«Іван Луценко – борець за волю України» : лекція доктора історичних наук Олександра Музичка

foto-1.jpg

7 березня 2023 р. в електронному читальному залі відділу міжнародних проєктів Одеської національної наукової бібліотеки відбулася лекція доктора історичних наук Олександра Музичка – «Іван Луценко – борець за волю України», присвячена 160-річчю від дня народження лікаря, громадського, політичного і військового діяча Івана Митрофановича Луценка (1863–1919).

foto2.jpg foto21.jpg

Біографія Івана Митрофановича Луценка є чудовим прикладом набуття української національної свідомості саме в соціокультурних умовах. Уродженець Полтавщини, випускник Лубенської гімназії та Імператорської Санкт-Петербурзької військово-медичної академії, доктор медичних наук та практикуючий лікар, він був активним провідником українського національного руху в Одесі у період Української революції 1917–1920 рр.

Як лікар І. М. Луценко був палким прихильником нового на той час виду альтернативної медицини – гомеопатії, був секретарем і скарбником Ганеманівського товариства, а також редактором щомісячника «Вестник гомеопатической медицины», видання якого було перенесено до Одеси з Харкова. На вулиці Херсонській (нині Пастера) товариство відкрило лікарню, а на вулиці Степовій – амбулаторію, де І. М. Луценко приймав пацієнтів, частіше – безкоштовно.

foto-3.jpg

Український світогляд і патріотизм І. М. Луценка сформувалися під впливом соціокультурних поглядів М. Ф. Комарова і Л. А. Смоленського, з яким він був у дружніх стосунках.

Разом із М. Вороним, І. Липою та С. Шелухиним він організував видавниче товариство «Одеська літературна спілка», яка кілька років поспіль друкувала альманахи української літератури «З-над хмар і з долин», «Багаття», а також твори О. Плюща.

foto-4.jpg

Разом з М. Ф. Комаровим, І. Липою, С. Шелухиним та А. Ніковським І. М. Луценко став одним з співзасновників одеської «Просвіти». Головними напрямами його діяльності у товаристві було адміністрування та читання лекцій. У 1906 р. І. М. Луценко став редактором першої одеської україномовної газети «Народня справа», яку видавала одеська «Просвіта». За час існування «Просвіти» він прочитав 12 доповідей з медицини, психології, релігії, політекономії, мовознавства та історії.

foto5.jpg

Після закриття одеської «Просвіти» І. М. Луценко продовжував свою активну просвітницьку діяльність в «Українському клубі», а в 1913–1914 рр. очолював драматичну спілку «Українська хата», яка мала на меті поширювати українську культуру в Одесі. З початком революційних подій 1917 р. члени «Української хати» активно працювали над українізацією військових частин. Улітку 1918 р. І. М. Луценко брав участь в організації першої в Одесі української національної бібліотеки, якій віддав частину власної збірки.

Найбільш важливим є внесок І. М. Луценка у процес політизації південного осередку українського національного руху та у розвиток українських політичних партій початку ХХ ст. Після Лютневої революції 1917 р. та створення Української партії соціалістів-самостійників він був обраний заступником голови партії і тоді ж став одним із засновників «Одеської української військової ради». Саме з наказу І. М. Луценка в Одесі вперше підняли жовто-блакитний стяг як символ української державності.

Громадсько-політична діяльність І. М. Луценка виходила за межі Одеси. Він був членом трьох складів Центральної Ради, брав участь у роботі з’їзду поневолених народів Росії в Києві, установчому з’їзді Української партії соціалістів-самостійників, першому Всеукраїнському військовому з’їзді.

У період боротьби за українську державність найпомітнішим напрямом діяльності І. М. Луценка було поширення ідеології українського самостійництва та соціалізму. В одеській українській пресі він опублікував близько двох десятків статей на суспільно-політичну, націєтворчу та історичну тематику. У численних доповідях і публікаціях він відстоював самостійність української держави з чіткою внутрішньою та зовнішньою політикою, яка б сприяла її відокремленню від «русского мира».

foto-6.jpg

Восени 1996 р. з ініціативи члена НСПУ та завідувача редакційного відділу Одеської національної наукової бібліотеки Г. Д. Зленка та за підтримки Світової федерації українських лікарських товариств на будинку, де мешкав І. М. Луценко, було встановлено меморіальну дошку. Вона увічнила пам’ять визначного українського лікаря і громадського діяча, борця за незалежність Української держави Івана Митрофановича Луценка.

foto7.jpg

До уваги користувачів фахівці Одеської національної наукової бібліотеки підготували добірку праць І. М. Луценка та книжок, присвячених його життю та діяльності.

Праці І. М. Луценка

  1. Как действует хинин в перемежкой лихорадке // Врач-гомеопат. – 1895. – № 6. – С. 239–243. (XVIII 74)
  2. Йодистый калий при актиномикозе // Врач-гомеопат. – 1895. – № 7. – С. 303–305. (XVIII 74)
  3. Почему у нас так мало врачей-гомеопатов // Врач-гомеопат. – 1896. – № 6. – С. 250–261. (XVIII 74)
  4. Излечение экземы фосфором // Вестн. гомеопат. медицины. – 1903. – № 1. – С. 45. (XVIII 1225)
  5. Гомеопатия в Германии // Вестн. гомеопат. медицины. – 1903. – № 2. – С. 51–59. (XVIII 1225)
  6. Гомеопатия и «домашняя медицина» // Вестн. гомеопат. медицины. – 1903. – № 4. – С. 142–147. (XVIII 1225)
  7. Новая гомеопатическая санатория // Вестн. гомеопат. медицины. – 1903. – № 7/9. – С. 249 – 255. (XVIII 1225)
  8. Наша просвіта // Отечеств. зап. – 1907. – № 2. – С. 47 – 52. (XVIII 1683)
  9. Психічна енергія й проблема читання думок. – Одеса, 1908. – 32 с. (II 116166)
  10. Великому Тарасу : к юбилею // Юж. мысль. – 1914. – 25 февр. (XVIII 2055)
  11. Про вільне козацтво // Рідний курінь. – 1917. – 26, 30 жовт. (XVIII 2534)
  12. Висипний тіф // Наше село. – 1918. – № 4 (16 черв.) (XVIII 2617)
  13. Про операції // Наше село. – 1918. – № 18 (21 верес.) (XVIII 2617)
  14. Нове життя. – Одеса, 1918. – 15 с. (III 13517)
  15. Наша віра // Наше село. – 1918. – № 10/11. (XVIII 2617)
  16. Відозва. До Вільно-козачих громад і організацій Одеської військової округи // Рідний курінь. – 1917. – 17 груд. (XVIII 2534)
  17. Доповідна записка голови Одеської військової ради І. Луценка генеральному секретарству військових справ про необхідність українізації Земсоюзу та Союзу міст, 5.08.1917. // Український національно-визвольних рух, березень – листопад 1917 р. : док. і матеріали. – Київ, 2003. С. 611–613.

Література про життя та діяльність І. М. Луценка

  1. Вінцковський Т. Іван Митрофанович Луценко (1863–1919) : український націєтворець : монографія / Т. Вінцковський, О. Музичко ; вступ. слово С. Квіт ; відп. ред. С. Сівченко. – Київ, 2013. – 350, [1] с. : іл.
  2. Стрижевський А. І. Світлої пам'яті Івана Митрофановича Луценка : [републікація спогадів 1922 р.] / А. І. Стрижевський ; упоряд., вступ. стаття й комент. О. Музичко ; наук. ред. І. Сторовойтенко. – Одеса, 2011. – 100 с.
  3. Зленко Г. Д. Повернення Івана Луценка // Лицарі досвітніх вогнів : тридцять три портрети діячів Одеської «Просвіти» 1905–1909 років. / Г. Д. Зленко. – Одеса, 2005. – С. 29–41.
  4. Луценко Іван Митрофанович (1864–1919) – громадсько-політичний і військовий діяч; член Центральної Ради і Українського генерального військового комітету // Діячі Української Центральної Ради : бібліогр. Довід. / В. Ф. Верстюк, Т. С. Осташко, НАН України, Укр. міжнар. ком. з питань науки і культури. – Київ, 1998. – С. 119.
  5. Вінцковський Т. Іван Луценко : військовий лікар – претендент на гетьмана України / Вінцковський Т., Музичко О. // Чорноморська хвиля Української революції : провідники нац. руху в Одесі у 1917–1920 рр. : [монографія] / Т. С. Вінцковський, Т. Г. Гончарук, А. І. Мисечко, О. Є. Музичко, В. М. Хмарський ; в.о. Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Укр. іст. т-во Одес. осередок ; відп. ред. В. М. Хмарський. – Одеса 2011. – С. 105–131.
  6. Мисечко А. І. Український рух в Одесі наприкінці XIX – початку XX ст. (до 100-ліття одеської «Просвіти») : монографія. – Одеса, 2006. – 162 с.
Створено: 14.03.2023
Переглядів: 969




© 2023 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.