ВІЙНА ВІЙНОЮ, А ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ СВОЄЧАСНО

foto-1.jpg

Президент Володимир Зеленський підписав указ про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. Про це він сказав у своєму відеозверненні пізно ввечері 9 березня: «Щороку саме 9 березня оголошуються лауреати Шевченківської премії. Нашої національної премії, яка відзначає найвагоміший внесок у збереження та розвиток українського духу, нашої національної культури».

Зеленський вважає, що під час воєнного стану, поки тривають запеклі бої за свободу України, треба дотримуватися наших традицій. «Щоб ми зберегли все наше, українське, повністю, поки йдемо до перемоги. Поки йдемо до миру. Указ підписано», – сказав глава держави.

Президент пообіцяв зустрітися з лауреатами вже після перемоги України.

Нагадаємо, що Шевченківську премію засновано у 1961 році і дана відзнака є найвищою творчою премією в Україні. 

 

Два цьогорічних лауреати в галузі літератури – Григорій Грабович та Микола Рябчук добре знайомі українському читачеві, а от Тамара Дуда, більш відома за псевдонімом Тамара Горіха Зерня – нова постать в українській сучасній літературі. З неї й почнемо.

foto-2.jpg

Роман "Доця" Тамари Дуди –  справді гучний дебют та  одна з найбільш помітних і жвавих книжок української воєнної літератури останніх років, оцінена також експертами і критиками. Книжка  перемогла в дорослій номінації літературної премії «Книга року ВВС» та здобула спеціальну відзнаку журі премії «ЛітАкцент року».

Письменництво ніколи не входило до планів авторка на життя, вона довгий час працювала перекладачем економічних статей та посібників, а до цього навчалася у Інституті журналістики у Києві. Одначе початок війни на Донбасі у 2014 році докорінно змінив долю мільйонів українців, у тому числі й Тамари. Вона побачила, у якому сутужному стані перебуває українська армія, як важко доводиться простим громадянам, що опинилися у зоні бойових дій та не вагаючись вирішила стати волонтеркою. Спочатку вона за власні кошти купувала захисні окуляри для військових, замовляючи їх у США, але пізніше грошей виявилося замало. Тоді Тамара почала агітувати своїх знайомих, а згодом і всіх небайдужих у соцмережах, аби зібрати потрібну суму для придбання найнеобхідніших речей хлопцям у зону АТО. Неодноразово буваючи там, на власні очі бачила усі жахи та біль, що панували на тих територіях. Після 2016 року, коли армія стала на ноги і потреба у допомозі перестала бути нагальною, Тамара остаточно повернулася до Києва та відчула необхідність поділитися усім, що вона бачила. Так народився її перший роман.

 «Доця» – класичний динамічний пригодницький роман про українсько-російську війну в житті однієї молодої жінки з Донецька, яка з початком подій вирішує не ховатись і вичікувати, а активно стати на захист своєї країни. Книжку написано  просто, живо та романтично, такий підхід себе виправдовує: текст вийшов органічний, емоційно насичений. «Доця» Тамари Горіха Зерня вражає своєю щирістю та влучністю з перших рядків. У головної героїні немає імені, що створює ефект присутності та цілковитого занурення. За кожним епізодом тут стоїть реальна історія реальних людей і від усвідомлення цього під час читання пробігають мурахи по шкірі. 

Микола Рябчук, "Лексикон націоналіста та інші есеї"

foto-3.jpg

Микола Рябчук – журналістпубліцистпоетпрозаїкперекладач, колумніст. Почесний президент Українського ПЕН-клубу. Кандидат політичних наук.

Ця збірка публіцистики є наскрізним і далекоглядним поглядом на минуле, теперішнє і майбутнє України в політичному та культурному аспектах. Автор філігранно описує феномени українських реалій, зокрема аналізує майдани України (2004 і 2013 років), розглядає кризу української еліти, кризу ідентичності українців за національністю і/або громадянством, а ще деталізує у фактах СССРівську залізну завісу ХХ століття у сфері культури та літератури зокрема.

Більшість із цих есеїв були надруковані у періодиці, найчастіше – англійською й українською, деколи польською та німецькою, а подеколи – і таким екзотичними мовами, як фарсі, турецька і каталонська. Усі українські версії автор підготував з надією на синергійний ефект зібраних під однією обкладинкою особистих дослідів та переживань – з надією на пробудження із совєтського оманного сну, який ще не розвіявся.

 

Юрій Григорій Грабович - український і американський літературознавець, професор кафедри української літератури Українського наукового інституту Гарвардського університету, засновник і головний редактор часопису «Критика» (Київ). У 2012–2018 роках – голова Наукового товариства Шевченка у США.

foto-4.jpg

 

Цикл статей "Переосмислюючи Павла Тичину – переосмислюючи український модернізм" друкувався в журналі «Критика» (Київ). Рецензій  на тичинознавчі статті нового лауреата наразі обмаль, бо сьогодні, на жаль, не до того.

Однак для гурманів літератури, шанувальників творчості Павла Тичини, особливо її раннього періоду, статті нового шевченківського лауреата мабуть стануть захоплюючим чтивом, хтось їх сприйме, хтось ні, неодмінно виникне полеміка, проте не буде, як у наших тоталітарно-зомбованих сусідів: «Ми Грабовича не читали, однак ми його засуджуємо!»

 

Насамкінець, окремо про читання. Загальновідомо, що навіть у лихоліття Другої світової війни солдати – українці у вільну хвилину читали, а Шевченкового «Кобзаря»  передавали в окопах з рук у руки немов найдорожчий скарб. Читали й інших класиків і сучасників – Тичину, Рильського, Бажана, Довженка.  Нам також слід читати, навіть зараз,  коли життя враз неймовірно змінилося, бо книга навчає та лікує. А колись, після визволення від кровожерливої московитської орди, яка займається ядерним шантажем, вбиває матерів з дітьми, викрадає людей, знищує  українські міста й села, церкви і школи, пологові будинки і бібліотеки, після закінчення цієї жахливої війни, ми запасемося  попкорном і спрагло читатимемо, більше ніж зараз і залюбки стежитимемо за перебігом  українських навкололітературних баталій, бо ми вільні громадяни вільної країни. З книгою – переможемо!

 

Створено: 15.03.2022
Оновлено: 16.03.2022
Переглядів: 2493




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.