У центрі оповіді авторки показують музей як живий організм, що виживає в умовах війни. Його щоденне життя, евакуація колекцій, блекаути, руйнування і відновлення — усе це передано через образи двох музейних киць, Марісель і Панни Коти, які втілюють риси реальних людей. «Наші киці є голосом музейних працівників, які залишалися на своїх місцях, попри небезпеку. Це розповідь про страх і стійкість, про кохання, втрату і силу культури». Це книга про роботу, кохання, страх і людяність. Про те, як залишатися живими серед руїн»
Переглядів: 10694