«Дорослі проблеми дитячої літератури»

6 серпня в Одеській національній науковій бібліотеці в рамках 25-го міжнародного книжкового фестивалю «Зелена хвиля» відбувся диспут «Дорослі проблеми дитячої літератури»

У дискусії про виклики та проблеми сучасної української дитячої літератури видавці, письменники, книжкові ілюстратори, педагоги, бібліотекарі, психологи, батьки шукали відповіді на актуальні питання: Що найважливіше в дитячій книжці? Видання дитячих книг – це бізнес чи суспільно значуща місія? Чи існує соціальне замовлення в дитячій літературі? Чи актуальна зараз класична «золота полиця» дитячої літератури? Чи можна сказати, що вибір дитячих книг завжди за батьками, і саме їх смаки визначають попит? З якого віку у дитини з’являється можливість самостійно вибирати книги?

Учасників дискусії об’єднало занепокоєння падінням інтересу до книг серед дітей та юнацтва, також вони були одностайними в необхідності розвитку мережі бібліотек, закупівлі більшої кількості нових видань для бібліотек та запровадження пільгового кредитування видавців.

Генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки Ірина Бірюкова: «Маю сподівання, що цього року Верховною радою буде ухвалено Стратегію розвитку читання, розроблену представниками громадських організацій, експертами і Міністерством культури та інформаційної політики України, яка сприятиме книговидавництву та утверджуватиме тренд престижності читання книжок».

Президент громадської спілки «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» Олександр Афонін: «Не лише освітян, а й нас, видавців та книгорозповсюджувачів, хвилюють наслідки падіння інтересу дітей та юнацтва до читання книг, яке засвідчило тестування українських школярів представниками глобальної програми PISA. Зокрема, з’ясувалось, що близько третини підлітків дуже мало читають книг поза шкільною програмою, і через це практично не володіють такою читацькою компетенцією, як уміння розуміти та інтерпретувати тексти. Потрібно спільними зусиллями міняти ситуацію: популяризувати через гаджети і ЗМІ читання книг, розвивати, а не скорочувати мережу бібліотек, закуповувати більше нових видань для книгарень за кошти держбюджету».

Головна редакторка видавництва «Ранок» Мар'яна Горянська: «Підлітки цікавляться новинами і захоплюються передусім сюжетами з мереж Інтернет, інша справа – в якій мірі вони спроможні засвоїти цей зміст чи інтерпретувати його. Разом з тим, повідомлення в соцмережі чи ЗМІ про те чи інше видання можуть спонукати юного читача до прочитання нової книги. Останнім часом також з'являються книжки для дітей, що зумовлюють інтерактивне спілкування з читачем. Очевидно, це також один з підходів до зацікавлення підлітків літературою».

У дискусії щодо шляхів вирішення проблем дитячої книги також взяли участь письменниця Анна Малігон, директорка видавництва BOOKCHEF Катерина Дем’янчук, літературна критикиня Тетяна Трофименко, письменниця та журналістка Тая Найденко, засновниця громадської організації для розвитку і соціалізації підлітків «ОООМ» Наталія Задорожна та інші представники книговидавничої галузі. Завдяки телемосту, зарубіжним досвідом поділилися італійський дитячий письменник Андреа Пау, англійська письменниця Голлі Вебб та президентка Дитячої книжкової ради Австралії, бібліотекарка, колумністка Кайрис МакЕвен (Австралія). Серед учасників диспуту були й ті, для кого, власне, все це робиться – діти та підлітки.

По закінченню зустрічі на запитання для сайту ОННБ, люб’язно погодився відповісти  Олександр Афонін:

- Пане Олександре, поділіться, будь ласка, вашими враженнями від диспуту, які ж дорослі проблеми дитячої літератури?

- Кажуть, що найбільша проблема - самі діти. Тому дорослі дяді й тьоті – видавці, автори й бібліотекарі шукають як же ці проблеми наших дітей вирішувати за рахунок книги? Сподіваюсь, що знайдуть, бо питання майбутнього залежить від того, з яким світоглядом, з якими соціальними навичками підуть ці діти в дорослий світ.

На жаль, сьогодні засоби масової інформації та електронні ресурси, популярні серед молоді, не дають відповідей на ці запитання, не формують особистість людини, яка піде у великий дорослий світ і буде спілкуватися з десятками-сотнями тисяч собі подібних. Тому ми шукаємо відповіді на ті питання. Цьому пошукові кінця не видно, бо світ наш дуже швидко міняється, ми також мусимо змінюватись, адаптуватись, пристосовуватись. Сьогоднішня тема розмови була присвячена саме цьому і деякі рецепти вже маємо.

- Це загальносвітова тенденція, а які українські особливості?

- Українська особливість, полягає в тому, що в нас мало дитячої літератури. На жаль, навіть серед тієї літератури, яка видається і потрапляє на ринок – близько двох третин це література, авторами якої є зарубіжні письменники. Але ж, менталітет німця відрізняється від менталітету китайця, китайця від американця, американця від австралійця. Нам дуже важливо, щоб ми зберегли і національне й міжнаціональне, щоб діти бачили світ не через скло, принесене їм ззовні, а дивилися на нього власними очима, очима людей, які в цьому світі живуть, щоб сприймали його об’єктивно й адекватно пристосовувались до життя в ньому.

- І, насамкінець, як ви почуваєтеся тут, у стінах Одеської національної наукової бібліотеки?

- Дуже добре у цих стінах почуваюсь, адже вже понад двадцять років, я є співзасновником і співорганізатором Днів української книги на Одещині. Іноді мені навіть здається, що я вже штатний працівник бібліотеки. Тому мені тут дуже приємно й комфортно бути, тут чудова аура, дуже гарні співробітники, з якими в мене гарні контакти. Тому все в нас буде добре!