Для того, щоб об’явити свій закон людям, Богові довелося пройти довгий шлях. Це шлях благодаті, який можемо поділити на три етапи: сотворіння, давня історія ізраїльського народу та прихід Ісуса Христа. При цьому жоден з етапів не може бути замінений попереднім. Так старозавітне об’явлення запрошує нас поміркувати про всю поважність закону, який апелює до нашого послуху, а початок має в самому Бозі, авторові сотворіння. Однак не слід забувати про слабкість закону, що виявляється в конкретних ситуаціях, які змушують змінювати приписи. Зрештою, сам закон не спроможний внутрішньо перемінити людину, хоч і є вихователем для неї впродовж її життя. Своєї повноти закон сягає в Новому Завіті. Христос, не маючи на меті додати чи змінити приписи (а радше – їх розуміння), сам є «сповненням» і «кінцем» старого закону. Адже, за словами Григорія з Ельвіри, «не може бути Христа без Закону, ні Закону без Христа, бо Закон свідчить про Євангеліє, а Євангеліє це вдосконалення Закону».