До 166-річчя від дня народження Івана Франка. «З франкознавчої скарбниці»
Іван Франко «дав своєму народові такий невичерпний скарб, викував для нього таку зброю, що її значіння можна буде оцінити відповідно тільки згодом, з далекої перспективи історії»
М. Грушевський
27 серпня 2022 року відзначаємо 166-річчя із дня народження Івана Яковича Франка (1856–1916) — знакової постаті в українській інтелектуальній історії: поета, прозаїка, драматурга, літературознавця і критика, філософа, соціолога, громадського та політичного діяча загальноєвропейського масштабу кінця ХІХ — початку ХХ століття.
Івана Франка по праву називають справжнім енциклопедистом у сфері гуманітарного знання. Ще навчаючись у Дрогобицькій гімназії, він виявляв феноменальні розумові здібності: міг дослівно цитувати годинну лекцію вчителя, знав напам’ять усього «Кобзаря», багато читав і займався перекладами творів античних авторів. Сучасники називали Івана Яковича «академією в одній особі», відзначаючи, зокрема, вільне володіння 19 мовами. За 40 років насиченого творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника, а щороку він видавав 5-6 книжок. Результатом діяльності Івана Франка є понад 6 тис. праць. Він став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя написаним. Письменника навіть номінували на здобуття Нобелівської премії з літератури. Однак, не судилося… він помер незадовго до вірогідного тріумфу.
Іван Франко першим в українській культурі наприкінці ХІХ ст перейшов до національного осмислення закономірностей у стосунках між народами та їх країнами. Одним із перших почав застосовувати в літературознавстві методику ментально-цивілізаційних досліджень, став першим концептуальним критиком раціоналістично-прогресистської світоглядної системи знаної в Україні як драгоманівство… І ще багато чого зробив вперше. Одне слово – геній!
Як письменник, мислитель, громадянин Іван Франко – щедре джерело сучасної вітчизняної і світової науки. Щорічно відбуваються конференції, круглі столи та виходять студії з актуальних питань франкознавства. Але в площині українського та світового франкознавства залишається ще багато не до кінця розкритих питань – широке поле для майбутніх досліджень.
Бібліотекарі ОННБ підготували добірку сучасних досліджень, присвячених постаті та творчості Івана Франка. Пропоновані праці будуть цікаві в першу чергу філологам-франкознавцям, але можуть зацікавити істориків та тих, хто цікавиться розвитком української літератури.
Легкий М. «Проза Івана Франка: поетика, естетика, рецепція в критиці» (Львів, 2021)
Франкова проза – це складний і багатий ідейно-художній комплекс із великим розмаїттям тем та ідей, жанрових, сюжетно-композиційних і наративних форм, із значною кількістю проблем, та широким спектром стилістичних рішень. За 40 років діяльності на прозовій ниві з'явилося 10 романів і повістей та близько 150 творів малої прози. Проза Франка – епохальне явище в історії українського та світового мистецтва. Він був новатором у царинах літературного змісту й форми, у використанні тем, мотивів, сюжетів.
Дана монографія – плід багатолітніх досліджень, студій, пошуків та експериментів кандидата філологічних наук, завідувача відділу франкознавства Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Миколи Легкого. У книзі він осмислює траєкторію розвитку прозової творчості Івана Франка – від перших, учнівських спроб та романтично-ґотичного роману до новітніх, переважно модерністських творів початку ХХ ст. Вперше з позицій аксонометрії (паралельних проєкцій) досліджує весь прозовий здобуток письменника. Такий аналіз дає змогу збагнути видозміни Франкової методології при моделюванні художнього світу, виявити поетикальні особливості окремих творів та прозових збірок, розкрити їхній ідейно-естетичний та змістово-формальний потенціал, з’ясувати тематичну, жанрову, наративну, структурну, семіотичну, стильову специфіку.
Микола Легкий проаналізував відображення Франкової прози у прижиттєвій критиці (до 1916 року включно) – в рецензіях, літературних портретах, історико-літературних працях, порівняльних студіях, передмовах, бібліографічних замітках, листах, спогадах, анонсах, щоденникових записах, цензурних матеріалах, некрологах, принагідних згадках. Вражаючим є список використаних джерел та літератури на понад тисячу позицій. Це свідчить про ґрунтовність та масштабність дослідження.
Від середини 1890-х тривала доволі стрімка світоглядна еволюція Івана Франка, зумовлена складнощами суспільно історичних трансформацій епохи Модерну в Європі, які він підсвідомо сприймав та інтерпретував. Франко різних етапів творчості (а їх виділяють чотири – 1875, 1878-1880, 1900, 1913) дуже відрізнявся. Тому завжди треба брати до уваги місце, час і контекст Франкового твору чи висловлювання.
Франкова світоглядна й художньо-естетична еволюція пізнього періоду творчості відкриває широкий простір для різноманітних теоретико-філософських інтерпретацій. Вона привела його від юнацького ідейного соціалізму, яким він захопився під визначальними впливами Михайла Драгоманова, через ідейно-ціннісний позитивізм середнього періоду творчості (1880-ті), до глибин філософії ірраціоналізму та ідеалізму, до культурно-естетичних світонастроїв неоромантизму.
Метою автора монографії – літературознавця, публіциста, видавця, Заслуженого працівника освіти України, члена Національної спілки письменників України Олега Багана – було дослідити інтелектуальні, ціннісні, духовні, культурологічні, націософські основи Франкової творчості в пізній період. Він проаналізував проблему світоглядної еволюції письменника, його неоромантичні філософські та естетичні візії, форми осмислення культурно-цивілізаційного феномену Галичини, культурологічних змагань Заходу і Сходу в українській свідомості. У своєму дослідженні Олег Баган висуває тезу про І. Франка як першого в українській культурі теоретика й практика неокласицизму.
Нахлік, Є. «Віражі Франкового духу : Світогляд. Ідеологія. Література» (Київ, 2019)
Це інтердисциплінарна монографія літературознавця, доктора філологічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України, директора Інституту Івана Франка НАН України, Заслуженого діяча науки і техніки України Євгена Нахліка. В ній він по-новому розглядає проблему світоглядної, ідеологічної, естетичної та літературної еволюції Івана Франка, обґрунтовує її поділ на чотири етапи й докладно висвітлює з цього погляду взаємини письменника з чільними тогочасними ідеологами — М. Драгомановим, М. Павликом, В. Барвінським та ін., митрополитом Андреєм Шептицьким, біблієзнавчу полеміку з Франком священника Миколи Конрада. Науковець досліджує Франкове ставлення до релігії, його участь у діяльності радикальної та національно-демократичної партій і розходження з ними.
Значну увагу у монографії приділено Франковій еволюції від соціалістичного федералізму до національного державництва, його поглядам на інститут держави та застереженням проти її тоталітарного тиску на особистість, викладеним у філософсько-публіцистичних працях. Ретельно простежуються тенденції революціонізму та еволюціонізму, соборницькі й державницькі акценти, визвольні мотиви у Франковій поезії, розкриваються грані Франкового людинолюбства, його відгуки на трагедію Першої світової війни та російсько-імперську окупацію Східної Галичини.
В центрі уваги дослідника також питання інтертекстуальності й типології (перегуки й паралелі з поезією Т. Шевченка, А. Міцкевича, Ю. Б. Залеського, В. Симоненка та ін.), символічної автобіографії, набуття знань і виявів оригінальності. Євгеній Нахлік осмислює різні аспекти через з’ясування джерелознавчих і фактологічних питань.
«Твоїми говоритиму устами…» Іван Франко в контексті свого часу» (Київ, 2021)
Знамениті слова великого німецького поета Й.-В. Гете «Хто хоче пізнати поета, мусить побувати в його країні» тепер можна доповнити: Хто хоче пізнати поета, мусить пізнати тих, хто формував його особистість, як і тих, на кого ця видатна особистість мала вирішальний вплив. Водночас силою свого таланту ця особистість значно впливає на інтелектуальне і культурне середовище не тільки свого часу, а й наступних поколінь. Таким був геній українського народу Іван Франко. Великий українець приятелював, співпрацював, спілкувався з багатьма сучасниками, діячами української та європейських культур.
Упорядник книги філолог-україніст, історик та теоретик літератури, літературознавець, доктор філологічних наук, голова Міжнародної асоціації франкознавців Михайло Гнатюк намагається наблизити постать Івана Франка до пересічного читача через рецепцію постаті письменника в літературі, а також через знайомство з особами, які його оточували, з якими він контактував та які впливали на нього чи зазнали його впливу. Такий підхід допомагає пізнати митця в контексті світу, часу і людей.
У книзі подаються листи І. Франка до його близьких та колег, спогади сучасників про письменника, нариси про тогочасних інтелектуалів, з якими письменника та вченого пов’язували дружні та творчі стосунки, присвяти визначних митців слова І. Франкові. Книга також містить фотографії І. Франка, його оточення та архівні матеріали, які допоможуть заглибитись у тодішнє буття.
Шостак О. «Еміграційний» текст Івана Франка» (Рівне, 2019)
В українській літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст. серед інших актуальною була також еміграційна тема. Згенерована соціокультурним текстом еміграції, вона розгорталася в рамках стійких домінант визначеного кола мотивів і образів. Ця тема пошуків кращої долі на чужині отримала особливий резонанс й у творчості І. Франка. Еміграційні мотиви з'явилися ще в його ранніх поетичних текстах, але вони не були чітко окреслиними. Для створення «еміграційного» тексту вагому роль мала його участь у галицькому еміграційному русі, написання публіцистичних статей, а за умови реалізації виїзду письменника до США могли з'явитися й оригінальні тексти про емігрантський побут з перспективи очевидця.
«Еміграційний» текст І. Франка – нове поняття в українському дискурсі, у франкознавстві зокрема. Запропонована монографія – перше системне дослідження проблеми художнього осмислення еміграції у Франковій спадщині з оригінальною інтерпретацією творів на згадану тематику. Авторка – Шостак Ольга у 2018 році захистила кандидатську дисертацію із теорії літератури у Львівському національному університеті імені Івана Франка. В своєму дослідженні вона аналізує корпус текстів І. Франка про еміграцію в теоретико-методологічному просторі поетики, риторики та інтерпретації. Досліджує особливості представлення еміграційної теми в поетичних, прозових і драматичних творах. Науковиця пропонує визначення поняття «еміграційний» текст, та окреслює центральні сюжетні мотиви, образи-топоси, художні коди, що слугують інтеграції творів у над текстову структуру, та з’ясовує їх місце в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Запрошуємо користувачів до ознайомлення та нагадуємо, що замовити книги можна через персональний абонемент у читальному залі ОННБ (вул. Акад. Філатова, 1).
Приємного читання!
© 2025 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.
