«Павло Скоропадський: світло і тіні діяльності останнього гетьмана України»

f_1jpg.jpg

Репродукція фото: Скоропадські : родинний альбом. Кн. 2. / упоряд.: Т. Осташко, Ю. Терещенко ; ред. Юлія Олійник. – Київ : Темпора, 2014.

18 квітня 2023 року о 16.00 в Одеській національній науковій бібліотеці, у відділі міжнародних проєктів, відбулася лекція доктора історичних наук Олександра Музичка «Павло Скоропадський: світло і тіні діяльності останнього гетьмана України», присвячена 150-річчю від дня народження останнього гетьмана України, очільника Української Держави у 1918 році Павла Скоропадського (1873–1945).

П. Скоропадський, отримавши широкі владні повноваження, намагався стабілізувати ситуацію в Україні. Було відкрито близько сотні українських гімназій, відбулося введення до навчальних програм української мови, історії та географії як обов’язкових предметів, засновано українські державні університети в Києві та Кам’янці-Подільському, історико-філологічний факультет у Полтаві, створено Державний український архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Українську національну бібліотеку, Український театр драми і опери, Українську державну капелу, Український симфонічний оркестр, Українську академію наук тощо. Але далеко не все було зроблено послідовно.

f_2.jpeg f_3.jpeg

Скоропадські : родинний альбом : [в 2 кн.] / упоряд.: Т. Осташко, Ю. Терещенко ; ред. Юлія Олійник. – Київ : Темпора, 2014.

Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30 державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.

Сучасники та історики констатують факт певного економічного піднесення України цього періоду: відновлено право приватної власності, дозволялося вільне підприємництво, розвивалася торгівля. Голодні місяці кінця 1917 року, і особливо часів більшовиків, пішли в минуле. Магазини були заповнені товарами, Україна перетворилася на острів добробуту порівняно зі злиденною Росією.

Водночас лектор звернув увагу і на негативні сторони Гетьманату: невирішеність аграрного питання, зайняття чиновницьких посад переважно російськими фахівцями, які ставилися до української справи вороже, репресії щодо представників українського національного руху, залежність від німецько-австрійської військової адміністрації і, головне, – нечіткий світогляд гетьмана, що призвело до видання ним Акту про федерацію з небільшовицькою Росією в останні дні свого правління. Втім, вирішення частини завдань було дуже ускладнене, або й неможливе до реалізації у тогочасних важких умовах.

Лектор також наголосив, що в еміграції П. Скоропадський еволюціонував у бік більш стійкого державництва, прагнув об’єднати різні течії українського національного руху, перетворити владу на спадкову, готуючи до лідерської місії свого сина Данила.

f_4.jpeg

Отже, оцінка діяльності Павла Скоропадського й аналіз помилок має бути завданням сучасних істориків та політологів. Головний висновок – Українську державу не можна будувати без міцних національних кадрів, що будуть не тільки фахівцями, але й свідомими українцями. Будь-які компроміси загрожують втратою державності.

До уваги користувачів фахівці Одеської національної наукової бібліотеки підготували добірку книжок, присвячених життю та діяльності Павла Скоропадського

 

Створено: 19.04.2023
Оновлено: 20.04.2023
Переглядів: 1335




© 2023 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.