«Перлина у книжковому намисті» – «Буквар» Івана Федорова

«Учітесь, читайте, і чужому научайтесь,
й свого не цурайтесь!»

Т. Г. Шевченко.

 

Для більшості людей буквар – це книжка, з якої починається знайомство з абеткою, за якою навчаються читати. Звичайно ж, букварі існували не завжди. Багато віків тому наші пращури опановували читання за книжками релігійного змісту. Найчастіше це були Часослов та Псалтир. Окремих книжок для навчання дітей тоді не існувало.

1.jpg

Іван Федоров (близько 1510–1583)

За часів Середньовіччя дітям взагалі приділяли мало уваги. Виховання як такого не було. Жодних ігор, жодних розмов. Діти мали пізнавати усе самі, спостерігаючи за дорослими. Увагу на них починали звертати лише тоді, коли вони підростали.

З появою та поширенням у Європі друкарства ставлення до дитинства почало змінюватися. Друкарський верстат зробив книги доступнішими для всіх верств населення, поширив навчальну та розважальну літературу.

Для України часом розвитку книгодрукування стали ХVІ–ХVІІ ст. Відповідно, це стало поштовхом до розквіту освіти, науки і культури.

2.jpg

Перша сторінка «Букваря» 1574 р.

Знакова для освітян подія сталась у 1574 р. – у Львові побачив світ «Буквар». Це видання стало першою східнослов'янською книжкою для початкового навчання грамоти. Надрукований він був Іваном Федоровим (близько 1510–1583), засновником книгодрукування на українських землях, видатним діячем українського культурного відродження ХVI ст. Відомостей про його життя збереглося небагато, проте відомо, що у 1572 р. він оселився у Львові та за сприяння місцевих українських міщан заснував там друкарню.

3.jpg 4.jpg 5.jpg

Відкриття друкарні було дуже доречним, адже в 70-х рр. XVI ст. спостерігалось загострення протирічь між православним та католицьким населенням Речі Посполитої: православні намагалися зберегти свою релігійну та національну ідентичність, освіта при цьому набувала великого значення.

6.jpg

Остання сторінка. Зображення герба Львова і друкарського знака Івана Федорова

У лютому 1574 р. Іван Федоров видав першу з відомих сьогодні на території України друковану книжку – «Апостол», а через кілька місяців – «Буквар». До наших днів збереглося лише два оригінальних примірники цього видання. Один з них, повний і в гарному стані, знаходиться в бібліотеці Гарвардського університету (США); другий, повний, але сильно обрізаний при переплетенні, купив з приватної колекції у 1982 р. Британський музей. Перший примірник було виявлено лише в середині минулого століття. Це відкриття стало для науковців визначною знахідкою. Те, що збереглося лише 2 примірники пояснюється тим, що «Буквар» – книжка навчальна, невеликого обсягу і формату. Її швидко зачитували. Можливо, що частина букварів, надрукованих в кінці XVI – у XVII ст., залишаються досі невідомими.

У 1964 та 1975 рр. київське видавництво «Дніпро» надрукувало факсимільне видання «Букваря» Івана Федорова.

Цікаво, що назва книги «Буквар» є умовною. Це видання взагалі не має ні назви, ні титульного аркуша. Після першої сторінки з абеткою йде текст, що починається словами: «Сія азбука…». Отже, за сучасною термінологією це буквар, за тогочасною – «азбука», або граматика.

Термін «буквар» (від лат. abecedarium) увів у староукраїнську мову на початку XVII ст. Мелетій Смотрицький (1577–1633) – письменник, церковний та освітній діяч. До того часу поширеною була церковнослов’янська назва «азбука» (за першими двома літерами абетки). У XVI–XVIII ст. букварі часто виходили під назвою «Граматика» (українська народна назва — граматка).

Львівський буквар 1574 р. – невелика за форматом книжка, має 40 ненумерованих аркушів. Він вирізняється великою і досить складно організованою навчальною частиною. Починається «Буквар» з кирилівської азбуки: на першій сторінці – алфавіт, на другій – теж алфавіт, але у зворотньому порядку. Далі – дво- та трибуквені склади, за якими подано три статті граматичного характеру. В одній з них пропонуються зразки дієвідмінювання різних дієслів в алфавітному порядку, по одному слову на кожну букву. Другий розділ – «По прозодїи» в ньому подаються слова, що розрізняються тільки наголосом. Третій розділ – «По орфографїи», де в алфавітному порядку розміщено слова, що писалися під титлами. Навчальну частину завершує азбучний акровірш, де кожний рядок розпочинається з чергової літери алфавіту. З одного боку, акровірш давав можливість повторити послідовність букв азбуки, а з іншого – виступав першим зв’язним текстом для читання. Друга частина «Букваря» являє собою своєрідну читанку. Закінчується буквар післямовою видавця із зазначенням, що цю книжку видано «заради швидкого дитячого навчання».

Книжка виконана майстерно. Хоча у «Букварі» видавець не використовував другої фарби (кіноварі), але прикрасив його п'ятьма заставками, трьома кінцівками і двома невеличкими гравюрами із зображенням герба Львова і друкарського знака Івана Федорова.

Стосовно самого видавця, то деякі відомості про цю видатну людину є у післямовах його видань. Надрукувавши у Львові дві книжки та не маючи коштів на подальші видання, Іван Федоров поїхав до Острога на запрошення князя Костянтина Острозького, де знову став на чолі друкарні. У місті в той час створювався перший східнослов'янський навчальний заклад – Острозький колегіум, який заклав основи для розвитку системи освіти.

7.jpg

Факсимільне видання: Буквар Івана Федорова. – Київ: «Дніпро», 1975.

Князь Острозький зібрав у себе цілу команду вчених, які працювали над створенням першого повного перекладу Біблії східнослов’янською мовою. Підключився до них й Іван Федоров, який брав участь у редагуванні книжок, писав для них післямови. Друкарі під його керівництвом видали Псалтир з Новим Завітом, а в 1578 р. вийшла острозька «Азбука» Івана Федорова, надрукована слов’янською та грецькою мовами. На титульному аркуші видавець розповідає про заснування Острозької школи, для потреб якої й було створено цю книгу.

Після видання у 1581 р. Острозької Біблії Іван Федоров повернувся до Львова, де знову намагався відновити власну друкарню. У 1583 р. він помер. Обладнання його друкарні ще довгий час використовувала Львівська братська школа. Всього на території сучасної України Іван Федоров видав вісім видань.

Започаткована Іваном Федоровим традиція видання букварів була продовжена кириличними друкарнями Речі Посполитої і набула поширення як на українських, так і на білоруських землях.

Іван Федоров був не єдиним на той час видавцем книжок слов’янськими мовами. Але його видання за своїм мистецьким рівнем та друкарською майстерністю не мали рівних у практиці слов’янського кириличного книгодрукування. Його творча спадщина є невід’ємною складовою розвитку нашої культури.

Створено: 14.09.2022
Переглядів: 504




© 2022 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.