Тут, у саду, і справді було набагато тихіше, ніж на терасі. Кларк вдихав свіже вологе повітря, розбавлене ароматом квітів і слухав ніч. Ніч ніби розмовляла з ним, намагалась щось сказати йому. Її голосом були пісні птахів, стрекотання комах і крапля минулого дощу на листі дерев, які зі дзвоном падали у траву.