Рішельєвські читання

«Перший одеський градоначальник Арман-Емануїл де-Рішельє: до 245-річчя від дня народження (1766-1822)» - літературно-краєзнавчі читання

 

П р о г р а м а

Час і місце проведення: 25 жовтня 2011 року, 13. 00 сектор краєзнавства відділу «Одесика»

А.-Е. Рішельє та перетворення Одеси в столицю Новоросійського краю
Дьомін Олег Борисович, доктор історичних наук,
професор ОНУ ім. І.І. Мечникова

Дюк де Рішельє і одеська ідея
Сурілов Олександр Олексійович, письменник, краєзнавець

Герцог Рішельє: про Одесу з Парижу (за матеріалами листування)
Полєвщикова Олена Вікторівна, зав. відділом рідкісних книжок і рукописів Наукової бібліотеки ОНУ ім. І.І. Мечникова

“А.-Е. Рішельє – одеська спадщина” – по матеріалам з фондів Одеського історико-краєзнавчого музею
Гава Олег Ігорович, зав. відділу  “Стара Одеса” ОІКМ

Виставка “Перший одеський градоначальник Арман-Емануїл де-Рішелье: до 245-річчя від дня народження (1766-1822)”: бібліографічний огляд

Чебан Альона Дмитрівна, бібліотекар першої категорії сектору краєзнавства відділу “Одесика”

Серед слухачів читань студенти історичного факультету та Інституту інноваційної післядипломної роботи ОНУ ім. І.І. Мечникова.

 З плином часу зростає інтерес жителів нашого міста до його славної історії, в якій дуже важливу роль відіграв Арман-Емануїл де-Рішельє. Багатьом видається дивним, що голова двох кабінетів епохи Реставраії у Франції і господар міста Одеса – одна й та ж особистість. В Одесі цю особистість називали просто «Дюк», його ж повне ім’я Арман-Емануїл Софія-Септимані де Віньєро дю Плессі, граф де Шинон, герцог де-Рішельє. Прямий нащадок знаменитого кардинала Рішельє довів, що мистецтво управління в нього у крові.

Генерал-губернатор Новоросійського краю, градоначальник Одеси розпочав свою службу в Росії з того, що взяв участь у штурмі фортеці Ізмаїл. Мужність Рішельє була відзначена: він був нагороджений Георгіївським хрестом 4-го ступеня і золотою шпагою.

Рік по тому герцог Рішельє офіційно вступає на російську службу. Потім – знову від’їзд в Париж, і знову – Петербург, але цього разу на запрошення імператора Олександра I, який запропонував герцогу на вибір ряд престижних посад, з яких Рішельє обирає посаду градоначальника Одеси.

В березні 1803 року герцог Рішельє прибув до Одеси, населення якої на той час складало дев’ять тисяч. За правління Рішельє місто кардинально змінилося: розвиток торгівлі, збільшується торгова активність одеського порту, ріст населення, покращення землеволодіння, створення промисловості, розвиток просвітництва, науки, культури. Рішельє прагнув гармонійного розвитку міста. Вже в 1804 році він добився права відкрити в Одесі гімназію та комерційне училище, ряд приватних пансіонів. За правління Рішельє був заснований благородний інститут, що став основою для відкриття в 1817 році Рішельєвського ліцею. На його замовлення відомий архітектор Тома де Томон створює проект приміщення театру, будівництво якого закінчилось в 1809 році.

У вільний час герцог Рішельє обходив місто і порт, інспектував роботи, відвідував тих, які перебували в карантині, переконуючи їх поселитись в Одесі. Особисто знав всіх купців. Працьовитість Рішельє була надзвичайною. Він не мав секретаря, особисто приймав всі папери, читав і відповідав на них сам. Легко переходив з російської на англійську, німецьку, італійську та французьку мови.

Під час чуми (в 1812 році) Рішельє планує відправитися в діючу армію, але лишається в Одесі і, ризикуючи своїм життям, організовує заходи для боротьби з цією бідою.

Після поразки Наполеона (в 1814 році) у Франції відбулась реставрація влади Бурбонів. На багато чисельні пропозиції ЛюдовікаXVIII та особисті прохання Олександра I Рішельє повертається до Парижу та стає міністром закордонних справ і прем’єр-міністром Франції.

Прощальним подарунком Дюка Одесі стало «порто-франко» - надання місту статусу «вільної гавані», де з іноземних товарів були зняті митні нарахування. Імператор надав такий дозвіл вже після від’їзду Рішельє у Францію, але Одеса знала, кому вона зобов’язана таким благом.

26 вересня 1814 року жителі Одеси проводжали свого градоначальника. Але, навіть перебуваючи на найвищій сходинці правлячої ієрархії Франції, Рішельє висловлював бажання повернутися і провести залишок своїх днів у місті, в якому, за його словам, прожив кращі роки свого життя.

Шість років потому Рішельє залишає державну службу, а в січні 1822 року в одному з листів він повідомляє, що збирається повернутися в Одесу. Але 16 травня 1822 року Армен-Емануїл де-Рішельє помирає.

Отримавши печальну звістку з Парижа, генерал-губернатор Новоросійського краю граф Ланжерон звертається до городян із закликом зібрати кошти на пам’ятник Рішельє. Граф Воронцов, який заступив в 1823 році пост генерал-губернатора, замовляє памятник відомому скульптору, віхідцю з України І.П. Мартосу. Петербурзьким майстром В.П. Екімовим були відлиті в бронзі статуя Рішельє в римській тозі і три латунних барельєфа, які символізували землеробство, торгівлю і правосуддя. Відкриття пам’ятника відбулося 22 квітня 1828 року. Без цього монумента, що є візитною карткою міста, ми сьогодні не уявляємо Одесу. І хто знає, яким би було наше місто, якби в його історіі не було Рішельє, якого одесити зовуть любовно і просто – «Дюк».

Фоторепортаж

На фото: ведуча заходу, головний бібліотекар сектору «Краєзнавства» Тетяна Іванова

Виступ Олега Дьоміна, професора ОНУ ім. І.І. Мечникова

Письменник, краєзнавець Олександр Сурілов

Олена Полевщикова (зліва), науковець Наукової бібліотеки ОНУ ім. І.І. Мечникова

Олег Ґава, зав. відділу музею «Стара Одеса» розповідає про експонати виставку в ОІКМ

Створено: 26.10.2011
Переглядів: 2541




© 2020 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.