Монографія присвячена дослідженню політики Габсбурзької монархії та імперії Гогенцоллернів щодо українського національно-політичного чинника: від її витоків у 16–19 століттях до розробки й реалізації конкретних планів у період від початку Першої світової війни і до виведення військ Центральних держав з українських земель наприкінці 1918 – на початку 1919 рр. Узагальнивши досягнення попередньої історіографії, автор залучив до наукового обігу великий масив раніше не досліджуваних та малодосліджених першоджерел, насамперед матеріалів найбільших німецьких і австрійських державних архівів, а також опубліковану на Заході мемуарну літературу. На цій фактологічній основі розкривається мотивація ставлення правлячих кіл Німеччини і Австро-Угорщини до потреб та вимог українських національно-політичних сил. Особливу увагу приділено причинам та наслідкам укладення Брестського мирного договору 9 лютого 1918 р., діяльності українських організацій та емігрантів, що співпрацювали з політичними та військовими інстанціями Центральних держав, а також впливу польського чинника на політику Відня та Берліна.

Книга розрахована на широку читацьку аудиторію: як на професіоналів у галузі історичних досліджень, викладачів вищої та середньої школи, студентів, так і усіх тих, хто цікавиться історією міжнародних взаємин України.