Епоха кінця сьомого тисячоліття, зображена Сальвадором де Мадаріагою у романі «Священна жирафа», малює світ, населений тільки чорними людьми. Біла раса давно вимерла, а Європа загинула в геологічному катаклізмі. Деякі науково-технічні та художні досягнення білих європейців, особливо англійців, не без глузування та іронії використовуються іноді чорною цивілізацією, яка повернулася до первісного родового матріархату. Тривіальним в ебонітських приказах та прислівях, розсипаних в книзі, Мадаріага майже не буває, а пародія на десять заповідей та біблійні притчі робить честь його стилізаторському таланту. Літературна спадщина Сальвадора де Мадаріаги — нашим читачам майже невідома — заслуговує набагато більшої уваги, ніж їй приділялося досі. Теми європейської єдності, національного характеру, вічних образів та нової антропології набувають нового й несподіваного звучання в контексті тих змін, які сьогодні переживає світ.