Моє ім’я – вишиванка…

onnb-foto-1-do-lista-15-21-travnya-2017-1.png

З 16 травня по 8 червня 2017 року до Всесвітнього дня вишиванки у відділі міжнародних проектів ОННБ експонуватиметься книжково-ілюстративна виставка «Моє ім’я — вишиванка…».

Вишивки – один з найпоширеніших видів ручних праць українських жінок і дівчат. Вишивки були поширені на Україні з давніх часів. На мініатюрі в «Ізборнику Святослава» (ХІ ст.), де зображено фігури зодіака, одна жіноча постать має виразну вишивку на рукаві сорочки. На фресках київської св. Софії бачимо і постаті чоловіків та жінок в одягу з вишивками по краях рукавів і на наплечниках. Вишивки з козацької доби, збережені в музеях, свідчать про бурхливий розвиток життя. Після татарського лихоліття, коли постала потреба гарного упорядження церков, при монастирях утворилися майстерні вишивання пишного княжого одягу та церковних риз. А в ХVІІ ст., коли усталився побут козацької старшини, вражало пишне шитво козацького одягу, яке залишило свій слід і в народних вишивках.


Так, вишивані рушники в Україні здавна мали значення в родинних обрядах, зокрема в сватанні й похороні. А вишита сорочка в українських народних віруваннях завжди мала чарівну силу, починаючи з сорочки новонародженої дитини, продовжуючи вінчальною сорочкою і кінчаючи вишитою сорочкою, що в ній ховали людину…


Жодне свято в наших предків не обходилося без речей, що не лише символізували певні почуття, уявлення тощо, але й були покликані захистити від злих сил, забезпечити здоров’я, добробут і спокій у родині. Це так звані обереги. Вони супроводжували давніх українців у повсякденному житті, але особливо активну участь брали у святкуваннях. Для наших прабабусь і бабусь великодня крашанка, весільний рушник, паляниця, вишиванка, обручка, пучечок певного зілля тощо були не просто предметами, а знаками добра й сили, заступниками від нещасть – вони були оберегами.


Особливо близького для нас була, є і завжди буде в житті українців вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, любові, святості, оберіг. Народ ставився до вишиванок як до святині. Вони ревно зберігалися й передавалися з покоління в покоління, з роду в рід як родинні реліквії. За традицією, матері вишивали сорочки та рушники своїм дітям; дівчата, готуючи придане, вишивали своїм нареченим сорочки на знак вірності і кохання. Вишивка на грудях захищає душу людини від руйнування, занепаду.


В нашому суспільстві рік від року все більше і більше уваги приділяється вишиванкам, особливо серед молоді. Потроху від розрізнених груп молоді люди, які носять або одягають на свята вишиванки, перейшли до акцій, присвячених цьому прекрасному народному одягу. Так, ідею акції «Всесвітній день вишиванки» запропонувала Леся Воронюк, студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича у 2006 році. Вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня. До нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.


Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитись з виставкою в залі «Закордонне українство» Одеської національної наукової бібліотеки з 16 травня 2017 року.

Дивіться також:
Бібліографічна довідка до виставки

11.jpg

01-1.jpg

02-1.jpg

03.jpg

04.jpg

05.jpg

10.jpg

12.jpg

13.jpg

14.jpg

Створено: 15.05.2017
Переглядів: 162




© 2017 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.