В динаміці розвитку авторської методології малярства Григорій Лоїк уже три десятиліття конструює власний образний світ в цілісності широкої професійної платформи. Велич, радість і біль розташувалися по всьому периметру його творчих зусиль і як театрального художника, і як мистця – станковіста. Триєдність цієї світовідчуттєвої настанови розкрилася і продовжує реалізовуватися у різних форматах творів, закріплюючи індивідуальність Григорія Лоїка в контекстах етичної свідомості та сучасного українського культуро творчого процесу.