Мій співрозмовник — один з ініціаторів проекту, дослідник-краєзнавець, заступник директора з наукової роботи Одеського художнього музею Сергій СЄДИХ.
— Минулої осені, в день пам’яті Киріака Костанді, група ентузіастів провела суботник на Другому християнському кладовищі. Тоді ми прибрали могили Киріака Костанді, Тита Дворникова, Павла Волокидіна. За цей період могили позаростали і потребували нового розчищення. Ми проанонсували ініціативу в соцмережах, на сайтах, на ТРК «Глас» (причому ми їх про це навіть не просили). Люди доброї волі, згуртувавшись 14 серпня, розчистили названі та нововиявлені могили від кущів, викорчували пеньки, впорядкували доріжки, де це було потрібно — поновили написи, закріпили фото на пам’ятниках.
— Можна сказати, що рух за збереження пам’яті про видатних художників Одеси за неповний рік набув організованих форм?
— Перше завдання, яке ми ставили перед собою, — це розчистити могили, а друге — виявити поховання інших художників. На картах, відповідно до архівних документів, були вказані могили, які нас цікавили, але ще не віднайдені. Цього разу прибрали могили Костанді, Дворникова, Волокидіна, Єфимова, Буковецького, архітектора Троупянського, які розташовані неподалік, на ділянках № 22 та 17. Там натрапили на могилу Віри Холодної і теж її впорядкували. На місце спочинку Олександра Дерибаса сил уже не вистачило.
Напис на надмогильній плиті Павла Волокидіна вже й прочитати було неможливо, тож ми промили її хлорним розчином. Якщо надгробки не підтримувати у належному стані, їх свідомо знищать. Ось погляньте на фото, на якому могила Олександра Абрамовича Кіпена. Воно зроблене не так давно. А на сьогодні пам’ятник зник і на цьому місці — нове поховання. Маємо намір поряд встановити хрест, який вказував би, що тут похований відомий професор, засновник Товариства художників імені Костанді.
Іноді городяни з власної ініціативи впорядковують могили художників. Наприклад, Євген Деменок своїм коштом відновив могилу відомого одеського художника-модерніста Михайла Гершенфельда.
— Чиї поховання вдалося відшукати цього разу?
— Я вже говорив про могилу Кіпена. Ми також виявили поховання художників Амвросія Ждахи, у чому нас зорієнтував краєзнавець Тарас Іванович Максим’юк, Володимира Заузе, Анни Гонзаль — старійшини музейної справи та автора першої монографії про К.К. Костанді. Однак ще не вдалося відшукати могили архітектора Федора Нестурха, художника Миколи Скроцького, колишнього директора Одеського художнього музею і голови Одеського відділення СХУ Василя Нестерова та інших. Невпорядковані могили стають легкою здобиччю для користолюбців.
— Це серйозна робота, яка вимагає послідовності та цілеспрямованості і яка не помітна для стороннього ока...
— Впорядкуванню поховань передує велика науково-пошукова робота краєзнавців, мистецтво-знавців, звернення в архіви, починаючи з державного і закінчуючи архівом кладовища. На жаль, у них дуже складно з навігацією. З результатами цих досліджень можна ознайомитися на сайті «Художній некрополь Одеси». Тут розміщена карта кладовища, розділеного на ділянки. Ми давали дівчатам (бо відгукнулися переважно жінки) плани, і вони звіряли з різними альтанками, пам’ятниками. Не зовсім доречне для кладовища сучасне слово «квест» (пошук), але воно мабуть найбільш орієнтоване.
Сайт «Художній некрополь Одеси» ми продовжуємо розвивати. Надалі за підтримки волонтерів, «Вікіпедії» та Одеського художнього музею збираємося розміщувати біографії найвідоміших наших митців. Цей спільний проект отримав назву «Мистецька слава України». Наш внесок помітили і навіть відзначили дипломом за перше місце у номінації «Музей у співпраці з волонтерами» під час цьогорічного другого форуму «Музей: храм муз-2016», який проходив у Меджибожі. Художні персоналії прив’язані до «Вікіпедії», а вона, в свою чергу, посилатиметься на події, які є на наших ресурсах. Є багато відомих одеських митців, але статей про них нема. Мало хто погоджується писати...
Які завдання ставимо перед собою? Перше — зберегти пам’ять про художника, яка є в матеріальному вигляді (пам’ятники і могили). Наступне — задокументувати цей факт, щоб він був зафіксований, щоб була пам’ять навіть, якщо, раптом, пам’ятник знесуть. І третє — щоб наступне покоління про це знало. Адже чимало пам’ятників мають художню та історичну цінність. Наприклад, надгробки скульпторові Луїджі Іоріні, художникові Леоніду Мучнику (автор невідомий) чи Олексієві Попову роботи Олексія Копйова. Що приємно відзначити: цьогоріч, порівняно з минулим роком, молодь становила половину з тих, хто відгукнувся впорядковувати могили митців. Якщо подібні заходи проводити регулярно, то, можливо, такі історичні об’єкти збережуться для наступних поколінь.
— Збереження надгробних пам’ятників вимагає матеріальної підтримки...
— Існує досить багато різних платформ, загальноміських програм, як-от, «Моє місто», які на певних умовах можуть нас профінансувати. Потрібно подати проект, а вони вже під нього збирають кошти (якщо зберуть). Причому гроші автори проекту не отримують — їх переказують на рахунок безпосередніх виконавців проекту.

Розмовляв Володимир КУДЛАЧ

Кудлач В.А. Художній некрополь Одеси // Чорномор. новини. – 2016. – 20 серп. – Режим доступу: http://chornomorka.com/archive/a-8027.html

Фото з сайту http://nekropol.ofam.od.ua/71-2/