Книжки та коти : до всесвітнього Дня котів

Чи знаєте Ви, наші шановні читачі, що коти – давні друзі всіх, хто пов'язаний з книгою і книжковою справою?

Традиція заводити котів у храмі знань йде ще з Давнього Єгипту та середньовічної Європи. Це робили з метою захисту книжок від нападу гризунів, оскільки матеріали, з яких виготовляли книги (пергамент, папір) приваблювали мишей та пацюків, які завдавали значної шкоди рукописам. Коти були вправними мисливцями, водночас не давали нудьгувати хранителям і писцям бібліотек та скрипторіїв.

Тому сьогодні, 8 серпня, у Міжнародний день котів, що відзначається щорічно з 2002 року за ініціативою Міжнародного фонду захисту тварин «Animal Welfare», пропонуємо ознайомитися з історією цієї «співпраці», яка знайшла відображення в одній із рідкісних книжок фонду ОННБ.

Винахід друкарського верстата у другій чверті XV ст. Йоганном Гутенбергом став початком епохи книгодрукування. Перші друковані книги називають інкунабулами (від лат. іncunabula – «колиска», «початок»). Це визначає їх приналежність до «колискового» періоду друкарства – від 40-х років XV ст. до 1 січня 1501 року.

У світі багато інкунабул пережили століття і збереглись дотепер. Серед них є праця пізньоантичного філософа Діогена Лаертського «Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів» (Laertius, Diogenes «Vita de philosophi moralissime Et de le loro elegantissime sententie»). Через друкарську помилку неможливо точно встановити дату її видання, приблизно датують 1499 роком. Твір цінний та цікавий сам по собі, адже являє собою єдину античну історію філософії, що збереглася до наших днів. Він охоплює близько 200 джерел і понад 80 мислителів та є вагомим першоджерелом з філософії Давньої Греції та Давнього Риму.

Але окрім наукової цінності книга має ще одну цікаву ознаку: на титульному аркуші праці Діогена Лаертського розміщено друкарський знак – профільне зображення кота з мишею в зубах. Верхню ланку знаку увінчує корона, а нижню – прикраса з квітів. З обох боків та знизу зазначені ініціали: I., B., S. Вони розкривають ім’я друкаря – Джованні Баттіста Сесса (Ioannem Baptistam Sessa).

Цей друкар і видавець був засновником династії типографів у Венеції. Свою діяльність він розпочав у 1489 році. Його видавництво знаходилося на площі святого Юліана, де була розташована найбільша кількість тогочасних венеціанських магазинів. До 1500 року Джованні Баттіста Сесса надрукував 39 книг. У 1505 році він передав справу своєму синові Мельхіору, а останній надалі – своїм синам.

Повертаючись до друкарського знака Джованні Баттіста Сесси треба зазначити, що хоча анімалістичні сюжети часто фігурують на знаках першодрукарів, зображення котів майже ніхто не використовував. Нащадки видавця залишили сюжет з котом та мишею на друкарському знаку та продовжували вдосконалювати його, використовуючи різні варіації, віддаючи тим самим данину надійним помічникам працівників книжкової справи.

З часів Середньовіччя минуло вже багато століть, а традиція співіснування бібліотек і котів залишається актуальною й сьогодні. Яскравим прикладом тому є коти, що живуть на території ОННБ. Хоча полювати на мишей їм тепер не обов’язково, вони все одно займаються важливою справою – створюють гарний настрій працівникам і читачам.

Усіх власників котів вітаємо з Днем їх улюбленців та запрошуємо на цікаві екскурсії до відділу рідкісних видань та рукописів ОННБ.