Принагідно хотів би зазначити, що цей музей відомий в Україні, з-поміж іншого, і системно налагодженою роботою лекторію, який майже безперервно діє з 1983 року і біля витоків якого стояли тодішній директор закладу Неллі Луцкевич та згаданий мистецтвознавець. Побоювання, що публіка не відгукнеться, виявилися марними. Виступи Островського завжди змістовні, емоційні, я би сказав, егоцентрично-артистичні, і поряд з продуманістю рясніють імпровізаціями, цитатами, висловлюваннями, які демонструють ерудицію промовця. На пам’ять приходить вислів відомого українського прозаїка Юрія Яновського: «Творчість — поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті». Це справедливо і стосовно постаті митця, який став героєм того вечора.
Вадим Кучер-Куцан, про якого мені доводилися неодноразово писати, в тому числі на сторінках «Чорноморських новин» (див. «ЧН» від 25.06.2016), — художник з трагічною долею. Він прожив лише 47 літ і відійшов в інший світ 2013-го. Це стало несподіваним ударом для тих, хто знав мистця і покладав на його талант великі надії. Його шлях у мистецтво тернистий, як у кожного, хто мусить доводити оточенню свою неординарність, розвивати талант. За його плечима — ОССХШ ім. К. Костанді, «худграф» ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, коротке перебування в Київському художньому інституті і, зрештою, Петербурзька академія мистецтв.
Творчість Кучера-Куцана важко звести до якогось одного стилю: він поєднав твердість академізму, ефектність і зовнішню красивість «салону», феєричну легкість імпресіонізму, естетику рафінованого «Мира искусства» та недомовленість абстракціонізму. Його мистецтво переважно радісне, відрадне, хоча в деяких роботах (ранній «Портрет дружини») він досягає глибокого психологізму. Як слушно зауважив Володимир Островський, мистецтво Вадима Куцана — синтетичне. Він увійшов в українське малярство як автор ефектних, з «бризками світла» ніжних натюрмортів, як митець, що оспівав свій південь, Одесу (серія міських пейзажів з видами оперного театру, будинку Руссова), як автор невитіюватих великоформатних картин з міськими вуличними сценами і камерних — із закулісного життя танцівниць. Й остання із серій — динамічні й органічні портрети представників одеського артистичного і наукового світу, що представлені в момент творчого натхнення.
Розлогі коментарі підготовленої лектором мультимедійної презентації, в якій репродукції творів Кучера-Куцана чергувалися з фотографіями з його життя, наданими дружиною митця, художником-реставратором Ольгою Куцан, повідали багато цікавого про цю особистість, про періоди його навчання, становлення, визнання за кордоном у 2000-х роках (Німеччина, Франція), участь у «Русских сезонах» у Ліоні, про його погляди на мистецтво. Цьому також сприяло знайомство із щоденниковими записами Вадима. На ледь освітленій сцені спершу в сутінках, а потім у вечірньому мороку (насувалася злива) доносився натхненний голос промовця, а на великому екрані неквапно змінювалися слайди феєричного живопису майстра, що загалом справляло яскраве, майже магічне враження. Навіть коли пішов дощ, публіка не розбіглася, а на запрошення лектора підійшла під укриття сцени.
Ця лекція — лише один із заходів з увічнення пам’яті та популяризації творчості відомого одеського живописця і графіка. 30 серпня в Одеській опері — театрі, архітектура якого з такою любов’ю оспівана художником, відбудеться презентація документально-художнього фільму «Симфонія живопису: життя і творчість Вадима Кучера-Куцана».

Володимир КУДЛАЧ

Кудлач В.А. Симфонія живопису Вадима Куцана // Чорномор. новини. – 2016. – 20 серп. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-8028.html

Фото автора та з сайтів http://subscribe.ru/ та http://timer-odessa.net/