Етнографічна спадщина Бориса Грінченка – це великої цінності і значення національний скарб. Він постав у важкі часи української історії, коли треба було доводити ідентичність самого народу, його самобутність і неповторність, піднести усну народну творчість до рівня національного документа, що засвідчує право народу на своє національне життя і державну незалежність.

Події нашого часу вимагають відродження етнографії як науки і повернення її в освітній процес і педагогічну практику.

Перевидання вперше через 120 років етнографічних праць Бориса Грінченка. – перший крок на цьому шляху.