У книзі простежено еволюцію етнічного та політичного розвитку населення нинішньої території України від Київської Русі (ІХ – ХІІІ ст.) до набрання ним державної суверенності. У своєму досліджені автор прагнув максимально адекватно представити історичні явища і події, не вдаючись до поширеного в українській історіографії методу ретроспекції, коли минуле подається не в ідентичних назвах і поняттях, але в сучасних, яких не знають письмові джерела. В рівній мірі це відноситься і до історичної етнонімії населення, яка протягом століть була незмінною. Свою нинішню етнічне ім'я воно отримало завдяки просвітницькій діяльності вітчизняних інтелектуалів ХІХ ст. – М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша, П. Чубинського, М. Драгоманова та ін., перетворившись з русів і малоросів в українців.

Автор переконаний, що наукова етика історика не дає йому права осучаснювати минуле, бо, в такому випадку, замість історичної дійсності він пред'явить читачеві псевдо патріотичний фальсифікат.