Це сьома книга Станіслава Змерзлого. Вона творилася надзвичайно копіткою працею і писалася полум’яним серцем автора: рядок за рядочком, цеглинка за цеглинкою вибудовувалася сюжетна хвиля, хвилерізом якої хотілося б переконати всіх, що так далі жити не можна. Таку неправду, підлість, біль і байдуже становлення до Людини потрібно всією корчувати на благо нашої святині – України.