Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Голодомор-геноцид як чинник руйнації традиційної культури українців»: до 90-х роковин голодомору 1932-1933 рр. Перший день роботи конференції.

00.jpg

21-22 листопада 2022 року в Одеській національній науковій бібліотеці під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, у співпраці з Інститутом історії України НАН України, Одеським історико-краєзнавчим музеєм, Державним архівом Одеської області відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Голодомор-геноцид як чинник руйнації традиційної культури українців» до 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років.

У листопаді ми вшановуємо 90-ті роковини Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. Понад тридцять років науковці в Україні досліджують страшні події тих часів. Увага суспільства до цих трагічних сторінок нашої історії не згасає, а нині, в умовах повномасштабного російського вторгнення, набуває особливого значення. Численні конференції та наукові публікації свідчать про актуальність теми. Триває виявлення нових складників джерельної бази і введення до наукового обігу раніше невідомих архівних документів, вивчаються музейні колекції, оприлюднюються матеріали періодичної преси того і подальших періодів та свідчення очевидців. Значним є внесок бібліотек, архівів, музеїв, освітніх, наукових та громадських інституцій у дослідженні та висвітленні теми Голодомору.

Перший день конференції, 21 листопада, проходив у відділі міжнародних проєктів ОННБ та онлайн на платформі ZOOM.

01.jpg

З вітальним словом до учасників зібрання звернулася Ірина Бірюкова - генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки, заслужений працівник культури України та передала теплі слова привітання й побажання плідної роботи від Ростислава Володимировича Карандєєва, першого заступника Міністра культури та інформаційної політики України.

У вітальній промові Ірина Олександрівна поздоровила всіх з Днем Гідності та Свободи, який відзначається щороку 21 листопада на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року, наголосивши на тому, що сьогодні кожен українець на фронті і в тилу бореться за незалежність нашої держави і виборює свою свободу та право на життя: «Нині декому із сучасників, особливо юній генерації українських громадян, може здатися немислимим, що трагедія такого масштабу десятиліттями могла залишалась замовчуваною, а мільйони закатованих  голодом мешканців України – невідомими світу безіменними мовчазними свідками етнічного та культурно-духовного геноциду українського народу, чий голос ризикуав загубитися, розчинитись у забутті. Однак нашим співгромадянам старшого покоління не доводиться нагадувати, якими страшними були причини цієї моторошної тиші. Заперечення та замовчування Голодомору, фальсифікація та приховування його доказів відбувалося в офіційній радянській пропаганді від самого початку і до 1980-х років ХХ століття. Знадобилися десятиріччя подвижницької праці, – від поодиноких громадянських ініціатив і наполегливих спроб актуалізувати цю болючу тему у колах науковців і просвітян до визнання у 2006 році Верховною Радою України Голодомору геноцидом, – аби це стало важливим напрямом державної політики національної пам’яті, спрямованої на інтегрування національної історичної пам’яті у загальноєвропейські та світові історичні конструкції. Від часу відновлення незалежності України проведено чимало наукових конференцій, круглих столів, у засобах масової інформації надруковано численні свідчення очевидців. У бібліотечних фондах, в архівах України й зарубіжжя нагромаджено чималий документальний, довідково-інформаційний запас. Тож дякую нашим партнерам, співорганізаторам конференції за співпрацю, адже саме спільними зусиллями ми мусимо відновити історичну справедливість, бо правда потрібна не лише тим, хто пережив цю трагедію, а й молодому поколінню змінотворців, у руках якого наше майбутнє».

02.jpg

З вітальним словом до присутніх звернулась Ярослава Різникова, заступник директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації:

«Довгий час період з кінця 20-х до початку 30-х років XX століття залишався білою плямою на карті української і світової історії. Голод, спрямований на винищення цілого народу, став об’єктом навмисного замовчування та ідеологічного табу. Сама лише згадка про нього кваліфікувалася як контрреволюційна діяльність, згодом як антирадянська агітація і пропаганда. Населення ж на тлі тоталітарної кривавої вакханалії вправно освоювало практики мовчання і замовчування, що згодом вони несвідомо засвоювались і підростаючими поколіннями. Потужна пропаганда та розгалужена жорстка цензурна система нейтралізували можливості актуалізації цієї теми в публічному просторі аж до унезалежнення України. Все це поглиблювалось періодичними репресивними заходами  радянської влади щодо «українського буржуазного націоналізму» та його носіїв, представників національної інтелігенції впродовж 1940-х - 1970-х років, індоктринацією суспільної свідомості радянськими міфами. Сьогодні ми маємо спільними зусиллями «переливати історичну пам'ять в національну», за визначенням шановного професора Станіслава Кульчицького, який теж бере участь у конференції».

03.jpg

У своєму виступі Петро Лук’янчук, кандидат наук з державного управління, директор Державного архіву Одеської області розповів про досвід дослідження документних матеріалів про Голодомор 1932-1933 рр., введення у науковий обіг тисячі свідчень людей, які пережили Голодомор на Одещині, та роботу архіву щодо увічнення пам'ять жертв трагедії:

«Документи Державного архіву Одеської області дають основний матеріал для вивчення причин Голодомору 1932 – 1933 років, його перебігу і наслідків, особливостей в Одеській області. Це близько 1 тис. фондів різних установ 1920-30-х років. У 2008 році вийшла друком “Книга пам'яті”, що є одними з перших узагальнень результатів поведеної роботи архівістами, науковцями, працівниками культурно-освітніх закладів області, вчителів, студентів, учнів загальноосвітніх шкіл. У науковий обіг введено тисячі свідчень людей, які пережили Голодомор на Одещині, сотні архівних документів свідчать про механізм реалізації злочинних дій партійних і державних структур області і районів. Імена людей, що увійшли до Книги Пам’яті встановлювалися за двома основними джерелами – книгами реєстрації актів громадянського стану та свідченнями очевидців. Це книга, створена народом для увіковічення пам’яті жертв антинародної влади. Сьогодні немає жодних сумнівів, що Голодомор 1932-1933 років був спланований і мав жахливі наслідки для українського народу».

04.jpg

Пленарне засідання розпочалось виступом почесного гостя конференції Станіслава Кульчицького, доктора історичних наук, професора, головного наукового співробітника відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України Національної академії наук України, наукового редактора бібліографічного покажчика “Голодомор в Україні 1932-1933 рр.”. У доповіді учений здійснив порівняльний аналіз Голодоморів 1921-1923 рр. та 1932-1933 рр. як терор голодом та відзначив високий рівень підготовки конференції та бібліографічної роботи ОННБ:

«У зв’язку з круглою датою, яка припадає на 2022 рік, – 90-річчям початку Голодомору, Одеська національна наукова бібліотека опинилася в центрі уваги наукової спільноти. На 50-ті роковини Голодомору канадські та американські українці організували надзвичайно серйозні заходи, для того, щоб ця річниця мала міжнародний розголос. На 60-ті, 70-ті, 80-ті роковини було також зроблено чимало. На жаль, кількість країн, які визнали Голодомор геноцидом залишається  критично невеликою, тож цьогоріч, на 90-ті роковини Голодомору нам слід докласти максимум зусиль, і тут якраз почесне місце належить вашій бібліотеці. Систематизований перелік усієї наукової літератури, яка вийшла в усьому світі, – заслуга колективу ОННБ. Важливим внеском стала й кропітка робота, що включала пошук та систематизацію публікацій про Голодомор, створення величезного допоміжного апарата, про це красномовно свідчать три випуски бібліографічного покажчика “Голодомор в Україні 1932-1933 рр.”, підготовлені фахівцями Одеської національної наукової бібліотеки, а презентація  четвертого збірника відбудеться вже завтра.

Голодомор 1932-1933 років став однією з найбільш розроблених тем світової історії, однак його визнали геноцидом українців всього 18 держав. Нема жодної таємниці в тому, чому так мало - просто всі боялися Росії. А зараз Росію вже вважають терористом № 1. Не всі готові це визнати офіційно, проте це стало очевидним після того, як світ дізнається, що агресор робить з Україною у 2022 році. На мою думку, тут обов’язково будуть великі зрушення.

Я одесит, народився 1937 року, один з небагатьох українців, який дожив до 86 років і вдруге бачу на власні очі повномасштабну війну. В моїй дитячій пам’яті дуже чітко відобразилася румунська окупація Одеси. Тепер інша ситуація – понад п’ятдесят країн з нами, тоді як Росію підтримує п’ять країн. Те, що ми переможемо – абсолютно точно. Тож нам, історикам, бібліотекарям, працівникам гуманітарної сфери, треба розбуджувати та перетворювати історичну пам'ять у національну».

05.jpg

Цікавим та ілюстративним був виступ Юрія Слюсаря, заступника директора Одеського історико-краєзнавчого музею з наукової роботи. У доповіді «Голодомор 1932-1933 рр. - жахливий приклад системних дій зі знищення самобутності українського народу: військовий стан, музейний аспект» він розповів про досвід роботи музею щодо увічнення пам'яті жертв Голодомору та сприяння формуванню у відвідувачів музею знань та історичної пам'яті про Голодомор. Юрій Олександрович зазначив: «Колись, ще працюючи в Українському товаристві охорони пам’ятників історії та культури, я зрозумів, що архів, бібліотека і музей - це ті основні інституції, які зберігають культурну спадщину та історичну пам'ять. З цієї точки зору наша плідна співпраця з ОННБ у цій царині, яку ми розпочали 2007 року, свідчить про те, що ми будуємо своє майбутнє, спираючись на історичну пам'ять. Мені приємно бачити в залі своїх однодумців, з якими ми впродовж багатьох років зустрічаємось на таких конференціях і обговорюємо нагальні питання. Сьогодні ми зібралися в надзвичайних, воєнних умовах. Роблячи свій внесок у загальнонаціональну боротьбу, ми слідкуємо за подіями на Півдні і Сході, з вірою у перемогу. Здавалось би, ці великі жертви, які народ кладе на вівтар свободи, можуть перекрити якісь історичні спогади. Здавалось би, що Голодомор вже далеко-далеко, проте, як на мене, саме зараз ми повинні обговорювати цю тему, не дати забути про Голодомор. Адже це не просто якесь жахливе явище – це приклад системної політики північного сусіда, спрямований на знищення нашої української цивілізації. Саме тому ми повинні бачити й розуміти  закономірності, тоді нам легше буде справлятися з цими жахливими викликами часу та йти до перемоги».

06.jpg

Надзвичайно інформативним та актуальним був виступ відомого італійського історика Андреа Граціозі, професора історії Неапольського університету імені Фрідріха II, члена наукової ради Українського історичного журналу (м. Неаполь, Італія), який розповів про дослідження звітів та листів італійських дипломатів про голод в Україні 1932-1933 рр. в італійських архівах, публікація яких стала першим у Італії документальним свідченням Голодомору. У виданні «Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів 1932-1933 роки» (Харків: Фоліо, 2007) Андреа Граціозі зазначає: «Україна потребує повернути собі свою історію у всій її повноті, і вихідною точкою може бути Голодомор. Сподіваюся, що публікація цих «Листів», багато років тому надісланих урядові, який не захотів до них прислухатися, нині спричинить те, що українське суспільство з усіма своїми складовими вибудує на основі правди, врівноваженості і справедливості таку «пам’ять», яка допоможе  йому зцілити давні рани і швидше просувати до кращого майбутнього. Я також сподіваюся, що дедалі глибше усвідомлення того, що діялося у ХХ ст. у її східній частині, допоможе всій Європі зважено віднайти спільне минуле, в якому велика трагедія, про яку нам розповідають італійські консули, займе місце, на яке вона заслуговує. Коли це станеться, сучасні політичні розбіжності остаточно зникнуть, і Європейський Союз зможе назвати себе справді європейським».

07.jpg

Олександр Музичко, доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історії України Одеського національного університету імені І.І. Мечникова у доповіді «Голодомор як наслідок трагедії бездержавності» на основі ґрунтовного історичного аналізу висвітлив певні причини та передумови Голодомору.

08.jpg

Олександр Сухомлин, доктор філософії, заступник директора Комунального закладу «Музей спротиву Голодомору» Дніпровської міської ради (м. Дніпро) поділився з учасниками конференції досвідом роботи Музею у справі вшанування й увічнення пам’яті жертв Голодомору, здійснення історичних наукових досліджень, збирання предметів, поширення правдивої інформації про Голодомор в Україні та світі.

09.jpg

Темі «Інструменталізації пам'яті про голодомори ХХ ст. під час російсько української війни» присвятив доповідь Валентин Долгочуб, доктор філософії, бібліотекар І категорії науково-методичного відділу ОННБ, вчитель історії Гуляївської гімназії (Одеська область, село Мар’янівка). Зазначимо, що порушена тема надзвичайно важлива, адже інструменталізація пам'яті про Голодомори в символічному просторі селища, міста, країни в цілому актуальна нині в контексті збереження нашого історичного, культурного спадку.

10.jpg

Про «Голодомор як фактор геноциду українського народу в контексті російсько-української війни» розповів Олександр Городилов, головний спеціаліст Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті (м. Одеса). Зокрема, він зосередив увагу на меті та завданнях роботи команди УІНП щодо збереження історії, національної пам’яті українського народу та формуванню національної ідентичності.

11.jpg

У доповіді «Заборона на життя: дискурс великого голоду в Україні в художній літературі» Тетяна Ананченко, культуролог, член Національної спілки журналістів України, зауважила на тому, що «Знання про український геноцид не лише в історичному, а й в літературному аспекті допоможе усвідомити психологічні і міжпоколіннєві наслідки Голодомору. Літературні твори дозволяють відчути, усвідомити, Голодомор крізь призму почуттів, емоцій, переживань, які відчували герої того чи іншого твору. Історичні романи відкривають можливість порівняти та пережити події Голодомору, дізнатись як виживала кожна окрема родина в ці роки. Феномен творів присвячених Голодомору полягає в тому, що читач перетворюється на свідка подій, відкриває можливість відчути емоції героя, усвідомити його думки. Ми можемо спостерігати як Голодомор змінив психологію, знищив людське обличчя, розумієш, що несе в собі слово «Голодомор» і яким страшним воно є».

12.jpg

Лариса Дем’янишина, художниця, член НСХУ, член творчого об’єднання «Новація» м. Южного, авторка проєкту меморіального комплексу «Скорботний ангел» пам’яті жертв Голодомору в смт Доброслав, Одеської області, розповіла про ідею створення, етапи побудови й символізм меморіального комплексу «Скорботний янгол» в Доброславі, а також торкнулася сімейної історії своєї родини, які були свідками Голодомору.

До роботи конференції долучились Марина Федорова, завідувач відділу краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського та Світлана Коток, заступник директора Тинненського ліцею Сарненського району Рівненської області, які в своїх доповідях розкрили регіональний вимір трагедії Голодомору в українській історіографії.

13.jpg 

Учасники конференції були одностайними в тому, що науково-комунікативний захід досягнув своєї мети і згуртував професійні спільноти бібліотекарів, архівістів, працівників музейних установ та науковців для обговорення пріоритетних напрямів дослідження теми Голодомору 1932-1933 років в Україні; висвітлення досвіду меморіалізації пам’яті про Голодомор в Україні та світі; акцентування уваги на наслідках Голодомору 1932-1933 років як етнічного та культурного геноциду українського народу; гідне вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів 1921-1923 років, 1946-1947 років.

Створено: 28.11.2022
Оновлено: 29.11.2022
Переглядів: 1401




© 2023 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.