Уявіть, що ви перебуваєте в умовах, коли терези вагів «життя-або-смерть» хитаються, як метроном. Уявіть, що за вашою спиною те заради чого варто жити. А всередині – пам’ять, що визначає вас як Людину. Війна – це завжди про цінності. Але поетична збірка Миколи Вороніна найменше торкається тем, які часто асоціюються у нас із війною.

Ця поезія – передусім про любов, яка рятує нас. Про те, що тримає нас тут, і те, що змушує нас іти вперед. «Лиш боротись значить жить», – писав Іван Франко, а проте важливіше – пам’ятати, заради чого ми боремося.