Монографію присвячено з’ясуванню різних юридичних конструкцій договірної інтерпретації, що застосовуються в європейському контрактному праві, а також розробці теоретико-герменевтичної моделі інституту інтерпретації (law of interpretation), що формується в контексті європеїзації приватного права. Відповідно до концепції, викладеної в монографії, до засад такої європеїзації легальних конструкцій інтерпретації слід віднести встановлення зв’язку між: (a) метатеоретичною (соціокультурною) конструкцією інтерпретації; (b) відповідною загальною теоретико-правовою конструкцією, враховуючі основні її історичні форми; (c) теоретичною конструкцією договірної інтерпретації, що містить стратегії тлумачення правових норм, правочинів та договорів; (d) нормативними юридичними конструкціями, закріпленими в законодавстві європейських країн та ЄС, (e) юридичною конструкцією креативного трактування, що потребує імплементації до цивільного законодавства України, а також (f) нормативними конструкціями, які мають бути відкориговані в процесі імплементації нової парадигми інтерпретації. До таких юридичних конструкцій, закріплених у чинному законодавстві України, віднесено крім ст. 213, 637 та 1256 ЦКУ, де реалізовано модель пріоритетності буквального тлумачення змісту правочину, конструкцію недійсності правочину (головним чином ст. 215, 216, 217), а також добросовісність як загальний принцип тлумачення (переважно п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 8, ч. 1 та 5 ст. 12, ч. 1 та 4 ст. 13, ч. 2 ст. 232 ЦКУ). Робота адресується не лише академічним юристам, а й тим юристам-практикам, у сфері професійних інтересів яких проблеми ефективності правового тлумачення в контексті європеїзації приватного права України.