Сторінки пам’яті Любові Ісаєнко

1.jpg

Любов Ісаєнко і Лариса Дем`янишина

19 травня 2018 р. в рамках XIX Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» відбулася презентація видання, яке зовні дуже схоже на сімейний альбом, присвячене світлій пам’яті родин Ісаєнків, Можилевських, Василю Івановичу Ризі, чоловікові Л. Ісаєнко та її сестрі – Галині Миколаївні Саповській.

«Віддай людині часточку себе, тоді душа наповнюється світлом…» – ці афористичні рядки Ліни Костенко, були життєвою позицією-кредом доброї, ніжної, мудрої, сивої жінки – МАТЕРІ-БАБУСІ-ПОДРУГИ – Марії Зіновіївни Ісаєнко – берегині роду та головного персонажу нової книжки-життєпису Л.М. Ісаєнко «Дивоцвіт родоводу».

Написати про життя найрідніших людей – матері, Марії Зіновіївни, якій у 2017 році виповнилося б 100, батька, Миколи Володимировича, якому 100 виповнилося б у 2018, про тих, які були їм найдорожчими, про родичів, земляків, друзів – Любов Миколаївну надихнула думка художника Ростислава Палецького: «Людина не може без коріння. Лише тоді їй спокійно і впевнено живеться на землі, коли вона знає, що наслідує створене до неї, що зв’язки ці не обірвуться, тому що саме вона – ланка в ланцюзі людства».

Пам’ять – найбільший скарб людини, де закарбовано все. Життєпис роду – це те, що зберігається для нащадків, це сторінки пам’яті автора та океан найтепліших спогадів родичів, близьких людей, друзів родини…

3.jpg

Ведуча Тетяна Іванова 

Запрошені, гості, друзі, зібралися, аби привітати Любов Ісаєнко, кандидата філологічних наук, доцента, відмінника освіти України, члена НСЖУ, автора книжок нарисів «Пам’ять і слово» (2004) та «Пам’яті світле джерело» (2015), які також у свій час, презентувалися у Національній книгозбірні, з новодруком, готові були слухати виступаючих і раптом на екрані з’явилася обкладинка книжки «Дивоцвіт родоводу», заграла музика, залунала пісня. Стало тихо, тихо усі присутні почали дивилися відеоряд численних світлин, які доповнюють життєпис, а кожна світлина – це спогад-спалах, який повертає у дитинство, юність, кохання, щасливе родинне життя, це пам'ять серця, у якому зберігається історія цілого роду, який разом зі своєю батьківщиною переживав радість і горе, щасливі й сумні часи. Світлини переплітаються з графічними роботами художниці Лариси Дем’янишиної, яка глибоко відчуває та розкриває світ автора, передає його емоції. Вісімдесят п’ять слайдів у супроводі українських пісень «Пісня про матір», «Чорнобривці», «Марічка» у виконанні Богдана Чуфуса, народного артиста України, демонструвалися всього сім хвилин, але на обличчях кожного, хто дивився, видно було, що крізь них пройшло ціле життя тих людей, які зображені на фото, нахлинули свої спогади про матір, батька, родичів…

4-1.jpg

Перегляд світлин повернув письменницю Арсенію Велику (Людмила Данилюк), у ті часи, коли була ще жива Марія Зіновіївна… Спогади були хвилюючі, а душевні слова, сказані про родину Ісаєнко-Риги, були дуже повчальні.

Поет Станіслав Стриженюк прочитав вірш про малу батьківщину.

З глибокою повагою говорила Ірина Нечиталюк, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ОНУ ім.   І.І. Мечникова, згадуючи "філфак" – «диво з див», Любов Миколаївну, як прекрасного вчителя-філолога, яка завжди сама говорила українською мовою і майже сорок років вчила студентів любити мелодію рідної мови. Вона впевнена, що життєпис роду Ісаєнків стане зразком для молодого покоління, прищепить їм повагу до рідного коріння, надихне на складання своїх родоводів, генеалогічні дослідження.

Про художнє оформлення обкладинки, титульної сторінки, форзаців, а також про творчі моменти над вибором символів-оберегів, які символізують рід, родинне древо та допомагають розкрити текст книжки, розповіла Лариса Дем’янишина, мисткиня, член НСХУ.

6.jpg

Гарно сказав отець Михайло (Димида), настоятель храму Георгія Побідоносця, у своєму слові, що «Любов може дарувати тільки любов. Велика любов лежить в основі життя, і вона подолає все гірке – і це свята правда, правда, яку дарує нам Бог».

Ольга Нагорнюк, заввідділу соціокультурної діяльності обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського запропонувала презентувати життєпис у їхній бібліотеці, бо фаховий філолог Любов Ісаєнко написала пронизливо щиру оповідь про родовід – батьків, сестру, чоловіка-будівельника, який нещодавно відійшов у засвіти. Непроминальність духовних і родинних традицій залишається першоосновою нашої ментальності, і нам треба це пам’ятати і берегти …

Зачарували аудиторію українські пісні «Ой у вишневому саду», «Чорнобривці», «Рідна мати, моя», «Сіла птаха» у виконанні Анни Нейковченої, студентки 5 курсу Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, лауреата Міжнародних та Всеукраїнських пісенних фестивалів. Під аплодисменти гостей Любов Миколаївна подарувала талановитій співачці родовідне дерево з побажаннями Анні у майбутньому скласти свій родовід.

Завершуючи презентацію, Любов Миколаївна, представила запрошених – Віталія Попова, родича, капітана судна «Беспощадный» китобійної флотилії, сусідів-земляків Аллу та Олександра Гаравських, Петра Рибаченка, пенсіонера-будівельника ТОВ «Стікон», Галину Панько, психолога, Наталю Усенко, подругу, племінницю Галини Успенської, яка більше двадцяти років працювала в бібліотеці у відділі обслуговування читачів, друзів Олександру Кулік і Сергія Кімнатного, Віктора Вербицького, громадського діяча та інших. Щиро всім дякувала та дарувала книжки.

 

 

Створено: 24.05.2018
Переглядів: 154



© 2018 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.