У Анатолія та Лесі двоє дітей – старша Юлія й маленький Богдан. У перший день російського вторгнення Анатолій бачить, як люди масово втікають із Києва. Але він переконаний: скоро все закінчиться. Його впевненість передається Лесі, але вона боїться лишатися в столиці під бомбами. Тож родина їде за місто, у невеличке село Антонівку, куди російська армія навряд дійде. Так думає Анатолій. Але Антонівку окупують росіяни. Родина в пастці… Цей березень стане найважчим у їхньому житті. Ця історія про те, як змінюється людина, коли в її дім приходить ворог, про змужніння й дорослішання під впливом страшних обставин.