Сучасне мистецтво не перестає дивувати різноманітністю форм вираження. Щоб досягти поставленої мети на цьому поприщі, потрібно уміти себе обмежувати, свідомо відмовитися від частини накопиченого багатовікового досвіду, «знайти себе». Виставка живописних творів Петра Бевзи (Київ) в рамках проекту «Йордань», що відкрилася в Одеському художньому музеї, сповнена недомовленості і закликає глядача до співтворчості.
Одеса вшанувала одного із своїх достойників – Григорія Григоровича Маразлі (1831-1907) – купця, мецената, сановника, громадського діяча, міського голови Одеси у період 1878-1895 років. Відкриття пам’ятника цій харизматичній особі (цьогоріч виповнилося 185 років від дня народження), відбулося 2 вересня на Грецькій площі. За основу було взяли проект 1907 року відомого одеського скульптора Бориса Едуардса (1860-1924).
Після літнього відпочинку культурне життя в Одесі забурлило з новою інтенсивністю, і вже не можливо охопити усі події у театральному, мистецькому, музичному житті міста. Виділимо одну з таких – виставку викладачів Одеського художнього училища імені Б.М.Грекова, яка 6 вересня відкрилася в Одеському літературно-меморіальному музеї імені О.С. Пушкіна. Організатори присвятили її Дню міста.
Кожен талановитий митець прагне самобутньо утвердитися в мистецтві, на основі досвіду попередників виробити власну художню форму, певну концепцію, що суголосні часу і його єству. Це люди великої волі. Теофіл Фраєрман (1883-1957) з їх числа.
Зустрітися з публікою в умовах уже досить популярного в Одесі «Зеленого театру» для знайомства з творчістю художника, який у своєму рідному місті відомий хіба що вузькому колу людей, — погодьтеся, це досить сміливо, навіть для лектора із солідним стажем. 15 серпня, у день п’ятдесятиліття Вадима Кучера-Куцана, на цьому майданчику з лекцією про митця виступив старший науковий співробітник Одеського музею західного і східного мистецтва, мистецтвознавець і бард Володимир Островський. Тут же була представлена невеличка імпровізована виставка творів Кучера-Куцана.
Нещодавно група одеситів розшукала й розчистила могили відомих художників, похованих на Другому християнському кладовищі. Цей проект отримав назву «Художній некрополь Одеси».
Живопис заслуженого майстра народної творчості Зої Пасічної – це фантастичний, одухотворений світ, просякнутий світлим началом; це погляд митця, який зумів зберегти у собі дитяче замилування природою – дивосвітом як творінням Божим. Зустріч з її творчістю завжди дарує радість, розширює межі прекрасного. Персональна виставка мисткині у ці серпневі дні розгорнута у головному читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки і присвячена 25-й річниці незалежності України.
Категорії Виставки Одеси Наш Вернісаж |
Енциклопедія Видання Архів |