Персоналії Фліпар, Жан Жак

Гравер різцем та офортом. Граві­юванню спо­чатку навчався у батька, гра­вера Жана-Шарля Фліпара, потім — у майстерні Лорана Кара, де позна­йо­мився з Ф. Буше та Ж. Б. Пер­ронно. Брав уроки малю­вання у П’єра Аве­ліна. Перша сер­йозна робота — фронтіспіс «Громадське свято, влашто­ване містом Парижем з нагоди одруження дофіна 13 лютого 1747» — була високо оцінена його вчите­лем Л. Каром. У 1755 отримав схва­лення Ака­демії, але так і не був прий­нятий до неї. З 1763 Фліпарт стає улюб­ле­ним гра­ве­ром Ж.-Б. Греза, в якому худож­ник знайшов вдалого інтер­пре­та­тора своїх робіт. Його головна риса, на думку фахів­ців, поля­гала в тому, що він умів зміню­вати свою графічну манеру відпо­відно до худож­ника, якого він від­тво­рював, макси­мально набли­жа­тися до оригі­налів. Йому з одна­ковим успіхом удалося вигра­ві­ру­вати «Полю­вання на тигра» Ф. Буше, «Полю­вання на ведмедя» Ш. ван Лоо та дві «Бурі» Ж. Верне, гра­вюри, які разом з гравю­рами Греза забез­печили йому почесне місце серед граверів-репро­дук­ціо­ністів XVIII сто­ліття. Серед його учнів — Франсуа-Робер Інгуф, який завершив останню гра­вюру Флі­пара «Зцілення роз­слаб­ле­ного Христом» за ори­гі­на­лом Х. В. Дітріха. Виконав велику кіль­кість робіт у сфері книж­кової ілюстрації, зокрема для відо­мого видання «Recueil d'estampes d'après les plus celebres tableaux de la Galerie Royale de Dresde» (Колек­ція гра­вюр із най­відо­міших картин Дрез­денської королівської галереї) (1753–1757).