Монографію присвячено дослідженню оперного театру в контексті розвитку новоєвропейської музичної культури. Три розділи дослідження сконцентровані на трьох різних ракурсах проблеми: перший аналізує інтонаційну кризу зламу XVI-XVII століть, коли сформувався інтонаційний образ світу, який зумовив конфігурацію новоєвропейської музики. Другий розділ присвячено опері в культурі Європи Нового часу: ролі та місцю, витокам та перетворенню з розваги аристократів на креативну індустрію. У двох нарисах третього розділу оперний театр розглядається як інфраструктурне утворення. Нарешті в післямові оперний театр зіставляється з іншим компонентом музичної інфраструктури – філармонічною залою. Аналіз музичних прикладів супроводжується QR-кодами, що відсилають до розглядуваних арій, постановок, виконань. Адресат книжки – не тільки музиканти-професіонали, але й усі гуманітарії, що цікавляться процесами розвитку європейської музичної культури.