Зустріч з космонавтами

В ІСТОРІЇ ОДЕСЬКОЇ КОСМОНАВТИКИ – НОВА СТОРІНКА

 Скворцови в Одесі люди знані. Інакше й не може бути, адже Олександр Олександрович Скворцов та його син, який успадкував від батька не лише прізвище, ім’я та по батькові, але й пристрасть до зірок та далеких світів, – космонавти, представники найунікальнішої з професій.

Батько та син Скворцови та заст. директора ОННБ ім. М.Горького Бельницька О.М.

Особлива ж увага до цієї авіаційно-космічної родини була прикута цього року: 2 квітня 2010 року з космодрому Байконур стартував космічний корабель «Союз ТМА-18», екіпаж котрого очолив Олександр Скворцов (молодший). Він став 105-м космонавтом Росії та 510-м космонавтом світу. 177 днів земляни слідкували за Міжнародною космічною станцією. Після виконання усіх поставлених завдань, 25 вересня 2010 року, «Союз ТМА-18» с екіпажем у складі Олександра Скворцова, Михайла Корнієнка та астронавтки НАСА Трейсі Колдвелл-Дайсон повернувся на Землю.

Після необхідних медичних обстежень, професійних звітів та обов’язкової після такого тривалого польоту реабілітації Олександр Скворцов приїхав до Одеси, яку він любить з дитинства і де вже двадцять років після завершення служби батька живуть його батьки.

В Одесу Олександр Олександрович Скворцов (молодший) прибув не просто лише погостювати у батьків, але й з відповідальною місією – передати керівникам міста та області герб Одеси та вимпел Одещини, котрі побували у відкритому космосі. Ця акція, ініційована Скворцовим-старшим, була приурочена до 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Приємно, що до щільного графіка свого короткотермінового перебування в Одесі Олександр Скворцов  (молодший) включив і зустріч зі співробітниками та читачами Одеської національної наукової бібліотеки імені М.Горького.

Гості заходу

Олександр Олександрович Скворцов (старший) – космонавт п’ятого загону космонавтів набору 1965 року. На жаль, через проблеми зі здоров’ям йому не вдалося здійснити свою мрію про політ у космос, тому він надзвичайно пишається сином, котрий відпрацював на орбіті за двох. Підполковник запасу Скворцов сказав, що він щасливий з того, що доля його осяяна зустрічами і дружбою з такими чудовими людьми як Юрій Гагарін, Павло Попович та ін.

- Павло Попович був надзвичайної доброти людиною, – із захопленням про першого льотчика-космонавта України говорить О.О.Скворцов (старший). – Привабливий, доброзичливий, душевний, надійний – так відгукувалися про нього усі, хто його знав. Павла Романовича усі любили, він був гарним оповідачем, дотепним, усе у нього – з жартами та примовками. Він мав неймовірну життєву силу та природний оптимізм, потрясаюче почуття гумору. І, незважаючи на таку сувору чоловічу службу, був романтиком і ліриком – прочитайте його оповідання, повісті й переконаєтеся в цьому. Дуже шкода, що його сьогодні вже немає поміж нас. З нагоди 80-річчя від дня народження Павла Поповича видані гарний настінний календар та його книжка «Про час і про себе», які ми з радістю даруємо Одеській національній науковій бібліотеці імені Максима Горького.

Подарунок бібліотеці з дарчим надписом

  Знав і любив Павла Поповича і Олександр Скворцов (молодший). Павло Романович для нього був авторитетом, як, утім, і багато хто інший з колег батька, мешканців космічного містечка, у якому пройшло все його дитинство. І, звичайно ж, та атмосфера, у якій він ріс, те щире юнацьке захоплення, яке він відчував від спілкування зі справжніми героями космосу, не могли не вплинути на вибір майбутньої професії. Олександр Скворцов пов’язав свою долю з небом.

  - Відбір до загону космонавтів був дуже жорстким,- згадує 1997 рік Олександр Скворцов (молодший). – З 320 претендентів було відібрано усього 12 осіб. Але до польоту було ще довгих тринадцять років, наповнених навчанням, загальнокосмічною підготовкою, підготовкою за програмою польотів на Міжнародній космічній станції, тренування, випробування на витривалість у екстремальних ситуаціях. На відміну від американців, котрі надають перевагу спеціалізації кожного члена екіпажу, у нас взято курс на універсалізацію, коли кожен, на випадок необхідності, може замінити один одного на робочому місці. Усього за період підготовки до польоту було здано десь із 280 екзаменів. Навіть мови не могло йти про якісь послаблення, адже у космосі потрібно приймати оперативні й чіткі рішення. І відповідальності ні на кого не перекладеш. Від твоїх знань та навичок залежить не лише твоє життя, але й життя твоїх напарників…

І ось настав довгоочікуваний день: 2 квітня о сьомій ранку за Байконуром тебе підводять до ракети, і ти розумієш, що не скоро знову побачиш ось цей сонячний земний ранок, своїх рідних та близьких… Старт. Ти увесь в нових для тебе відчуттях – якесь трепетне очікування… І раптом якісь поштовхи, стусани, удари…

Для мене та Михайла Корнієнка це був перший космічний політ, а Трейсі Колдвелл-Дайсон була досвідченіша - вона летіла в космос уже вдруге.

  Про те, що ми вже в невагомості мені «просигналізував» мій талісман – симпатичне іграшкове каченя, подароване донькою Анею. Далі було стикування пілотованого корабля «Союз ТМА-18» з МКС. Ми плавно втягуємося в космічну роботу. А роботи було багато, адже ми мали здійснити 42 експерименти за численними науковими програмами, зокрема, з пошуку продуктивних промислових районів Світового океану, спостереження та фотозйомка Землі для оцінки екологічної ситуації та інші. У цей період актуальною була проблема у Мексиканській затоці, тому ми фотографували з різних позицій нафтову пляму. Екіпажу корабля «Союз ТМА-18» під час роботи на МКС належало також прийняти шаттл «Дискавері» з шістьма американськими астронавтами та японською астронавткою, кілька кораблів «Прогрес М», які доставили на станцію необхідні вантажі, обладнання, а також виконати виходи у відкритий космос з американського та російського сегментів станції.

  Звичайний режим дня на МКС – підйом о 6.00 і відбій о 21.30. Вранці членам екіпажу потрібно себе привести в порядок після сну, поснідати і підготуватися до сеансу зв’язку із Землею. А потім увесь день робота, робота і робота. Часом ми протягом дня навіть не бачили одне одного, бо ж станція за розмірами більша, ніж футбольне поле. (Коли ж у певний період на станції одночасно перебувало тринадцять космонавтів, то це нагадувало великий мурашник). Увечері ми обов’язково збиралися всі разом – то на нашому, російському боці, то в американському сегменті.

Такі походи «в гості», за словами Олександра, додавали різноманітності – як у харчування, так і в саме життя на станції. На орбіті довелося відзначати й дні народження кількох членів екіпажу МКС – 15 квітня з 50-річчям привітали Михайла Корнієнка і з 45-річчям японця Соїті Ногуті (з цієї нагоди він навіть приготував традиційні японські суші!). А 6 травня своє 44-річчя зустрів Олександр Скворцов. Сюрпризом для нього стали надіслані дружиною на вантажному кораблі «Прогрес» повітряні кульки.

- Ми їх вирішили наповнити азотом, вони дуже добре його тримали. Ми раділи тим кулькам, як діти, – розповів Олександр. – А напередодні дня народження Трейсі я прилетів уночі до її каюти і прив’язав до дверей повітряні кульки. Відлітаючи додому, ми вирішили залишити нашу повітряну різнокольорову радість своїм наступникам…

Присутнім на зустрічі, крім офіційної інформації про політ, справді цікаво було дізнатися про будні та свята в Космосі, про смаки та захоплення членів екіпажу, про традиції в середовищі космонавтів.

Космонавти дійсно свято зберігають усі свої традиції. Традиційно перед польотом вони дивляться кінофільм «Белое солнце пустыни», традиційно перед стартом звучить пісня Володимира Мігулі та Анатолія Поперечного «Трава у дома» у виконанні «Землян». Незмінне також їхнє палке прагнення до зірок. А ще – тяжіння Землі…

Гість зустрічі Олександр Найда, професор Чикагського університету штату Іллінойс, США

На заході був присутній Олександр Найда, професор Чикагського університету штату Іллінойс (США), фулбрайтівський стипендіат. Американський гість поділився враженнями від спілкування з космонавтами Скворцовими, молодший з яких працював на МКС у спільному з американськими астронавтами екіпажі. «Я думав, захід офіціозний і не чекав, що зустріч буде настільки теплою, дружньою та щирою. Я ніби доторкнувся до космічного життя, дізнався про нього зсередини... Для мене це чудовий досвід спілкування. Я надзвичайно вдячний».

На пам’ять про зустріч заступник генерального директора ОННБ імені М.Горького Ольга Бельницька подарувала зоряній родині Скворцових книгу О. М. Дерібаса «Стара Одеса».

Почесні гості також із вдячністю прийняли почесну відзнаку за вірність Одесі та українській мові від Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України: книгу «На экваторе Луны», написану членом Вченої ради ОННБ ім. М.Горького, письменником, військовим журналістом Антоном Михайлевським, та поставили свої автографи з найкращими побажаннями на фотографіях для зали-музею космонавтики одеської загальноосвітньої школи №78.

Наталя Георгієва

Створено: 07.12.2010
Переглядів: 2423



© 2017 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.