Поетична творчість Миколи Паламарчука веселковими барвами ллється із душі і серця автора. Чарують духмяні луки, любов до рідної землі, з її солов’їними світанковими просторами. Автор славить українську мову, культуру, звичаї народу, надбаних за споконвік. Вірші вінчає вірою і надією в щасливу долю прадавнього народу на Богом даній землі. З жагою освідчується в коханні найчарівнішому і найдревнішому в світі місту Києву, по тропах якого ходили і ходять великі генії та обожнює село – колисанку земного буття.