Федір Євстафійович Петрунь - видатний історик, краєзнавець, бібліограф і географ : до 130-річчя від дня народження

1.jpg

У 2024 р. виповнюється 130 років від дня народження відомого українського вченого, історика, географа, краєзнавця та бібліографа Федора Євстафійовича Петруня (1894–1963).

Ф. Є. Петрунь народився 2 березня 1894 р. в с. Устьє, Ольгопільського повіту, Подільської губернії (нині Вінницька обл.) у сім’ї сільського писаря. Закінчив третю одеську гімназію. У 1915–1919 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Новоросійського університету. Наукові інтереси формувалися під впливом професора М. Г. Попруженка. Ще у студентські роки, працював в університетській бібліотеці, а у 1915 р. став одним з її бібліотекарів.

У 1918–1920 рр. Ф. Петрунь викладав історію в Одеській приватній гімназії Л. Т. Бутової і Трудшколі № 53. А після завершення навчання у 1920–1931 рр. працював ученим бібліотекарем і завідувачем наукового відділу комплектування Центральної наукової бібліотеки Вищої школи Одеси. Був організатором кабінету українознавства, збирав картографічні матеріали для кабінету картографії (близько 17 000 од.), що був створений при бібліотеці у 1922 р.

2.jpg

Вивчаючи фонди бібліотеки, Ф. Є. Петрунь звернув увагу на постать і діяльність мовознавця-славіста, професора, першого декана історико-філологічного факультету Новоросійського університету В. І Григоровича. Федір Євстафійович уважно вивчав його рукописну і друковану спадщину, що стало матеріалом для нарисів: «Рукописна збірка В. І. Григоровича» (1927), «До бібліографії друкованих праць В. І. Григоровича» (рос.; 1929), «Передодеський період діяльності В. І. Григоровича та зв’язок її з Україною» (1929).

Ф. Петрунь представляв бібліотеку на Першій конференції наукових бібліотек УСРР (Київ, 1925 р.) і Першому всеукраїнському з’їзді бібліотечних працівників (Харків, 1926 р.). У 1927–1929 рр. їздив у наукові відрядження до іноземних бібліотек і архівів для ознайомлення з картографічними фондами. При об’єднанні у вересні 1930 р. Центральної наукової і Публічної бібліотек (нині Одеська національна наукова бібліотека) Федір Петрунь став співробітником Одеської державної наукової бібліотеки як завідувач відділу періодики та картографії.

3.jpg

Як один із провідних співробітників Центральної наукової бібліотеки Вищої школи Одеси Ф. Є. Петрунь досконально знав її фонди. Це дозволило йому підготувати змістовні огляди матеріалів бібліотеки, які зберігають своє наукове значення. Так, у другій половині 1920-х рр. Ф. Є. Петрунь опублікував кілька статей, присвячених Одеській центральній науковій бібліотеці, у «Библиотечном обозрении» (1925), «Журналі  бібліотекознавства та бібліографії» (1929) та «Записках Українського бібліографічного товариства в Одесі» (1930).

Паралельно з роботою в бібліотеці розгорталася і педагогічна діяльність Ф. Петруня в Одеському інституті народної освіти (1921–1925), де він читав курси історії економічного розвитку України, історії матеріальної культури, та в Інституті народного господарства (1923-1930) – курс економічної географії України. В Одеському інституті народної освіти він з січня 1921 р. виконував функції хранителя музею витончених мистецтв, де займався інвентаризацією музейних матеріалів, підготовкою курсів лекцій з історії мистецтв і з археології, керував екскурсійною роботою. Кафедрою географії в Інституті народної освіти тоді завідував відомий науковець професор Г. І. Танфільєв, під його керівництвом Ф. Петрунь спеціалізувався на історії вивчення території України, вивчав основи фізико-географічного районування, а також організував при кафедрі відділ картографічних матеріалів. В Інституті народного господарства тісно співпрацював з професором О. А. Суховим, якому допоміг у доборі матеріалів і в картографічному оформленні книжки «Наші західні сусіди» («Наши западные соседи»; 1925).

4.jpg

Після того, як 1925 р. за ініціативою відомого тюрколога, арабіста, поліглота А. Ю. Кримського було створено Всеукраїнську асоціацію сходознавства (ВУНАС), в Одесі організували її філію. Серед дійсних членів філії були О. А. Сухов, К. П. Добролюбський, О. Л. Вайнштейн, М. С. Слабченко, С. С. Дложевський, М. Ф. Болтенко, О. О. Рябінін-Скляревський, С. Я. Боровий, М. В. Алексєєв, Б. В. Варнеке та багато інших.  З 1927 до 1933 рр. обов’язки вченого секретаря філії виконував Ф. Є. Петрунь. Примітно також, що коли А. Кримський бував в Одесі, то гостював саме в родині Ф. Є. Петруня. Детальніше про діяльність Одеської філії можна дізнатись із монографії Елли Циганкової «Сходознавчі установи в Україні (радянський період)» (Київ, 2007). Цікавою видається також стаття «До 75-річчя Одеської філії Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (крізь призму родинних спогадів)» (Одеса, 2001), написана сином Федора Євстафійова – Віктором.

5.jpg

Як член ВУНАС Федір Євстафійович готував публічні лекції з економіки, політики та культури східних країн, досліджував українсько-татарські відносини, історію та етнологію тюркських народів, у складі бібліографічної комісії історично-етнологічного відділу працював над зведеним каталогом східної літератури. Члени філії регулярно брали участь у просвітницьких заходах південноукраїнських міст, бували в закордонних відрядженнях та друкувалися на сторінках журналу «Східний Світ». Ф. Петрунь, зокрема, опублікував там низку статей, присвячених так званій «татарській добі» в історії України: «Ханські ярлики на українській землі (До питання про татарську Україну)» – доповідь зробив на Першому Всеукраїнському з’їзді сходознавців, який проходив 23–27 травня 1927 р. у Харкові; «Нове про татарську старовину Бузько–Дністровського степу» (1928), «Ногайці у Західних степах УРСР» (рос.; 1929). А у 1926 р. у «Журналі науково-дослідних кафедр в Одесі» вийшло дослідження Ф. Петруня «Степове Побужжя в господарському та військовому укладі Українського пограниччя». Всі вони написані на високому джерелознавчому рівні. Разом з картами дослідник використав і дані обстеження археологічних пам‘яток матеріальної культури, архівні документи.

6.jpg

У збірниках на пошану відомих українських учених Дмитра Багалія, Михайла Грушевського та Гаврила Танфільєва вийшли роботи Ф. Є. Петруня стосовно тих періодів історії, коли українські землі перебували «під Польщею», «під Литвою» і в боротьбі з татарами. Так, у 1928 р. в «Ювілейному збірнику на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського» з’явилася стаття Федора Євстафійовича «Східна межа Великого князівства Литовського в 30-х рр. XV ст.».

7.jpg

Велику вагу для сучасних дискусій про долю попередника Одеси Качибея-Хаджибея має розвідка «Качибей на старовинних картах» (рос., 1928). У ній автор посилається на праці багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів, які в різні часи торкалися цього питання: О. І. Маркевича, Ф. І. Бруна, С. Сарницького та інших.

8.jpg

Ф. Є. Петрунь був членом Одеської комісії краєзнавства при ВУАН (1923–1931), у складі якої вів бібліографічні розвідки з історії України, підготував до друку політико-економічний атлас для політосвітніх установ, робив доповіді. У друкованому органі Комісії, «Віснику», було опубліковане дослідження вченого, присвячене передісторії Одеси – «Старовинні шляхи Одещини. Історично-топографічна довідка» (1929). Федір Євстафійович провів кропітке дослідження з вивчення шляхів України першої половини ХІХ ст.: визначив напрямки чумацьких маршрутів, наніс на власноруч виготовлену карту дані про поштові  тракти. Схоже, що він не проминув жодного картографіного джерела. А для написання цієї невеликої за обсягом роботи він використав аж 146 джерел: архівні матеріали, карти, описи подорожей та інші.

На початку 1930-х рр. Ф. Є. Петрунь взяв участь у Бозькій експедиції. Своїми роботами експедиція відкрила новий етап у дослідженні археологічних пам’яток у Степовому Побужжі: було виявлено і досліджено низку різночасових і різнотипних пам'яток, які змусили по-новому поглянути на давню історію цього регіону. Експедиція організовувалась і діяла в умовах терору у різних його проявах, що був головним і постійним методом державного правління. Через це значна частина матеріалів експедиції загинула. Доля більшості учасників експедиції була трагічною. Детальніше про експедицію пропонуємо прочитати у дослідженні М. Т. Товкайло «На берегах священної ріки Богу» (Миколаїв, 2018).

9.jpg

Ф. Петрунь активно працював у Комісії дослідження історії Полудневої України. Комісія була створена у 1924 р. академіком М. С. Грушевським при керованій ним кафедрі історії України в системі ВУАН. Комісія проіснувала до 1930 р. Основним результатом її роботи стала солідна двотомна наукова збірка «Полуднева Україна» (під ред. М. С. Грушевського). До першого тому увійшла велика стаття Ф. Петруня «Українські степи за ранньої татарської та литовської доби. Замітки і зауваження». Цей том було видруковано в грудні 1930 р. в Києві, але незабаром практично весь наклад знищили за розпорядженням керівництва НКВС.

16 лютого 1931 р. Ф. Є. Петруня заарештували, але, протримавши в тюрмі трохи більше року, звільнили 5 березня 1932. Після цього Ф. Є. Петрунь почав працював науковим співробітником в Українському науково-дослідному інституті сільськогосподарської меліорації (у подальшому – Український науково-дослідний інститут гідротехніки і меліорації), де до 1936 р. був завідувачем науковим архівом (у тому числі – картографічним фондом) та вченим секретарем інституту.

З 1936 р. викладав в Одеському педагогічному інституті, з колективом якого разом із сім’єю влітку 1941 р. евакуювався з Одеси. 1 вересня того ж року в Майкопі був прийнятий до Одеського університету на посаду в. о. Завідувача кафедрою фізичної географії, а в 1942 р. разом з університетом переїхав до м. Байрам-Алі. Там 8 червня 1944 р. захистив кандидатську дисертацію «Шляхи і підступи до Дністра. Нариси з історії російської географії другої половини XVIII століття» («Пути и подступы к Днестру. Очерки по истории русской географии второй половины XVIII века»). У 1945 р. був затверджений у вченому званні доцента кафедри фізичної географії, її завідуючем він залишався до кінця життя.

10.jpg

Перед евакуацією усю свою бібліотеку вчений залишив у себе вдома під наглядом родича. Однак окупанти дізналися про неї та конфіскували її, а найцінніші примірники вивезли до Румунії. Йдеться про 4 тис. книжок, науковий архів (30 папок з 2,5 тис. сторінок виписок та конспектів), 200 старовинних карт та їх копій, а також 500 фотознімків різних географічних об'єктів Північного Причорномор'я. Для того, щоб повернути найцінніші екземпляри Федір Євстафійович потім їздив до Румунії.

Починаючи з 1952 р., Ф. Є. Петрунь дарував Науковій бібліотеці Одеського державного університету книжки зі своєї приватної колекції. Спочатку ці видання не виділялися в окремий іменний фонд і ставали часткою основного фонду бібліотеки. У 1963 р. Федір Євстафійович зробив останній дар бібліотеці, який згодом став іменним фондом Ф. Є. Петруня. Іменна коллекція Ф. Є. Петруня містить видання на одинадцяти мовах з природничих і гуманітарних наук, таких як географія, геологія, біологія, медицина, військова справа, економіка, психологія, історія, етнографія, філологія і т. п. Фонд охоплює видання XVIII – середини XX ст. При цьому книжкове зібрання має яскраво виражений краєзнавчий характер. Із переліком українських видань іменного фонду можна познайомитися на сторінках бібліографічного покажчика «Українська книга в іменних фондах наукової бібліотеки ОДУ ім. І. І. Мечникова» (Одеса, 1999).

11.jpg

У 1944–1952 рр. Ф. Петрунь був деканом географічного факультету Одеського університету. Незважаючи на свої енциклопедичні знання та наукові праці, так і не став професором.

До періоду 1941–1957 рр. відноситься робота Ф. Є. Петруня, спрямована на аналіз фізико-географічного змісту карт Південно-Західної України XVIII-XIX ст. У 1957 р. учений очолив дослідження фізико-географічного районування території Одеської, Вінницької, Миколаївської та Кіровоградської областей. Результати були опубліковані в монографії «Фізико-географічне районування УРСР» («Физико-географическое районирование УССР») (Київ, 1968).

Наукова спадщина Ф. Петруня нараховує близько 150 праць, більша частина з яких залишилась у рукописах (опубліковано лише 45). Так і не була ні захищена, ні опублікована докторська дисертація «Географія лісового покриву південного Лісостепу Правобережної України в історичні часи» (рукопис зберігається в Науковій бібліотеці ОНУ ім. І. І. Мечникова). Вчений також не встиг видати фундаментальний атлас України XVII ст. з історичними коментарями.

12.jpg

У 1981 р. було видано бібліографічний покажчик, присвячений вченому. Укладачем стала В. В. Самодурова, а науковим редактором та автором вступної статті – Ю. О. Амброз, яка була його ученицею. Юлія Амброз також опублікувала свої спогади про Федора Євстафійовича у другому випуску збірника наукових праць «Національне картографування: стан, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2005)

13.jpg

Життя та діяльність Ф. Є. Петруня досліджували сучасні науковці: О. Є. Музичко, О. В. Білецька, Є. В. Савельєва, В. В. Самодурова, Ю. О. Амброз, Є. В. Бережок, М. В. Алєксєєнко та ін.

Ф. Петрунь був чи не єдиним в одеській історіографії представником своєрідного історико-географічного напряму в історичних дослідженнях. Його праці були надзвичайно важливими для простеження змін у геополітичному становищі Південної України, для локалізації старовинних поселень і встановлення дат заснування міст та сіл регіону. Головними джерелами були старовинні мапи та схеми, багато з яких він ґрунтовно дослідив в архівах. Велику увагу вчений приділяв актовому матеріалу, зокрема ярликам кримських ханів. Вправне володіння іконографічним, текстологічним порівняльним аналізом дозволило скоригувати думки низки дослідників, уточнити важливі факти з історії Південної України, зокрема щодо локалізації старовинних торговельних шляхів, кордонів Кримського ханства та Великого князівства Литовського, Речі Посполитої. Федір Євстафійович також склав низку історико-географічних мап південноукраїнського регіону.

 

До уваги користувачів пропонуємо тематичний список літератури.

Деякі праці Ф. Є. Петруня: 

  1. Границы распространения лесной растительности на территории нынешней Одесской области по первым русским картам // Массивное лесоразведение и выращивание посадочного материала: Труды Республиканской конференции по вопросам развития степного лесоразведения в Украинской ССР. – Киев, 1952. – С. 39-44.
  2. З історії збирання рукописів на Балканському півострові : до 80-ліття «Очерка путешествия по Европейской Турции», В. Григоровича (Казань, 1848) // Бібліологічні вісті – 1929. – № 2/3 – С. 36–47.
  3. К вопросу об источниках «Большого Чертежа» // Журнал научно-исследовательских кафедр в Одессе. – 1924. – Т. 1, № 7. – С. 37–43.
  4. Качибей на старинных картах // Записки Одеського товариства природознавців. – 1928. – Т. 44. – С. 191–198.
  5. Мапа шляхів України першої половини ХІХ ст. : пояснювальні замітки // Зап. Одес. ін-ту нар. господарства. – 1928. – Т. 1 : господарство та право. – С. 91-94, 1 арк. мапи.
  6. Методическое письмо о системе географического вузовского образования. – Одесса, 1956. – 19 с.
  7. Московські переробки західньо-європейських мап (Правобережжя в Московській мапографії) // Ювілейний збірник на пошану акад. Д. І. Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. – Київ, 1927. – Т. 1. – С. 625–635.
  8. Науки фізико-географічного циклу в Одеському університеті за 90 років // Праці Одеського державного університету. – Т. 147, вип. 4 : Геологічні та географічні науки. – 1957. – С. 27–33.
  9. Некоторые теоретические и практические выводы по физико-географическому районированию Правобережной лесостепи и степи УССР. – [Одесса, 1960]. – С. 113–115.
  10. Нове про татарську старовинк Бозько-Дністрянського лиману // Східний світ. – 1928. – №6. – С. 155–171.
  11. Новые и неиспользованные в науке материалы об южной границе лесов Правобережья Украины: междуречье Южный Буг-Днепр. – С. 107–126.
  12. Одеська державна бібліотека // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. – 1930. – Ч. 4. – С. 94–97.
  13. Первые русские карты окрестностей нынешней Одессы и их физико-географическое содержание // Труды Одесского государственного университета. – Т. 145, вып. 3 : Геологические и географические науки.– 1955. – С. 141–149.
  14. Південна межа лісової рослинності у межиріччі Прут–Дністр // Праці Одеського державного університету. — Т. 147, вип. 5 : Геологічні та географічні науки. – 1957. – С. 79–85.
  15. Пути и подступы к Днестру: очерки по истории русской географии 2-ой пол. XIX ст. (в связи с военными операциями русских войск, дипломатическими сношениями и колонизационной деятельностью русского правительства) : Дис. … канд. геогр. наук / Одес. гос. ун-т, г. Байрам-Али. – 1944. – Т. 1–2.
  16. Розшукування з поля мапографії по архівах та книгосховищах Москви, Ленінграду та Сімферополя // Україна: наук. журн. українознавства при ВУАН. – Київ, 1929. – Кн. 37 (жовт.-листоп.). – С. 163–166.
  17. Старовинні шляхи Одещини: історично-топографічна довідка // Вісник Одеської комісії краєзнавства при Українській Академії наук. – 1929. – Ч. 4–5 : Секція соціяльно-історична. – С. 32–43.
  18. Степове Побужжя в господарськім та військовім укладі Українського пограниччя: замітки до Бронєвського та Боплана // Журнал научно-исследовательских кафедр в Одессе. – 1926. – Т. 2, № 2. – С. 91–103.
  19. Східна межа Великого князівства Литовського в 30-х роках XV ст. // Ювілейний збірник на пошану акад. М. С. Грушевського. – Київ, 1928. – С. 165–168.
  20. Тектонико-эрозивные гряды Правобережья УССР и размещение лесного покрова. – [Харьков, 1961]. – С. 51–52.
  21. Українська Наукова Асоціяція Сходознавства : Одеська філія. 1926–1930 / [упоряд. Ф. Є. Петрунь]. – Одеса : Чорноморська комуна, 1930. – 26 с.
  22. Український відділ Одеської Центральної Наукової Бібліотеки // Журнал бібліотекознавства та бібліографії. – Київ, 1929. – № 3. – С. 117–118.
  23. Физико-географическое районирование юго-запада УССР в работах кафедры физической географии Одесского государственного университета им. И. И. Мечникова. – [Одесса, 1960]. – С. 109–112.
  24. Ханські ярлики на українській землі (до питання про татарську Україну) // Східний світ. – 1928. – № 2. – С. 170–185.
  25. Центральная научно-учебная библиотека гор. Одессы // Библиотечное обозрение. – 1925. – Кн. 1. – С. 107–108.

 

Література про життя та діяльність: 

  1. Амброз Ю. А. Именная книжная коллекция Ф. Е. Петруня и история ее формирования / Ю. А. Амброз // Іменні колекції професорів Одеського (Новоросійського) університету в Науковій бібліотеці ОНУнаціональне надбання держави : матеріали науково-практичної конференції. Одеса, 25–26 квітня 2000 р. – Одеса : Астропринт, 2001. – С. 13–17.
  2. Білецька О. В. Поділлєзнавча література фонду Ф. Є. Петруня Наукової бібліотеки Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Історичні колекції у книгозбірнях: проблеми збереження, вивчення і реконструкції», 16–17 вересня 2003, м. Одеса. – Одеса, 2004. – С. 18–26
  3. Білецька О. Дослідник середньовічного Поділля Федір Євстафійович Петрунь (1894–1963) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. – Вип. 11. – Вінниця, 2006. – С. 316–321.
  4. Боровой, С. Я. Воспоминания / С. Я. Боровой. – Москва ; Иерусалим, 1993. – 383 с.
  5. Вайнштейн О. Одеська центральна наукова бібліотека / О. Вайнштейн. – Одеса, 1927. – 55 с.
  6. Музичко О. Є. Взаємодія одеського та київського книгознавчих осередків у листуванні одеситів С. Я. Борового, Ф. Є. Петруня, І. Я. Фааса з киянами Ю. О. Меженко та Б. І. Зданевичем / О. Є. Музичко // Вісник Одеського національного університету : збірник наукових праць. – Одеса, 2010. – Т. 15, вип. 21. – С. 55–71.
  7. Одеський мартиролог : дані про репресованих Одеси і Одеської області за роки радянської влади : [у 4 т.] / уклад.: Л. В. Ковальчук, Г. О. Разумов. – Одеса : ОКФА, 1997. – Т. 1. – С. 417.
  8. Петрунь В. Ф. До 75-річчя Одеської філії Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (крізь призму родинних спогадів) / В. Ф. петрунь // Записки історичного факультету. – Одеса, 2001. – Вип. 11. – С. 402–407.
  9. Петрунь Федір Євстафійович // Випускники Одеського (Новоросійського) університету : енциклопедичний словник : [у 2 вип.] / наук. ред.. В. А. Сминтина ; выдп. ред. М. О. Подрезова; упоряд. та бібліогр. ред. : В. П. Пружина, В. В. Самодурова, В. С. Єлпатьївська ; Одес. нац. ун-т імені І. І. Мечникова. – Одеса : Астропринт, 2010. – Вип. 2. – С. 160–161
  10. Петрунь Федір Євстафійович // Сходознавство і візантологія в Україні в іменах : біобібліографічний словник / упоряд. Е. Г. Циганкова, Ю. М. Кочубей, О. Д. Василюк ; гол. ред. Л. В. Матєєва. – Київ : Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2011. – С. 174–175.
  11. Петрунь, В. Ф. Дещо маловідоме з історії іменної бібліотеки Ф. Є. Петруня / В. Ф. Петрунь // Іменні колекції професорів Одеського (Новоросійського) університету в Науковій бібліотеці ОНУнаціональне надбання держави : матеріали науково-практичної конференції. Одеса, 25–26 квітня 2000 р. – Одеса : Астропринт, 2001. – С. 17–19.
  12. Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського : Історичний поступ. Сучасність. Майбутнє. / О. Я. Чебикін, І. А. Болдирєв та ін. – Одеса, 2007. – С. 60.
  13. Савельєва Є. В. Дослідження історії України в науково-бібліографічній діяльності Ф. Є. Петруня // Вісник Одеського національного університету. – 2007. – Том12, вип. 4 : Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство. – С. 134–142.
  14. Сосса Р. І. Дослідження з історії картографії України // Український історичний журнал. – 2008. – № 3. – С. 180, 189.
  15. Товкайло М. На берегах священної ріки Богу : історико-археологічні дослідження / Микола Тихонович Товкайло.– Миколаїв : Яслав, 2018.– 60 с. : іл.
  16. Трубчанінов С. В. Історико-географічні праці 20-х років XX ст. Федора Петруня / С. В. Трубчанінов // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. – Кам’янець-Подільський, 2013. – Вип. 12, т. 1 : Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів, 5–6 березня 2013 р. – С. 66.
  17. Українська книга в іменних фондах наукової бібліотеки Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова / упоряд. : Є. Савельєва, О. Полєвщікова, І. Шепельська ; відп. ред. В. Сминтина ;Одес. нац. ун-т імені І. І. Мечникова, Наук. Б-ка ОДУ. – Одеса, 1999. – 284 с.
  18. Українські археологи крізь епохи. Дослідження Степового Побужжя / авт.- упоряд. І. О. Снитко, В. Б. Гребенников, Н. М. Гаркуша ; ред. і авт. передм. В. Б. Гребенников. – Миколаїв : Яслав, 2020. – 287 с. : іл., фотоіл., портр., карти.
  19. Урсу Д. З історії сходознавства на півдні України /Д. Урсу // Східний Світ. – 1994. – № 1–2. – С. 145.
  20. Федір Петрунь : історик та географ / М. В. Алєксєєнко, Є. В. Бережок // Одеський університет. – 2014. – № 10/11 (лист. 2013–лист.2014). – С. 20.
  21. Федор Евстафьевич Петрунь (1894—1963) : биобиблиогр. указатель / сост. В. В. Самодурова, пред. Ю. А. Амброз. – Одесса, 1981. – 16 с.
  22. Циганкова Е. Сходознавчі установи в Україні : радянський період / Елла Циганкова ; Гарвард. ун-т. Укр. наук. ін-т, Ін-т Критики, НАН України. Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського ; наук. ред. О. Галенко. – Київ : Критика, 2007. – 292 с.
  23. Щетников В. П., Чебан Ю. О. Доля наукової колекції Ф. О. Петруня під час окупації Одеси / В. П. Щетников, Ю. О. Чебан // Альманах історичних досліджень. – Одеса, 2012. – Вип. 1. – С. 75–79.
Створено: 28.02.2024
Оновлено: 29.02.2024
Переглядів: 1134




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.