Краєзнавчі читання.

О.С. Стурдза (1791-1854) -  відомий  письменник-теолог,

політичний та громадський діяч

 

8 грудня 2010 року, 11.00

Зал “Українці в світі” сектора “Закордонне українство”

ОННБ ім. М. Горького (адміністративний корпус, перший поверх)

Участь в краєзнавчих читаннях беруть викладачі та студенти

 ОНУ імені І.І. Мечникова, краєзнавці, читачі бібліотеки

Під час заходу експонується книжково-документальна виставка 

Прес-реліз

1 (13) листопада 1850 року з благословення Іннокентія (Борисова), архієпископа Херсонського і Таврійського, в Одесі відбулося освячення й відкриття "Богадельни сердобольных сестер", яка пізніше, з 1859 року, за імператорським наказом стала носити ім'я свого засновника – Олександра Скарлатовича Стурдзи.

Таємний радник О.С. Стурдза (1791-1854) – відомий  письменник-теолог, політичний та громадський діяч першої половини XIX століття. Дипломат, історик, соціолог і педагог, філософ і богослов О.С. Стурдза залишив понад 80 творів, які були опубліковані в Росії, Франції, Німеччині, Греції.

Народився він в Яссах (Молдова), дитячі та юнацькі роки провів у Росії, в 1820-х рр. переїхав до Одеси, де активно займався благодійною діяльністю. В 1823 р. в салоні своєї сестри Роксандри Едлінг Олександр Скарлатович спілкувався з Олександром Пушкіним, який тоді працював у канцелярії генерал-губернатора М.С. Воронцова. В Одесі Стурдза зустрічався з В.А. Жуковським (1837 р.) і М.В. Гоголем (1848, 1850-1851 рр.).

На початку 1830-х років у нашому місті було створене Одеське жіноче благодійне товариство, яке очолили Єлизавета Воронцова і Роксандра Едлінг. У Благовіщенському сирітському притулку цього товариства впродовж довгого часу Олександр Скарлатович був почесним попечителем. В цей період він також видає два благодійних альманахи: "Подарок бедным" (1834) і "La Queteuse" (французькою мовою), які нині зберігаються у фондах Одеської національної наукової бібліотеки ім. М. Горького. У першому альманасі опубліковані статті Олександра Скарлатовича про власну та громадську благодійність, а також уривки з неопублікованого історичного твору.  

В 1839 році Олександр Стурдза бере участь у заснуванні в Одесі Товариства історії та старожитностей. 25 квітня того ж року він виступив на його відкритті з урочистою промовою. Стурдза був також дійсним членом “Императорского общества сельского хозяйства южной России” та членом кількох інших товариств.

В середині 1840-х років Олександр Скарлатович  пише спогади про відомих сучасників – письменників і державних діячів, публікується в пресі, видає власні праці.

На свої кошти в 1846 році О.С. Стурдза побудував церкву Воскресіння Христова на Середньому Фонтані (тепер церква Св. Марії Магдалини на 9-й станції Великого Фонтану), поблизу могили його сестри Роксандри Едлінг (1786-1844).

Того ж року Стурдза працює над проектом унікального на той час благодійного закладу, де мали надавати безкоштовну медичну допомогу найбіднішим верствам населення. Серед важливих завдань "Богадельни

сердобольных сестер", яка перебувала у віданні "Императорского человеколюбивого общества", – підготовка кваліфікованих медичних сестер для одеських лікарень та притулків.

Значну частину коштів на заснування общини заповіла віце-президент Одеського жіночого благодійного товариства Роксандра Едлінг (Стурдза), але для реалізації проекту цих коштів було замало. В Одесі було оголошено додатковий збір пожертв за підпискою, організовано лотерею, але коштів ще не вистачало. Тоді на допомогу прийшов генерал-губернатор Новоросійського краю Михайло Воронцов: він надав субсидію в розмірі 10 000 крб. сріблом з міських доходів.

Восени 1848 р. для спорудження будівлі міська влада виділила місце на розі Успенської та Старопортофранківської (нині Бєлінського, 2) вулиць. До листопада 1850 р. була побудована будівля для лікарні, де спочатку безкоштовно надавали допомогу тільки хворим жінкам (16 ліжок). За перший рік існування "Богадельни сердобольных сестер" було зібрано 18 758 крб. пожертвувань. Згодом благодійний заклад розширив свою діяльність і став приймати на лікування чоловіків і дітей. Першими керівниками общини були Марія Рєщікова (1851-1852), Катерина Хітрово (1852-1856), Єлизавета Яковлєва (1857-1861), графиня В. Шуазель-Гуфьє (1861-1871), а першими сестрами – Марія Рєщікова, Олександра Лінська та Марія Юрісова.

Тяжким роком для молодого благодійного закладу став 1854-й. У родовому маєтку Манзир (нині с. Лісне, Тарутинського району) помер 13 (25) червня засновник общини Олександр Скарлатович Стурдза. Тіло було перевезене до Одеси та поховане у фамільному склепі на кладовищі (біля Воскресенської церкви). Могила не зберіглася, кладовище було зруйноване на початку 1920-х рр.

Під час Кримської війни (1854-1855) "Богадельня сердобольных сестер" відправляла своїх наставниць в місця бойових дій для надання допомоги пораненим.

Серед благодійників общини – меценат Григорій Маразлі, велика княгиня Марія Миколаївна, імператриця Марія Олександрівна. Впродовж майже двадцяти років (1857-1876) попечителькою закладу була Єлизавета Воронцова, яка пожертвувала значні кошти – до 140 000 крб.

За всю історію існування благодійного закладу близько 125 лікарів у різні роки безкоштовно працювали в лікарні та амбулаторії, викладали ряд медичних дисциплін сестрам общини. Серед них слід відзначити такі відомі прізвища, як Т.Л. Ванцетті, І.Ф. Сабанєєв, Ч.В. Дю-Буше, М.М. Дітеріхс. Тут в 1865-1867 рр. М.В. Скліфосовський проводив свої перші гінекологічні операції.

"Одесская Стурдзовская богадельня сердобольных сестер", безперечно, з честю виконала свої функції та залишила помітний слід в історії одеської благодійності.

Історія "Одесской Стурдзовской богадельни сердобольных сестер" закінчилась у 1920 році, коли в Одесі була встановлена радянська влада.

Створено: 06.12.2010
Переглядів: 2261



© 2017 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.