До Дня журналіста України
6 червня відзначається День журналіста – щорічне професійне всеукраїнське свято працівників засобів масової інформації. Ця дата святкування була обрана невипадково. Саме цього дня 26 років тому (1994 р.) в Брюсселі Національна спілка журналістів України переважною більшістю голосів була прийнята до лав Міжнародної федерації журналістів – найбільшої в світі організації професійних працівників ЗМІ.
Журналістів часто називають представниками "четвертої влади", підкреслюючи значущість професії, адже ЗМІ роблять надзвичайний внесок у розвиток країни. Вони є авторитетним джерелом інформації, вагомим важелем впливу на політичні, економічні, культурні й духовні процеси у житті держави і людини.
Сьогодні професія журналіста чи не перша у рейтингу популярності серед молоді. Найактуальніші проблеми і болючі питання сьогодення; бурхливі події і «гарячі точки»; сміливі і відверті питання до влади і щира розмова зі спільнотою – усе це, ви, журналісти, доносите людям, формуючи відкритий суспільний інформаційний простір.
Думками про особливості професії журналіста та своїми поглядами щодо ролі бібліотеки ми запросили поділитися відомих майстрів пера: Тіну Арсеньєву (Валентина Левчук), Романа Кракалію, Олександра Галяса.
- Праця журналістів вимагає професіоналізму й таланту, сміливості та креативу, а інколи й жертовності. Які якості для журналістів сьогодні є найголовнішими?
Тіна Арсеньєва – журналіст, письменниця, поетеса, завідувачка відділу культури газети «Вечерняя Одесса», член Національної спілки журналістів України та Національної спілки кінематографістів України |
Серед творчого доробку автора поетичні збірки: «Обрывки мистерий : стихи» (1993), «Путь и дом : стихи» (1998), «Луна в колодце» (2002), «Под открытым небом» (2008) та інших
Тіна Арсеньєва: Правдивість завжди була поцінована дуже високо. Аж надто високо, часом. Нерозслідуване вбивство першого редактора газети «Вечерняя Одесса» Бориса Дерев’янка – сумне підтвердження цій тезі, як і інші випадки розправи над журналістами за правдиве слово.
Для журналіста важливе критичне мислення, перевірка, наскільки це можливо, отриманої інформації, виважене ставлення до неї.
Роман Кракалія: Найголовнішими якостями українського журналіста мають бути: україноцентризм, освіченість та уміння постійно вчитися – не лише удосконалювати свої знання, а й пізнавати нове, розширювати межі фаховості. А ще, безперечно, дотримання букви Закону, служіння правді. І обов’язково – порядність, чесність, особиста мужність.
Олександр Галяс: Як завжди – цікавість до життя в усіх його проявах.
- Бібліотека - це багатогранний інформаційний простір. Яка, на вашу думку, роль бібліотек, їх завдання у формуванні інформаційно розвинутого демократичного суспільства?
Тіна Арсеньєва: Наскільки доводиться спостерігати, у розвинених країнах, незважаючи на новітні, невідані досі можливості електронних носіїв, ніхто не квапиться скоротити чисельність носіїв паперових. Я давно називаю комп’ютери “парком Юрського періоду”: зненацька щось там перемкнуло, немає струму – та й пропала база. А рукописи, як відомо, не горять... Ну, а якщо без жартів, то бібліотека, як їй визначено, надає інформацію: первісно на глиняних дощечках чи пергаменті, тепер на папері й моніторі. Значно підвищується її виховна функція, орієнтація в отриманих читачем знань, щодо прищеплення того ж самого критичного мислення. Та й соціалізація тепер на часі, бо наявність електронних систем спілкування розпорошує суспільство на «атоми».
Роман Кракалія – заслужений журналіст України, письменник, член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України |
Автор книг: «Блукаючі острови : повість і оповідання» (2012), «Невизнані герої : до 70-ї річниці Української Повстанської Армії» (2012), «Три барви Дунаю, або Чужий серед чужих, не свій серед своїх : роман-колаж» (2017), «Десять оповідань, або З оповідок дідуся Парамона» (2018) та інші. Свого часу незмінний завідувач відділу культури найстарішого на Одещині періодичного видання – газети «Чорноморські новини». Публікується у різних виданнях.
Роман Кракалія: Бібліотека – скарбниця знань, які лежать у сховищах і чекають запиту. Потрібно зробити їх доступними в сенсі поінформованості суспільства. Це, передовсім, оцифрування видань.
Олександр Галяс: Бібліотеки покликані ставати центрами культури, але для цього їм потрібно надати більших можливостей, у тому числі, для заробітку.
- Ваші улюблені книжки, які, можливо, відіграли вирішальну роль у професійному виборі. Щоб ви порадили читати сьогодні молоді, яка мріє чи обрала професію журналіста?
Тіна Арсеньєва: Почну з того, що журналістика не була моїм професійним вибором, просто так ситуативно склалося, і я не шкодую. Журналістика має різноманітні галузі, тут важко радити, хто й що саме мав би читати. Головне, щоб людина читала змалечку класичну літературу: це виховує смак і прищеплює чутливість до Слова.
Роман Кракалія: Про книжки у нашій професії. Потрібно читати багато і завжди, але виробити для себе певну систему, бо ж не варто читати все поспіль. Читати, коли є вільна часинка, у транспорті, у черзі тощо. Читати книжки відомих у світі колег, класику, нобелівських лауреатів, знати знакових авторів сучасної української літератури.
Серед моїх улюблених книжок: твори представників Розстріляного Відродження, історична тематика, зокрема, з історії визвольних змагань 1917-1921 та 1930-1950 рр., історії української культури (все це від нас при тоталітарному режимі ховали), з історії мистецтв. З-поміж улюблених авторів – Євген Гуцало, Юрій Горліс-Горський, Василь Портяк, Мирослав Дочинець, Джон Стейнбек, Джером Девід Селінджер… На робочому столі завжди під рукою Біблія в перекладі Івана Огієнка та Кобзар.
Олександр Галяс – журналіст, письменник, літератор, член Національної спілки журналістів України, заступник головного редактора газети «Порто-Франко» |
О.В. Галяс є автором багатьох краєзнавчих видань: «Сегодня и навсегда... : очерки истории Одесского академического театра музыкальной комедии им. М. Водяного» (2017), «И "звезда" – "звездою" говорит, или 30 "звезд" под одной обложкой» (2011), «Французи в Одесі» (2012), «Утёсов – знакомый и незнакомый» (2016) та ін.
Олександр Галяс: У 20 років проковтнув «Остановиться, оглянуться» Леоніда Жуховицького, але тоді й гадки не мав, що буду займатися журналістикою. Читати молоді раджу якомога більше, але чи варто професійно займатися журналістикою – велике питання.
- Ваш самий незвичний, доленосний чи курйозний репортаж?
Тіна Арсеньєва: У мене нема репортажів, я арт-критик. Певною мірою доленосним вважаю входження в професію, працю в газеті «Вечерняя Одесса»: це висока школа. Ну, отак мене й «знает вся Одесса»... якщо я влучно роз’ясню художнику дещо про нього самого, а світові – про художника, то й вже, кажуть, добра справа.
Роман Кракалія: Репортаж у класичному сенсі – не мій жанр. Запам’яталося інтерв’ю з Валентином Морозом (1992), колишнім в’язнем сумління, якого свого часу обміняли на американського розвідника. Зустріч ця стала доленосною, як і пізніші зустрічі з тими, хто спізнав того пекла… А щодо незвичних репортажів… У молодіжній газеті, в якій тоді працював (а це були 1970-ті роки), кожен журналіст під наказ мусив написати репортаж про «святкову демонстрацію трудящих». Там по один бік майдану – трибуна з воєнним пам’ятником, а навпроти – міська в’язниця. Я пішов по периметру майдану і поговорив з мешканцями. І написав про них (всі вони, звісно, йшли у святкових колонах)… Обійшлось без «оргвисновків». Тоді й з’ясував для себе, що кожен матеріал мусить мати свою концепцію.
(Розповідь про це – у книжці: Десять оповідань, або З оповідок дідуся Парамона / Роман Тарасович Кракалія. – Одеса : Астропринт, 2018. – 87 c.)
Олександр Галяс: Як я «продав» японцям наш Оперний театр. Про це я написав у книзі «Одесские скандалы».
(Одесские скандалы / Александр Галяс. – Одесса : Изд-во Бартенева, 2011. – 200 с. : ил.)
Одеська національна наукова бібліотека щиро вітає всіх журналістів з професійним святом! Бажає творчої наснаги і креативу, удачі та актуальних репортажів, миру і злагоди у родинах, натхнення у праці на благо України!
© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.