У двадцять п’ять років Анрі було обвинувачено в убивстві, якого він не скоював. Довічне ув’язнення у виправній колонії Французької Ґвіани — пеклі на землі, як її називали,— ось що чекало на хлопця. Змиритися та прийняти свою долю? Чи тікати? Знову і знову, з одиночних камер та каторжних катівень, провалюючи спробу за спробою та врешті опинившись у сумнозвісній в’язниці острова Диявола? Звідси не втекти. Людина здається. А метелик уперто б’ється об міцне, непробивне скло ліхтаря. Перепони — ніщо на шляху до світла свободи, яку неможливо втримати за ґратами.