Спогади Андрія Саннікова, опозиційного кандидата в президенти республіки Білорусь, докладно відтворюють атмосферу, в якій проходила його передвиборна кампанія 2010 року. Відчувши в Саннікові реальну загрозу тоталітарної влади, диктаторський режим кидає на боротьбу з ним весь репресивний апарат, що чудово зберігся з радянських часів. Стеження, затримання, тортури, психологічний тиск, шантаж, суд, СІЗО, пересилки, погрози фізичної розправи, доведення до самогубства в колоніях – описані з документальною точністю. Це читання не було б нестерпним, якби не було свідченням всеперемагаючої сили людського духу в його прагненні до свободи і гідності.

Андрій Санніков – відомий білоруський дипломат, громадський діяч і політик. Працював в білоруському МЗС, представляв Білорусь в Нью-Йорку, Женеві, Відні, Брюсселі. У 1996 році в знак протесту пішов у відставку з посади заступника міністра закордонних справ. Незабаром став помітною фігурою в білоруській опозиції. У 2010 році брав участь в президентських виборах, набрав найбільшу кількість голосів і повинен був увійти до другого туру, однак замість участі в другому турі в день виборів був заарештований і кинутий до в'язниці. В ув’язненні провів 16 місяців. Після звільнення змушений був виїхати з Білорусі. Сьогодні живе і працює в Європі.