Ювілей країни: Австралії – 225

Сідней святкує День Австралії. Фото Алана Девіса, співробітника Стейтової бібліотеки Нового південного Уельсу (Австралія)

26 січня офіційно відзначається День Австралії (1788).

Бібліотека має давні сталі зв’язки з українськими організаціями цієї країни.

До ювілею Австралії сектор відділу обслуговування користувачів «Закордонне українство» розгорнув книжково-ілюстративну виставку «Ювілей країни: 225 років Австралії», яка розповідає про історію відкриття цього прекрасного континенту. Значна частина виставки присвячена життю українців  в Австралії, а також фотоматеріали, які розповідають про тісний зв’язок нашої бібліотеки з цією країною. Пропонуємо матеріал, який включає такі розділи: історія; співробітництво; огляд книжково-ілюстративної виставки.

Сіднейський оперний театр. 1959-1973. Арх. Йорн Утзон

Співробітництво

Австралія – це країна, при згадці про яку теплішає на серці у кожного працівника нашої бібліотеки, бо саме з Фундацією Українознавчих Студій Австралії (ФУСА) та з Державною бібліотекою штату Новий південний Уельс у 1994 р. була укладена угода про співпрацю. Це був перший крок у активному налагоджені контактів з багатьма країнами світу, зокрема з українською діаспорою цих країн.

motika.jpg

Директор ОДНБ Ольга Ботушанська та голова Фундації українознавчих студій доктор Володимир Мотика. 1995.

В рамках цього проекту у 1995 р. директор ОДНБ ім. М. Горького (нині ОННБ) Ольга Федорівна Ботушанська, заслужений працівник культури України, працювала над збиранням і упорядкуванням архівних матеріалів у бібліотеці штату Новий Південний Уельс (Австралія). У 1997 році перебувала на стажуванні в Австралії і завідуюча відділом літератури іноземними мовами ОДНБ ім. М. Горького Богатирьова Тетяна Василівна. На протязі майже року в стінах нашої бібліотеки працював Голова Фундації Українознавчих Студій Австралії, доктор Володимир Мотика. Спільна наукова робота, збір інформації та впорядкування архівів як українців далекого континенту, так і україністів нашої землі були схвально сприйняті Міністерством культури України та австралійськими партнерами.

Спільна праця принесла чудові результати: з 1995 до 1998 рік ми отримали 2317 примірників видань з-за кордону. Такі документи, як «Альманах українського часопису «Вільна думка»», «Фундації Українознавчих Студій в Австралії», «Українці в Австралії: матеріали до історії поселення українців в Австралії», «Видавничі катедри українознавства в Австралії», допомогли нам глибше пізнати і ще більше полюбити цю чудову країну, яку її доброзичливий, веселий і щирий народ називає «Lucky Country» - країною щастя.

p-uels.jpg

Читальний зал і довідковий відділ Стейтової бібліотеки Нового південного Уельсу. Внизу: Виставковий зал та Інтернет-кафе Стейтової бібліотеки 

Допомагають вивчати цю екзотичну країну архіви і твори окремих українських літераторів та митців з Австралії, якими вони щедро поділилися з нами: Дмитра Нитченка, Зої Когут, Клавдії Фольц, Василя Онуфрієнка, Степана Радіона, Володимира Савчака, Леоніда Денисенка та багатьох інших.

Традиційним став у нашій бібліотеці День Австралії. Щорічно це свято викликає великий інтерес одеситів, яких цікавлять і старі видання про Австралію, і нові надходження. Особливий інтерес проявляють користувачі до сучасного громадсько-політичного життя Австралії, до життя української діаспори – однієї з найбільших діаспор світу. Українці Австралії є найщирішими і найяскравішими носіями прадавніх українських традицій, української культури, чудової української мови.

ekspo.jpg
Експонати виставки

Історія

Хто з нас не мріяв бодай у дитинстві про мандри, про подорожі, про чарівний дивоцвіт небачених країн? Хто не хотів першим ступити на незнані ніким в світі землі, помилуватися чарами незайманої природи, побачити над головою чуже небо?..

Допоки жива людина, доти й живе у ній мрія про дивокрай. Таким вічно живим, вічно чарівним, вічно звабливим дивом завжди була Австралія – країна, яка сьогодні святкує свій ювілей – 225 років.

До 1770 року до невідомих австралійських берегів коли-неколи прибивало бурхливими океанськими хвилями кораблі мореплавців, які подорожували морями та океанами і відкривали нові землі. Але войовничі тубільці, які жили на землі майбутньої Австралії, неодмінно зустрічали списами усіх пришельців.

І лише в 1770 році англійський мореплавець Джеймс Кук відкрив східне австралійське узбережжя і приєднав ці землі до англійської корони. І все таки не він був першим відкривачем «Терра Австраліс». Ще на початку ХVІІ століття невеликий голландський корабель «Дюйфкен» - «Малий голуб» - з капітаном Вілем Яншем – дослідив і наніс на мапу північний берег Австралії, думаючи, що це була Нова Гвінея.

26 січня 1788 року капітан Артур Філіп (Arthur Phillip) висадився в бухті Сіднея, підняв британський прапор і заснував першу колонію - Новий Південний Уельс. Це сталося через 18 років після відкриття континенту капітаном Джеймсом Куком. Філіп назвав нове поселення Сідней  на честь британського міністра внутрішніх справ. До 1808 року цей день відзначався як День першої висадки або День Основи. У 1818 році, на 30-річчя колонії, губернатор Маккуаері велів салютувати з 30 гармат і надав державним службовцям вихідний. Незабаром цю традицію перейняли банки і багато громадських організацій. У 1888 році в  усіх столицях колоній (за винятком Аделаїди) відсвяткували століття висадки першого флоту як День ювілею, а до 1935 року усі штати країни святкували 26 січня як День Австралії.

Довгий час офіційний вихідний приходився на понеділок, найближчий до 26 січня. З 1994 року офіційний вихідний і усі святкування приходяться саме на 26 січня. День Австралії - найулюбленіше свято австралійців.

В день свята тисячі глядачів збираються біля найвідомішого моста Harbour Bridge, щоб помилуватися тим, як перші сіднейські пороми борються за звання Чемпіона Поромів. Сьогодні це змагання (Ferryfhon) стало головною традиційною частиною святкування Дня Австралії. Зранку пароми проходять навколо порту; в ході цього моціону вибирається найяскравіше оздоблене судно. Переможець оголошується на вечірньому концерті – “Джаз на воді”. Регати, пікніки для гурманів, офіційні церемонії, сімейний відпочинок - усе це частини фестивалю, присвяченого національному Дню Австралії. Тільки в один Сідней прибуває до 2 млн. учасників.

Святкування прикрашають численні фейєрверки. Найбільші світлові шоу щорічно проходять в третьому за розміром місті країни - Перті.

В день Австралії в Сіднеї стартує музичний фестиваль, в Аделаїді - матч по крикету. У Канберрі проходить концерт живої музики, а також вручення однієї з найпочесніших нагород країни - Австралієць року. За традицією із зверненням до нації виступає прем'єр-міністр.

День Австралії - ідеальний час для того, щоб кожен міг вдягти майку, капелюх, шкарпетки  з австралійським прапором і носити це з неприхованою гордістю. А також самий час прикрасити будинок повітряними кулями і прапорами, щоб він виглядав святково. Є і така традиція: колеги австралійців, що працюють за кордоном, дарують їм цього дня подарунки. Працівникам-австралійцям дозволений довгий ленч або навіть  можливість піти з роботи раніше.

Міська бібліотека Сіднею. Внизу: інтер’єри міської бібліотеки Сіднею (хол та інформаційна катедра)

Австралійське місто Сідней визнане найкращим туристичним місцем у світі. Про це свідчать результати опитування, що проводиться серед читачів головного американського журналу подорожей «Конде наст Трэвел» (Conde Nast Travel). У ньому взяли  участь 387 тисяч передплатників з усього світу. Сідней цього року отримав найвищий бал (87,7), обігнавши Флоренцію (86,8), Сан-Франциско (85,9) і Бангкок (85,8), ставши до того ж і «найдоброзичливішим містом». Більш того, другий найбільший мегаполіс П'ятого континенту - Мельбурн - також увійшов до списку улюблених туристичних місць (76,3), залишивши позаду новозеландські Квинстаун, Крайстчерч і Велінгтон.

Стейтова бібліотека Нового південного Уельсу. Австралія

Огляд книжково-ілюстративної виставки

Перегорнемо ж кілька сторінок книжок, які розповідають про життя, цієї країни.

Перлина виставки – книжка «Австралия: история открытия и колонизации, растения и животные пятой части света: пер. с нем.».  (СПб: Издание Е. Лихачевой и А. Сувориной, 1871. – 394 с. : 106 карт. и рис.). Цьому виданню більш як 140 років, але більш повною інформацією про Австралію володіє хіба що австралійська енциклопедія, видана у 1925 році.

Не менш коштовною перлиною є книжка Сальгарі Е. «Страна чудес: путешествие по Австралии: пер. с итал.» (СПб : Издание журнала «Домашняя библиотека», 1896. – 186 с.). Це чудова повість про мандрівку трьох друзів лісами та пустелями Австралії, про їх зустріч з ніколи не баченими рослинами, птахами, рибами та ссавцями. Від кожної сторінки цієї повісті віє пахощами таємничої країни...Цій книжці 117 років!

115 років налічує книжка Коропчевського Д. А. «Австралия и австралийцы: этнографические очерки»  (М. : Издание Научно-популярной библиотеки В. Н. Маракуева, 1889. – 58 с.). Хоча за обсягом сторінок ця книжка не дуже велика, але з її сторінок ми отримуємо глибоку інформацію етнографічного характеру про життя і побут аборигенів Австралії: про австралійську расу та фізичні ознаки австралійців; про їхнє житло, одяг, їжу, господарське начиння; про суспільний устрій австралійців; про їх вірування, пізнання природи, мистецтво і навіть можливе майбуття...

Дуже цінним виданням є книга «Австралия: иллюстрированный географический сборник, составленный преподавателями географии А. Крубером, С. Григорьевым, А. Барковым и С. Чефрановым» (М. : Изд-е Тов-ва И. И. Кушнерев и Ко, 1903. – 343 с.: 38 рис. в тексте, 10 рис. на отд. листах). Сторінки цієї книги ведуть нас від Західної Австралії до австралійських Альпів, від Сіднея до Блакитних гір, вздовж берегів Північної Австралії, по річці Фляй, по Соломонових островах; ми знайомимось з природою Гавайських островів, Квінсленда, з побутом туземців Австралії, з жителями Антарктичного океану.

Такою ж цікавою привабливою є книга Сиверса В. и Кюкенталя В. «Австралия, Океания и Полярные страны : пер. со 2-го перераб. нем. издания Г. Г. Генкеля, с дополнениями профессора харьковского университета А. Н. Краснова». (СПб: Книгоиздательское Т-во «Просвещение», 1907. – 666 с. : 198 рис. в тексте, 13 карт, 9 хромолитографий и 15 гравюр и автотипий). Важко собі уявити більш цікаве історичне і більш детальне географічне дослідження історії відкриття не лише Австралії та Океанії, а й ґрунтовний опис материка Австралії : устрій поверхні, зрошування, озера, великі річкові системи, складчасті гори, клімат, флора, фауна, населення тощо.

Ці книжки, які є окрасою нашої виставки, є свідченням великого інтересу до історії Австралії і великого бажання розкрити перед читачами її дивний і прекрасний світ.

Не менш цікавими є дві маленькі книжечки, видані в Петрограді в 1918 та 1923 роках. Це були перші роки радянської влади. Перша з них – «Тетрадь – атлас : Австралия с Океанией» / составили С. П. Бобин, С.Е. Марков, Ю. И. Менжинская [и др.]. (Петроград: Культурно-просветительное кооперативное Т-во «Начатки знаний», 1918. – 14 с.). Це видання є зошитом-атласом з питаннями і вправами з географії Австралії та Океанії та кількома мапами, на які треба наносити відповіді на питання авторів книжки. Крім цього, є діаграми, на яких відображені глибоководні западини, гірські вершини, середні місячні температури у великих містах Австралії, місячні опади в міліметрах, порівняльна кількість худоби в Австралії та Росії тощо. Для тих молодих людей, хто цікавився в ті буремні роки Австралією та Океанією, ця книжка була дуже корисною.

Поряд з нею – книга Белова А. М. «По Австралии и островам великого океана: поездки Ф. Карпентера». (Петроград: Мысль, 1923. – 86 с.: рис.). В цілому, вона присвячена життю та звичаям австралійських туземців на лоні чудової природи.

Перше фундаментальне видання, яке увібрало в себе всі відомості про Австралію - це «The Australian Encyclopedia in 6 vol.», надруковане вперше у 1925 р., а потім перевидане у 1958 та у 1972 рр.

Дуже яскраво, повно, глибоко і всебічно знайшла своє відображення історія Австралії у всесвітньо відомій енциклопедії: «Encyclopedia Britannica in 23 vol.». (Chicago; London; Toronto; Geneva; Sydney; Tokyo; Manila : Encyclopedia Britannica, inc., 1968. – Vol. 2 – Р. 774-814) та в «Encyclopedia of Ukraine : in 6 vol. / edited by V. Kubijovuc. – Toronto, Buffalo, London; University of Toronto Press, 1984. – Vol. 1. – P.137-139.

В «Енциклопедії української діаспори», в 5 т., виданій у Києві, Нью-Йорку, Чикаго, Мельбурні Науковим Товариством ім. Шевченка в Америці та Фундацією Приятелів Енциклопедії українознавства у 1995 році. – Т.4 (Австралія – Азія - Африка). – С. 17-23., були висвітлені найвизначніші події австралійської історії. Особливо цікавим є питання австралійсько- українських зв’язків і перших українських поселенців, а також українсько-австралійських взаємин після 1948 – 1950 років. Висвітлені також економічні відносини, організація суспільної структури, а головне – наведений великий бібліографічний список літератури, складений В. Маркусем.

Ще одне глибоке дослідження австралійської історії – стаття Лапки М. в «Енциклопедії українознавства»/ гол. ред. В. Кубійович. (Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1955. –Т.1. – С.15-16.). Велику увагу автор приділяє історії поселення українців в Канаді, історії створення українських громад, які пізніше назвали стейтовими громадами, якщо вони діяли в центрах стейтів. Є цікаві факти про українців-католиків Австралії; про православну українську церкву; про шкільництво українців на землях Австралії; про науковців, які гуртуються у відділах НТШ й УВАН. Головна думка статті полягає в тому, що плекання українського національного життя не потрапляє на жодні перешкоди з боку влади.

 На протязі 50-60-х рр. вийшли друком книжки про Австралію, які знайшли місце на нашій виставці. Найкоштовніша з них – «Народы Австралии и Океании» / под ред. С.А.Токарева, С.П. Толстова. (М.: Изд-во АН СССР, 1956. – 850 с.). Це видання – ґрунтовне дослідження життя та звичаїв народів Австралії та Тасманії. Починаючи з історії колонізації та етнографічного вивчення Австралії і Тасманії та походження їх корінного населення, через багатство мов австралійців до суспільного устрою цих країн, через питання релігії австралійців до народної творчості – ось шлях читача, який він має пройти, щоб ознайомитись з народами Австралії, Тасманії та Океанії.

Дуже цікавою і цінною є книжка «На шляху до єдиної У.А.П.Ц. на чужині», видана у Сіднеї-Мельбурні в 1957 р. Консисторією У.А.П.Ц. в Австралії. Історія видання цієї книжки така: 29-31 грудня 1956 р. в Мельбурні з благословення Високопреосвященного Митрополита Ніканора відбувся Другий Черговий Собор Української Автокефальної Православної Церкви в Австралії. Собор вказав істинний шлях до справжньої, в дусі Христових заповітів церковної єдності, бо вже стали відомі порушення церковної єдності в УАПЦ на чужині та спробам її привернення. Виконуючи доручення Собору, Консисторія УАПЦ в Австралії випустила в світ цей збірник, в якому вірні нашої Церкви знайдуть правдиве висвітлення подій та почують авторитетний голос Церкви, яка до них через Собор промовила.

Книга Маунтфорда Чарлза «Коричневые люди и красные пески:  Путешествие по дикой Австралии». (М. : Госуд. изд-во географической литературы, 1958.). Автор книги багато років сподівався і мріяв помандрувати в західні пустелі Центральної Австралії. І ось, нарешті, після довгої підготовки всі відправились в дорогу, щоб пожити серед аборигенів, вивчаючи їх мистецтво, легенди, звичаї.

В 60-х роках з’явилися книги загального плану, які висвітлюють життя Австралії: Вартумян Є.Л. «Австралия : экономика и внешняя торговля».  (М.: Внешторгиздат, 1963. – 154 с.); Червинский «В стране кенгуру и эму».  (М. : Наука, 1964. – 166 с.); Юхименко І. «Шляхами Австралії». (К.: Вид-во політичної літератури України, 1966. – 71 с.); путевой альбом Владимирского Л. «Австралия: текст, рисунки». (М.: Советский художник, 1968.). Коли дивишся на ці замальовки, відразу згадуєш слова Жюля Верна: «А я говорю, повторюю вам, клянусь вам, що цей край – найбільш цікавий на всій земній кулі».

В 1969 році вийшла друком книга Кабо В.Р. «Происхождение и ранняя история аборигенов Австралии». (М.: Наука : Главная редакция восточной литературы, 1969. – 406 с.). Бібліографічний список кількістю 812 позицій українською та англійською мовами робить це видання безцінним.

Сімдесяті роки подарували нам чудову книгу Роуза Ф. «Аборигены, кенгуру,  реактивные лайнеры». (М. : Наука: Главная редакция восточной литературы, 1978. – 278 с.). Майже весь матеріал книги присвячений життю аборигенів Австралії. Цілком ясно, що аборигени прийшли сюди значно раніше, ніж коли це допускалось зовсім недавно. І культура їхня більш давня, ніж говорили про це ще вчора. В 1968 році в Сіднеї відбулась перша національна конференція аборигенів Австралії. Одною з її головних вимог було введення законодавства, яке буде вважати злочином будь-яку дискримінацію на тлі расової або національної приналежності. Нарешті у 1970 р. зріст національної самосвідомості проявився знову, на цей час – в своєрідній формі, в якій, однак, міститься наполегливе бажання голосно заявити про свій нерівноправний стан у сучасній Австралії. В цьому році Австралія урочисто відзначила як своє національне свято двохсотрічну річницю висадки капітана Джеймса Кука на східному узбережжі континенту Австралії – там, звідки почалась англійська колонізація континенту. Це свято стало водночас і трагічною віхою в історії її корінного населення, бо з цього часу почалось систематичне знищення корінного населення та експропріації її земель. З ХVІІІ ст. чисельність корінних жителів Австралії скоротилась в кілька разів.

В 70-80-ті рр. минулого століття побачила світ ціла низка наукових праць, які присвячені історії Австралії, в цілому, та окремі роботи радянських вчених, які окреслюють соціально-економічний та географічний устрій і правову систему держави Австралії. До такого видання не можна віднести книгу Чехоніна Бориса «Австралийцы у себя дома». (М.: Политиздат, 1975 – 143с.). Адже ця робота журналіста-міжнародника – жива, захоплююча розповідь очевидця про поїздку на п’ятий континент, це знайомство читача з історією країни, з її культурою, традицією, побутом, так би мовити, по живих слідах.

Серйозним науковим дослідженням є праці радянських вчених, які базуються на архівних документах та досить повно розкривають історію заселення материка, колонізацію, становлення державності. Так, в збірці статей «Австралия и Океания: история и современность»/ ред. А.А. Губер, К.В. Малаховский. (М.: Наука, 1970. – 280с.), представлено ряд вельми цікавих робіт, які висвітлюють окремі історичні події Австралії, її соціально-економічний устрій, демографічну та етномовну ситуацію.

Ґрунтовним дослідженням є також монографія Малаховського К.В. «История Австралии». (М.: Наука, 1980. – 400с.), в якій аналізуються процеси заселення, колонізації та знову ж таки процеси формування держави.

Не менш значущим доробком є монографія Рудницького А.Ю. «Двести лет австралийской истории: концепции национального развития». (М.: Наука, 1987. – 221с.), де в хронологічній послідовності описується процес становлення австралійської державності.

Неможливо не згадати про роботи радянських вчених, які досліджували економічний, фінансовий, сільськогосподарський, промисловий розвиток Австралії. До таких робіт відноситься монографія Андреєва В. М. «Австралийский Союз: экономико-географическая характеристика». (М.: Мысль, 1970. – 328 с.), збірка статей «Австралия и Океания: история, экономика, этнография» (М.: Наука, 1978. – 158с.), дослідження академіка Черекаєва А.В. «Животноводство Австралии». – (М.: Колос, 1981. -176с)., монографія Рубцова Б.Б. «Финансы, денежное обращение и кредит Австралии». (М.: Наука, 1981. – 214 с.), монографія Виборнова В. Я. «Тяжелая промышленность в экономике и политике Австралии». (М.: Наука, 1982.- 100 с.) тощо.

Та для нас особливо цінними є передусім твори українців Австралії, які не забувають свого коріння, свого народу, своєї Батьківщини та передають нам свій доробок, діляться своїми враженнями про Австралію. Хіба тут можна не згадати про Степана Радіона, уродженця Волині, письменника, громадського діяча та великого патріота України, її вірного сина. З його збірки віршів та прози «Із Пожовклих Листків в Австралії». (Аделаїда, 1998. – 146 с.), можна познайомитися з його перебуванням на чужині та проникнутися глибокою шаною до людини, яка таким серцем, болем та пам’яттю творить такі рядки :

«…Я скрізь в Європі ходив

І в Австралії блукаю.

Мене буревій зродив

Я Вкраїну шукаю.

Вона далеко звідціль

За морями, далеко,

Десь там за тисячі миль.

Прилинь хоч ти, лелеко…»

Своїми враженнями про п’ятий континент ділиться австралійський лікар, вихідець з Києва Павло Ангелуца, який в своїй книзі «Австралія надзвичайна» . (М.: Су Джок Академія. – 336 с.), знайомить читача з 8-річним перебуванням тут, аналізує життя, розкриває проблеми міграції та при цьому наводить численні медичні поради.

Враховуючи специфіку нашого сектору «Закордонне українство», неоціненним здобутком для виставки є австралійські видання про життя української громади на зеленому континенті. Цінним доробком є «Українці в Австралії: матеріяли до історії поселення українців в Австралії». (Мельборн: Накладом Союзу Українських Організацій Австралії, 1966. – 862 с.). Також одним з таких видань є «Будівничі Катедри Українознавства (Пропам’ятна Книга)».  (Сідней: Фундація Українознавчих Студій в Австралії, 1984. – 80с.). Саме тут можна ознайомитися з видатними діячами на культурно-освітній ниві та церковно-громадському житті українців Австралії.

До 40-річчя «Вільної Думки» зародилася ідея видати альманах про історію поселень українців на п’ятому континенті, їх суспільно-громадські, культурні й церковні організації та про піонерів українського життя в Австралії. Й такий «Альманах Українського Часопису «Вільна Думка» та «Фундації Українознавчих Студій в Австралії» побачив світ в 1994 році в Сіднею.

До 50-річчя поселення українців в Австралії вийшов в друк енциклопедичний довідник «Українці Австралії». (Сідней, 2001. – 672 с.). Тут подається інформація про нові здобутки української громади в Австралії, це – довідник про людей, які творили піввікову історію поселення.

Кожна книжка, яка представлена на нашій виставці, має неоціненне значення. Тут й альбоми, й довідники, енциклопедії, художні твори і серйозні наукові монографії тощо. Тож будемо раді бачити бажаючих пройтися слідами історії, побуту, звичаїв, устрою Австралії та познайомитися з її видатними українцями, нашими побратимами.

Виставка ілюстрована фотографіями Алана Девіса, працівника Стейтової бібліотеки Нового Південного Уельсу, які зроблені 10 січня 2013 р.

Бібліографічний список літератури

 

 

Створено: 24.01.2013
Оновлено: 18.11.2019
Переглядів: 3128




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.