«Shiplife. Сім місяців добровільного рабства» – розповідь Ольги Мельник про семимісячну роботу за контрактом на круїзному лайнері. Усі події оповідачка викладає у хронологічному порядку, тому читач матиме змогу не лише відвідати разом з нею та командою лайнера різні куточки світу, побувати у круїзах, а й простежити еволюцію непростого, а почасти й доволі травматичного досвіду молодої жінки, яка, підписавши контракт, прийняла умови не тільки праці, а й своєрідної реаліті-гри, в основі якої боротьба за виживання. В цій оповіді все особливо загострено і виразно, адже Shiplife – це існування у замкненому просторі, своєрідна модель світу, Вавилонської вежі, куди авторка потрапила, коли там вже були сформовані свої неписані закони і правила. З іншого боку, це територія вищої школи комунікації, де люди пізнають світ, пізнають іншого – через численні інциденти, конфлікти, діалоги, вчаться (хтось краще, хтось гірше, хтось ніяк) виховувати в собі готовність вирішувати проблеми, бачити їх під різними кутами. На лайнері співіснують представники різних культур, з відмінними сформованими морально-етичними уявленнями, переконаннями. Це люди, які ділять не стільки спільну територію тимчасових праці та проживання, а спільну планету. І найголовніше, чому вони повинні навчитися, – домовлятися. Чи вдалося це головній героїні та оповідачці, виснує читач.