У рамках проєкту «Скарби України» оцифровується цілий ряд цінних видань із фондів ОННБ, у тому числі й «Вісник Одеської комісії краєзнавства».

4.jpg 5.jpg

Г. Танфільєв (1857-1928)

Танфильев Г. И. География России, Украины и примыкающих к ним с запада территорий в пределах России 1914 года / Г. И. Танфильев. – Одесса : Госиздат Украины, 1922. – Ч. 2, вып. 1, 2.

Головою Секції вивчення природних багатств був фізико-географ, ботанік і ґрунтознавець Г. Танфільєв, який стояв у витоків становлення географічної науки і наукового географічного краєзнавства в Україні. Його праця «География России, Украины и примыкающих к ним с запада территорий в пределах России 1914 года» (Одеса, 1916–1924) відіграла велику роль у розвитку географічного краєзнавства. Серед членів секції таож були науковці: В. Лебедєв, О. Браунер, Л. Климентов, А. Осмоловський-Ярошенко, О. Прендель, Г. Потапенко та ін. Вони не тільки публікували праці краєзнавчого характеру, а й регулярно читали для широкого загалу науково-популярні лекції, знайомили слухачів з природними особливостями краю, систематично проводили з ними екскурсії та здійснювали далекі подорожі. Приділяючи велику увагу польовим дослідженням, члени секції влітку виїжджали в різні регіони степової України з метою вивчення природних особливостей краю.

6.jpg

Р. Волков (1885-1959)
Фото: Енциклопедія Сучасної України (esu.com.ua)

Етнографічно-діалектологічна секція ставила перед собою завдання як найповніше вивчати фольклор, культуру й побут, місцеві діалекти населення степової України, що включало збирання першоджерел з метою створення наукової бази, складання етнографічно-діалектичної карти краю, впорядкування біографічного словника вчених, письменників, театральних діячів Півдня, збирання матеріалів, що стосуються домашніх промислів та народного господарства степової України, складання бібліографічного покажчика з українського фольклору, етнографії, діалектології тощо. Активна діяльність секції пояснювалася, в першу чергу, тим, що на чолі її був Р. Волков – літературознавець, етнограф і фольклорист, перший ректор Одеського інституту народної освіти (ОІНО). Як керівник цієї секції він працював над організацією музею Степової України (тепер філія Одеського історико-краєзнавчого музею). Серед його сподвижників були А. Музичко, Н. Букатевич, П. Бузук, М. Семенов, О. Томсон та інші.

До діяльності соціально-історичної секції своєю працею долучилися Є. Загоровський, О. Рябінін-Скляревський М. Слабченко, І. Фаас, Н. Полонська-Василенко, І. Хмельницький, В. Селінов, Ф. Петрунь. Особливу цінність становила «Краєзнавча бібліографія», вміщена у номері 2/3 «Вісника». Це був огляд літератури з історії, археології, фольклору. Окрім цього, члени секції активно досліджувалися одеські архіви.

7.jpg 8.jpeg

М. Слабченко (1882-1952)

Записки Одеського наукового при У. А. Н. товариства. Секція соціально-історична / за ред. М. Слабченка. – Одеса : Держвидав України, 1927-1930.

Одним із найяскравіших членів соціально-історичної секції був М. Слабченко, наукові дослідження якого охоплювали майже всі періоди історії України. Він є автором понад 240 друкованих наукових праць (серед них 12 монографій), шести підручників для вишів, низки публіцистичних і художніх творів. Основні статті присвячені історії права та господарства Гетьманщини й Запоріжжя XVII–XVIII ст. За редакцією М. Слабченка виходили «Записки Одеського наукового при У.А.Н. товариства. Секція соціально-історична» (Одеса, 1927–1930), у яких публікувалися «досліди й розшуки з царини економічних та соціяльних відношень України на підвалинах матеріялів, що їх зібрано головним чином, в одеських та инших степових архівах, бібліотеках і музеях».

9.jpg

Д. Атлас (1874-1930)
Фото: odessa-life.od.ua

Членом секції була також Д. Атлас. Її студії були присвячені історії Одеси, Росії, проблемам педагогіки та джерелознавству. Загалом у її доробку понад 30 праць. Вона однією з перших в Одесі наголосила на необхідності викладання краєзнавства у середній школі. Написала перший підручник з історії Одеси для середніх шкіл, який відзначався лаконічністю, доступністю, чіткою та логічною структурою, ілюстративністю.

10.jpg 11.jpeg

С. Дложевський (1889-1930)

Дложевський С. С. Одеський державний історично-археологічний музей : відбиток / С. С. Дложевський. – Київ : Київ-Друк, 1927. – 18, [1] с., [1] арк. іл. : фотоіл.

Археологічна секція Одеської комісії краєзнавства приділяла значну увагу бібліографічному огляду наукових робіт з історії та археології Північного Причорномор’я, вивченню колекцій археологічного музею, перевірці й науковій систематизації інвентарних записів музейних колекцій і складанню карти Одеської області. У фондах ОННБ є відбиток праці С. Дложевського «Одеський державний історично-археологічний музей» (Київ, 1927), директором якого він став 1921 р. У «Віснику» публікувалися короткі звіти про польові археологічні дослідження Північного Причорномор'я (Ольвія, Усатове, Березань та ін.), окремі пам’ятки, статті та повідомлення, в яких висвітлювалися питання музеєзнавства.

Наприкінці 20-х рр. – на початку 30-х рр. ХХ ст., через посилення політичних репресій спостерігається спад краєзнавчої діяльності. Як наслідок цього, в 1931 р. у розпалі сил і планів Одеська краєзнавча комісія припинила діяльність, після процесу над «Спілкою визволення України» (1930 р.). Загалом репресій зазнало багато членів Одеської комісії краєзнавства: М. Слабченко, М. Віркау, Т. Внуков, Б. Комаров, А. Музичко, Е. Оксман, Р. Волков, Є. Загоровський та ін.

Незважаючи на короткий період діяльності (1923–1931) Одеська комісія краєзнавства зробила значний внесок у вивчення рідного краю та розвиток науково-просвітницької діяльності.

Перелік рекомендованої літератури

Створено: 26.05.2023
Переглядів: 187




© 2023 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.