«Пам’ять житиме у віках»: до 76-річчя визволення Одеси

10 квітня 1944 р. – одна із значущих дат в історії Одеси. Нині ми відзначаємо 76-ту річницю визволення міста-героя від нацистських окупантів.

22 червня 1941 р. Радянський Союз зазнав віроломного нападу фашистської Німеччини і вступив у одну з найважчих воєн, які знала історія людства. У годину суворих випробувань на боротьбу з ворогом піднялася і Одеса. Ще до початку оборони міста добровільно і по мобілізації на фронт пішло понад 142 тисячі одеситів і жителів приміських сіл.

Обставини на початку війни складалися вкрай несприятливо для радянських військ. Становище з кожним днем ставало все складнішим, особливо після прориву фронту оборони на північ від Тирасполя, що створило загрозу Одесі з суші. Агресори прагнули захопити Одесу і Севастополь, щоб забезпечити підтримку і постачання морем наступ своїх військ.

image001.jpg

З кожним днем фронт наближався до Одеси... Починаючи з перших днів серпня, зав'язалися перші бої на підступах до міста, а з 5 серпня почалася 73-денна героїчна оборона Одеси. Захищала місто не тільки Приморська армія, добровольчі загони військових моряків-чорноморців, а й народне ополчення з 55 тисяч чоловік.

image003.jpg

На будівництво оборонних споруд вийшло близько 100 тис. одеситів, які спорудили рубежі навколо міста загальною протяжністю 250 км, побудували на вулицях 243 барикади. Окупанти наближалися до міста, яке сльозами, працею і кров'ю в ці скорботні дні заслужило почесне звання героя. Одеська оборона мала велике значення в зриві "блискавичної війни", завдала ворогові значних втрат і сприяла успішним операціям радянських військ на Південному фронті.

У листопаді 1942 р. в газеті "Красная звезда" була розміщена передова "Міста-герої", в якій повідомлялося про клопотання Народного Комісаріату оборони СРСР перед Президією Верховної Ради СРСР про заснування спеціальних медалей для нагородження учасників оборони Ленінграда, Одеси, Севастополя, Сталінграда. 22 грудня 1942 був прийнятий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про заснування медалей "За оборону Ленінграда", "За оборону Одеси", "За оборону Севастополя", "За оборону Сталінграда" і про нагородження цими медалями учасників оборони Ленінграда, Одеси, Севастополя і Сталінграда».

З перших же днів окупації німецько-румунське командування почало жорстоко мститися одеситам за доблесну оборону рідного міста. Документи Державного архіву Одеської області свідчать, що за 29 місяців і 27 днів окупації Одеси було розстріляно, повішено, спалено, заживо закопано в землю понад 53 тис. осіб, з них – 2570 дітей. І кожне життя унікальне і неповторне. Ніякі доктрини не можуть виправдати варварство катів! Місто порожніло і піддавалося все більш інтенсивному грабунку з боку румунських окупаційних властей. До Румунії з Одеси вивозилися матеріальні і культурні цінності, твори мистецтва. Пам'ять про невинні жертви серед мирного населення Одеси жива і понині, вона – в серцях нащадків. Імена загиблих занесені в "Книгу скорботи Одеської області", видану в двох томах у 2000 р., – пам'ятник на століття.

На тимчасово окупованій території Одеси боротьбу з ворогом вели створені ще під час її героїчної оборони підпільні організації і партизанські загони. Особливо прославився загін В.О. Молодцова (Бадаєва). Партизани і підпільники Одеси знищили понад три тисячі окупантів, а в катакомбах прихистили і врятували від неволі близько 15 тисяч людей.

image007.jpg

4 квітня 1944 р. після запеклих боїв частини 37-ї армії і кінно-механізованої групи оволоділи станцією Роздільна, перервали зв'язок Одеси з Тирасполем. Для угрупування противника, відтісненого до міста, назрівала загроза оточення.

9 квітня 1944 р., за повідомленням Інформбюро, на Одеському напрямку наші війська, долаючи шалений опір противника, з боями просувалися вперед і оволоділи низкою населених пунктів, наблизившись на 5 км до Одеси. Незадовго до світанку 10 квітня головні сили кінно-механізованої групи з боями оволоділи Татаркою і під кінець дня вийшли до Чорного моря. Подолавши сотні кілометрів весняного бездоріжжя, вигравши нелегкі бої на півдні України, війська 5-ї ударної, 6-ї і 8-ї гвардійської армій 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії одесита Р. Я. Малиновського ударами зі сходу, півночі і заходу після запеклих боїв звільнили місто. У вуличних боях брали також участь партизанські загони О.П. Баркалова, Л.Ф. Горбеля, С.І. Дроздова, Н.А. Крилевського, К.А. Тимофеєва і антифашисти-словаки, які надали значну допомогу у визволенні Одеси.

Одеса пам'ятає своїх героїв. У 1960 р в парку імені Тараса Шевченка урочисто було відкрито пам'ятник Невідомому матросу, до якого веде велична і сувора у своїй урочистості Алея Слави. Тут поховані герої оборони і визволення Одеси: Я.І. Осіпов, В.О. Молодцов (Бадаєв), Я.Я. Гордієнко, В.Д. Авдеєв (Чорноморський), О.О. Нечипоренко, Я.Г. Бреус, Я. Павлік та багато інших. На двох плитах – списки екіпажів загиблих підводних човнів "М-33" і "М-60". У степу під Одесою, уздовж Головного рубежу оборони міста 1941 р., встановлено 11 монументів – майже на 60 км розтягнувся тут Пояс Слави.

Символом визволення міста від окупації став піднятий у знаменний день 10 квітня 1944 р. над Одеським оперним театром червоний прапор. Цей день для всіх є світлим і пам’ятним. Подвиг визволителів, самих визволителів і ціну, яку вони заплатили за наше щастя, не можна забувати! Змінилися покоління, але пам’ять про героїв-визволителів залишається не тільки у пам’ятниках і обелісках – вона в серцях усіх одеситів.

Створено: 10.04.2020
Останнє оновлення: 16.05.2020
Переглядів: 313




© 2020 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.